ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 вересня 2014 року № 2а-18389/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Соколової О.А., суддів Вєкуа Н.Г., Головань О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києвіпровизнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії встановив:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач-1) та просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Державної виконавчої служби України у забезпеченні виконання судових рішень її структурними підрозділами (відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві, Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, державна виконавча служба Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві);
- зобов'язати Державну виконавчу службу України негайно застосувати всіх необхідних мір по виконанню повного та безумовного, відповідно до чинного законодавства, виконання рішень Дніпровського суду м. Києва від 14 грудня 2006 року у справі № 2-а-528, Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року у справі № 12/471, Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-412/1, Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року у справі № 2-а-5194 шляхом скасування постанови Підрозділу виконання рішень Головного управління юстиції в м. Київ "Про завершення виконавчого провадження" від 26 серпня 2011 року у справі № 12/471 та від 02 грудня 2011 року у справі № 2-А-528, поновити їх провадження до повного виконання рішень цих судів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, та яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 залишено без змін.
Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2014 справу №2а-18389/11/2670 прийнято до свого провадження суддею Соколовою О.А.
В судовому засіданні від 15.07.2014 року колегіє суддів протокольно ухвалено залучити у якості відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі-відповідач-2).
Щодо посилань Вищого адміністративного суду України про необхідність з'ясувати дотриманість строків звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Колегію суддів встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 9.12.2011 року, оскільки Державна виконавча служба України (далі-ДВСУ) не надавала відповідей на його звернення, датованих листопадом 2011 року, водночас, передавала їх до тих органів державної виконавчої служби, в яких перебувало на виконанні виконавчі документи, на діїї та рішення яких скаржився позивач.
Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Отже, позивачем не порушено десятиденний строк звернення до суду, оскільки ним оскаржено саме бездіяльність ДВСУ, а в цьому разі неможливо встановити дату від якої б починався відлік строку звернення до суду. Також, з матеріалів справи вбачається, що до суду вже після подачі позову надано відповідь на його звернення від Державної виконавчої служби від 02.12.2011 року, яке позивачем отримано 12.12.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконанні підрозділів Державної виконавчої служби України перебувають судові рішення: Дніпровського суду м. Києва від 14 грудня 2006 року у справі № 2-а-528, Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року у справі № 12/471, Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-412/1, Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року у справі № 2-а-5194. Відповіді на його звернення та буд-якої інформації про вжиття відповідних заходів позивачу від відповідача-1 не надходило.
При цьому, позивач зазначає, що його звернення адресовані Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України були направлені до Міністерства юстиції України та Державної виконавчої служби України для належного розгляду, які в свою чергу направили звернення позивача до регіональних підрозділів, що на думку позивача є доказом бездіяльності Державної виконавчої служби України.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 24.01.2012 позивач зазначив, що шлях відновлення його порушених прав є зобов'язання Державної виконавчої служби України скасувати постанови, що винесені підрозділами виконавчих служб, якими, на його думку, безпідставно закінчені виконавчі провадження. (т.1 а.с.163)
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Мотивуючи заперечення зазначив, що Державною виконавчою службою України в силу покладених на неї обов'язків здійснюється контроль за дотримання підрозділів вимог чинного законодавства та виконання рішень судів. В даному випадку, на думку представника Державної виконавчої служби України відсутні ознаки бездіяльності відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться відповіді на звернення позивача, адресовані Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України, що були направлені до Міністерства юстиції України та Державної виконавчої служби України для надання відповіді.
Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надано.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є стягувачем у наступних виконавчих провадженнях:
- постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 21 березня 2011 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 12/471 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 12 березня 2011 року, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та забезпечити виплату різниці недоплачених коштів з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року у відповідності до діючої статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 12 грудня 2006 року з урахуванням індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення";
- постановою № В-8/847 від 04 березня 2011 року головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Перчиком В.О. відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-412/1, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 09 лютого 2011 року про стягнення грошової суми з Кредитної спілки "Всеукраїнське народне кредитне товариство"на користь ОСОБА_1 у розмірі 4020,00 грн.
- постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернової І.В. від 15 липня 2011 року відкрито виконавче провадження № 27571171 про примусове виконання виконавчого листа № 2-5194 виданого Шевченківським районним судом міста Києва 11 липня 2011 року про стягнення боргу з Кредитної спілки "Тринадцята зарплатня"на користь ОСОБА_1 у розмірі 9935, 00 грн.
- постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві Магдаю С.Г. 19 червня 2007 року відкрито виконавче провадження № 4015919 про примусове виконання виконавчого листа № 2-А-528 виданого Дніпровським районним судом міста Києва 06 червня 2007 року про зобов'язання Управління служби безпеки України в місті Києві провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням: з 5 жовтня 1996 року по 31 грудня 2004 року 30% надбавки за особливі умови служби, введеної Указом Президента України № 417/92 від 17 серпня 1992 року та з 01 січня 1997 року по 28 лютого 2003 року суми індексації згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
У позові зазначено, що спірні правовідносини, з приводу яких поданий адміністративний позов, виникли, в результаті бездіяльності Державної виконавчої служби України, що виявилась у незабезпеченні підрозділами відповідача виконання судових рішень та невжиття заходів спрямованих на виконання вищезазначених судових рішень, що на думку позивача є порушенням його прав, свобод та інтересів.
У позовній заяві та у судових засіданнях позивач наголошував, що неодноразово звертався до відповідача, Міністерства юстиції України, Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, але Державною виконавчою службою України станом на день розгляду справи не були вжиті заходи спрямовані на виконання рішень Дніпровського суду м. Києва від 14 грудня 2006 року у справі № 2-а-528, Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року у справі № 12/471, Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-412/1, Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року у справі № 2-а-5194.
Колегія суддів зазначає, що на думку позивача, саме невжиття заходів Державною виконавчою службою України спрямованих на невиконання вищезазначених судових рішень є бездіяльністю, протиправність якої позивач просить визнати в даному провадженні, при цьому, позивач не спростовує, а матеріали справи підтверджують, факт надання відповідей на вищезазначені звернення ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України.
На думку позивача, Державна виконавча служба України не виконує покладені на неї завдання, тому така бездіяльність повинна бути визнана судом протиправною.
Однак, колегія суддів не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу України" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі по тексту - Закон № 202/98-ВР) Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.
Статтею 3 цього Закону встановлено, що органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;
- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 385/2011 (далі по тексту -Положення № 385/2011) Державна виконавча служба України (ДВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень) відповідно до законів.
Основними завданнями ДВС України є: реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством; здійснення освітньо-роз'яснювальної роботи з питань виконання рішень.
ДВС України відповідно до покладених на неї завдань: організовує у межах своїх повноважень виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, додержання прав і свобод людини та громадянина, здійснює контроль за їх реалізацією; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру юстиції України; забезпечує здійснення державними виконавцями заходів примусового виконання рішень, передбачених законами; забезпечує доступ державних виконавців до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти; забезпечує ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями; здійснює аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення роботи структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України; організовує ведення обліково-статистичної звітності та аналізує стан виконання рішень державними виконавцями; надає роз'яснення та рекомендації державним виконавцям з питань примусового виконання рішень; організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних із діяльністю ДВС України, структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України; організовує освітньо-роз'яснювальну роботу, в тому числі в засобах масової інформації, з питань, що стосуються виконання її завдань; здійснює інші повноваження на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України.
Пунктом 7 Положення № 385/2011 встановлено, що ДВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі по тексту - Закон № 393/96-ВР) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
В матеріалах справи містяться копії звернень ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та Прем'єр Міністра України Азарова М.Я. стосовно викання рішень Дніпровського суду м. Києва від 14 грудня 2006 року у справі № 2-а-528, Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року у справі № 12/471, Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-412/1, Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року у справі № 2-а-5194, які були направлені для належного розгляду та надання відповіді до Державної виконавчої служби України, яка в свою чергу направляла їх до Головного управління юстиції у місті Києві із зобов'язанням розглянути та надати відповідь у визначений строк.
