Директор-упорядник «Східної Брами» Дмитро СНЄГИРЬОВ
На півмільйонний Луганськ працює лише 4 книгарні. За словами директора-упорядника такого закладу «Східна Брама», що відкрився недавно, Дмитра Снєгирьова, — це показник ставлення до літератури загалом. Тож свій проект він називає некомерційним, хоч перші місяці роботи показали, що видавців він не підведе. Загалом цей книжковий майданчик на 4-му поверсі торговельного центру важко назвати магазином. Тут і робочий день починається незвичайно — з виконання Державного гімну, і процес зустрічі читача із книжкою намагаються доповнювати спілкуванням з автором. Бо, на думку директора, на сході України інакше поводитися з українською книгою не можна.
— Пане Дмитре, українська книгарня довела свою життєздатність?
— Ми створювали цей заклад заради ідеї популяризувати сучасну українську літературу. Тож починали з того, що ламали стереотипи. Бо серед луганчан поширена думка, що все, пов’язане з українським, несе в собі ознаки націоналізму й агресії. А тут починався робочий день із державного славня! Тож спочатку цей момент у торговому центрі не сприймали. Але час показав: агресії жодної, а культурологічні заходи цікаві багатьом. Скажімо, майстер-класи з писанкарства.
— Цікаво, чому українська книгарня вперше з’явилася в Луганську аж на 22-му році незалежності України?
— Ідею плекали не один рік. До того ж ми довго шукали приміщення, півроку оформ?лювали документи. Бувало й таке: щойно дізнавалася адміністрація торговельних центрів, що це буде саме українська книгарня, там буде представлена національна символіка та атрибутика, — відмовляли одразу. Проте незважаючи на це книгарня відбулася. Ми працюємо з березня, і вже перший місяць показав, що зробили правильний хід.
— То головне було подолати опір місцевих гендлярів?
— Ні. Українські книговидавці також не вірили, що на сході знайдуть свого читача. Довелося витратити чимало часу, щоб переконати їх надати свою літературу і відповідні знижки на неї. Тепер можете пересвідчитись, що в нас книжки коштують дешевше, ніж у Києві та Львові. Тобто ми свідомо ставимо мінімальну торгову націнку, бо головне для нас — просування українського продукту, щоб споживач мав змогу купити якісну українську книжку. Вже першого місяця ми розрахувалися за поставлений товар. Нам повірили видавці, ми вийшли на прямі договори з українськими видавництвами.
А життєздатність книгарні довели не тільки тим, що за перші півтора місяця розширили асортимент книжок, а й саме орендоване приміщення. Взяли додаткові площі, де організували кав’ярню. Тобто це підтвердження наших планів щодо того, аби створити в Луганську сучасну європейську книгарню, де читач може безпосередньо поспілкуватися з видавцем книжки та з автором.
Директор-упорядник Дмитро Снєгирьов мріє про те, що «Східна Брама» стане сучасною європейською книгарнею. Фото автора
— Автори не такі забобонні, як їхні видавці?
— Зустріч з читачами в нас провів луганський письменник, історик Павло Правий. Він розповів про свою останню книжку «Святослав — каган русів», яка написана в жанрі історичної публіцистики, і під час презентації виникла запекла дискусія з приводу деяких історичних реалій. Але, як зазначив сам автор, «неможливо писати книжку про історію або релігію і не викликати хвилю обурення в одних і щире захоплення в других». Загалом письменник подякував «Східній Брамі» за гостинність і відзначив, що, на жаль, не тільки на сході України, а й у всій державі дуже мало подібних закладів, де можна не тільки придбати якісну українську книжку, а й обговорити її.
— Ви вже маєте певні спостереження щодо вподобань луганчан?
— Великий попит мають книжки, що висвітлюють визвольний рух, тобто та література, яка не була представлена на поліграфічному ринку Луганщини.
До речі, основним нашим покупцем є пересічні луганчани, приходить багато росіян, питають саме дитячу літературу, тому вона в нас так широко і представлена. Крім друкованих, пропонуємо й аудіокнижки, аби дитина могла як візуально зацікавитися ілюстраціями, так і почути співочу українську мову.
Гадаю, єдине, що може об’єднати країну, — саме книга. Тому й була ідея створення книгарні: показати, що є місце, де могла б зібратися українська громада, поспілкуватися спокійно, відкинути якісь ідеологічні перестороги чи політичні вподобання і створити нормальне інтелектуальне середовище.
