Павло ЛАРІОНОВ, заслужений працівник культури для «Урядового кур’єра»
ВИДАННЯ. Глибоку за змістом, новаторську за концепцією, ілюстровану раритетами національної духовної спадщини монографію професора Дмитра Степовика «Історія української ікони Х — ХХ століть» висунуто відділенням літератури, мови та мистецтвознавства НАН України на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка 2013 року.
Третє видання популярної книжки — свідчення того, що в масового читача і шанувальників українського сакрального мистецтва вона має великий попит. Я сам не раз був свідком, коли цю прекрасно оформлену поліграфічно книжку дарували найвищим достойникам — національним і закордонним.
Це видання знане далеко за межами України. Нині вона є у найбільших бібліотеках світу. Особлива цінність книжки в тому, що вона вивела український іконопис із тіні візантійського та російського. Перед нами постає історія української ікони як досягнення однієї з провідних шкіл світового сакрального мистецтва. Дмитро Степовик обгрунтовує цю історію на глибоких дослідженнях, порівняннях, аналізах іконографії, стилів, манер письма, на творчому доробку багатьох майстрів пензля.
Усі три видання книжки є великим внеском в українське національне мистецтво, в нашу культуру. Тарас Шевченко, який мав прямий стосунок до іконописання (доведено, що він малював і реставрував ікони), порадів би нині, що нація має такого дослідника і популяризатора українського іконопису.