Представником відповідача у судовому засіданні надані копії реєстраційних справ вищезазначених звернень, в яких містяться надані Головним управлінням юстиції у місті Києві відповіді (надані відповіді позивача, копія -відповідачу) з детальною інформацією про дії, що вчиняються державними виконавцями в межах виконавчих проваджень, в яких позивач є стягувачем, щодо стану виконання рішень судів з наданням правової оцінки діям державних виконавців, а в разі закінчення виконавчих проваджень -підстав винесення таких постанов.
Крім цього, судом, з урахуванням посилань Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 04.06.2014 по цій справі, витребувано у відповідача-2 матеріали виконавчого провадження.
Так колегією суддів встановлено, що листом Головного управління юстиції у місті Києві від 15 грудня 2011 року № Д-5594 на виконання доручення Державної виконавчої служби України від 06 грудня 2011 року № Д-1046/2.2;Д-40921/2.2 щодо виконання виконавчого листа № 12/471 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 12 березня 2011 року ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України від 30 листопада 2011 року № 32669, боржником у цьому виконавчому провадженні здійснено перерахунок раніше ще призначеної пенсії, а саме: нарахована сума доплати до пенсії у розмірі 11 086,69 грн. (виплачено платіжними дорученнями № 28606 від 29 листопада 2011 року). Тому, на підставі пункту 8 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-IX (далі по тексту-Закон № 606-IX) 02.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по справі №2-а-528, зазначене рішення на час розгляду справи є чинним. (т.2 а.с.207)
Відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 04 квітня 2011 року № 9500/12 ОСОБА_1 здійснено перерахунок та виплату різниці пенсії у відповідності до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Також, проведено перерахунок пенсії з 19 грудня 2006 року з урахуванням індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Нараховані кошти в сумі 1849,26 грн. відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачені позивачу 30 квітня 2011 року, разом з індексацією пенсії в сумі 913,78 грн.
При цьому, на вимогу державного виконавця від 17 червня 2011 року про виконання судового рішення з урахуванням вимог ОСОБА_1 щодо правильності здійснення перерахунку, Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві листом від 24 червня 2011 року № 17715/12 повідомлено про виконання судового рішення в повному обсязі, на підставі чого державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 серпня 2011 року.
Крім цього, в матеріалах справи міститься копія листа Головного управління юстиції у місті Києві від 28 листопада 2011 року № 901/04-29 яким на виконання доручення Державної виконавчої служби України від 24 листопада 2011 року № 11-0-1-16/2.2., № 11-0-26370/2.2. розглянуто звернення позивача з проводу виконання виконавчого листа № 2-5194 виданого Шевченківським районним судом міста Києва 11 липня 2011 року про стягнення боргу з Кредитної спілки "Тринадцята зарплатня" на користь ОСОБА_1 у розмірі 9935, 00 грн.
По суті завданих ОСОБА_1 питань повідомлено наступне: 05 травня 2011 року головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Перичка В.О. потворно направлено подання до Прокуратури Шевченківського району міста Києва про притягнення керівника Кредитної спілки "Всеукраїнське народне кредитне товариство" до кримінальної відповідальності, яке приєднано до матеріалів кримінальної справи.
25 липня 2011 року винесено постанов про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні для оцінки майна боржника.
20 жовтня 2011 року державним виконавцем встановлено платіжні вимоги для списання грошових коштів із розрахункових рахунків боржника, які повернуто банківськими установами до відділу без виконання, оскільки кошти на банківських рахунках відсутні.
Таким чином, порушень у діях головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. Головним управління юстиції у місті Києві не виявлено.
Також, листом Головного управління юстиції у місті Києві від 25 листопада 2011 року № Д-1560-09 яким на виконання доручення Державної виконавчої служби України від 15 листопада 2011 року № Д-40065/2.2 розглянуто звернення ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа № 2-412/1, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 09 лютого 2011 року про стягнення грошової суми з Кредитної спілки "Всеукраїнське народне кредитне товариство"на користь ОСОБА_1 4020,00 грн., яким позивача та відповідача повідомлено, що 13 серпня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2009 року у справі № 32/49-09-1587, якою порушено провадження у справі про банкрутство Кредитної спілки та введено мораторій на задоволення вимог його кредиторів.
Державним виконавцем неодноразово направлялися запити до Господарського суду Одеської області для отримання необхідної інформації шодо результатів розгляду справи та копій документів, у відповідь на які отримано листа від 11 березня 2010 року про направлення справи № 1-25-32/46-09-1587 до Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходження апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року № 32/49-09-1587 скасовано, на підставі чого державним виконавцем 07 грудня 2010 року винесено постанову про поновлення зведеного виконавчого провадження.
Проте 08 грудня 2010 року на адресу відділу надійшла нова ухвала Господарського суд Одеської області від 17 листопада 2010 року у справі № 32/124-10-4879, якою порушено провадження по справі про банкрутство Кредитної спілки "Всеукраїнське народне кредитне товариство"та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим 08 грудня 2010 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
10 жовтня 2011 року від Господарського суд Одеської області надійшов лист до другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про затвердження реєстру конкурсних торгів вимог кредиторів, започаткування процедури конкурсних торгів, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 повідомлено, що виконавчі дії не проводяться, а виконавче провадження зупинено згідно постанови про зупинення виконавчого провадження від 08 грудня 2010 року.
Разом з тим, відповідно до листа Головного управління юстиції у місті Києві від 01 грудня 2011 року № Д-5184 звернення ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа № 2-А-528 виданого Дніпровським районним судом міста Києва 06 червня 2007 року про зобов'язання Управління служби безпеки України в місті Києві провести перерахунок раніше призначеної пенсії, на виконання доручення Державної виконавчої служби України від 15 листопада 2011 року № Д-40065/2.2 розглянуто.
Відповідно встановлено, що під час виконання судового рішення державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві встановлено необхідність зміни сторони виконавчого провадження, оскільки листом Управління служби безпеки України в місті Києві від 02 липня 2007 року повідомлено державного виконавця про неможливість виконання судового рішення у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються та перераховуються органами Пенсійного фонду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2011 року по справі № К-34446/09, задоволено подання підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві та змінено сторону у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-а-528/06 від 06 червня 2007 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва з Управління служби безпеки України в місті Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
На підставі повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 30 листопада 2011 року № 32669 про те, що ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, а саме: нараховано суму доплати до пенсії у розмірі 11 086, 69 грн., та індексацію у розмірі 541,82 грн., на підставі чого державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 02 грудня 2011 року.
Відповідно до статті 83 Закону № 606-IX рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем в судовому порядку постанови державних виконавців, із скаргами на дії яких позивач звертався до відповідача, не оскаржувались та не скасовувались.
Матеріали справи свідчать про те, що Державною виконавчою службою України в даному випадку належним чином виконане покладене завдання щодо здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про виконавче провадження, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями, оскільки із вищезазначених листів вбачається, що жодних порушень законодавства про виконавче провадження державними виконавцями допущено не було, про що постійно повідомлялось позивача листами Головного управління юстиції у місті Києві.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державної виконавчої служби України застосувати всіх необхідних мір по виконанню повного та безумовного, відповідно до чинного законодавства, виконання рішень Дніпровського суду м. Києва від 14 грудня 2006 року у справі № 2-а-528, Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року у справі № 12/471, Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-412/1, Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року у справі № 2-а-5194 шляхом скасування постанови Підрозділу виконання Головного управління юстиції в місті Києві "Про завершення виконавчого провадження"від 26 серпня 2011 року у справі № 12/471 та від 02 грудня 2011 року у справі № 2-А-528, поновлення їх проваджень до повного виконання рішень цих судів колегія суддів зазначає наступне.
Нормами чинного законодавства України, яке визначає статус відповідача, встановлений вичерпний перелік повноважень Державної виконавчої служби України, тому з системного аналізу норм Конституції України, Закону України "Про державну виконавчу службу України"та Положення про Державну виконавчу службу України вбачається, що Державна виконавча служба України не наділена повноваженнями щодо скасування постанов державних виконавців її підрозділів, при цьому Державна виконавча служба України уповноважена надавати роз'яснення, рекомендації державним виконавцям з питань примусового виконання рішень та організовувати розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних із діяльністю ДВС України, структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача та не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя О.А. Соколова
Судді Н.Г. Вєкуа
О.В. Головань
