Серед злісних боржників із зарплат — унікальне державне підприємство
Парадокс, але якщо загалом на Житомирщині з початку року заборгованість перед працівниками за виконану ними роботу скоротилась із 11,5 до 8,9 млн грн, то на державних підприємствах, що входять до сфери управління центральних органів влади, сума боргу… зросла з 1,4 до 2,2 млн грн.
Заходів вжито, а борги ростуть
Навряд чи є потреба доводити, що топографо-геодезична і картографічна продукція потрібна всім без винятку — від туристів та автолюбителів до будівельників, транспортників, розробників корисних копалин, лісівників, військових і аграріїв. Останні під час обробітку полів сучасною технікою дедалі частіше користуються супутниковою навігацією, що вимагає абсолютно точного визначення меж і конкретних полів, і окремих земельних паїв у їх складі.
Здавалося б, варто лише порадіти, що саме в Житомирі дислокується унікальне державне підприємство «Поліськгеодезкартографія», призначене виконувати картографічні та геодезичні роботи як на території області, так і всього північно-західного регіону України. До речі, за роки незалежності тут надбано солідну матеріально-технічну базу — від вкрай потрібного за умов поліського бездоріжжя автопарку спецавтомобілів високої прохідності до комплексу сучасного обладнання для точного визначення координат за допомогою супутників, створення цифрових та електронних карт, відповідного програмного забезпечення.
Однак останнім часом «Поліськгеодезкартографія» приковує увагу не стільки своєю унікальністю, скільки велетенським для підприємства із 49 працівниками зарплатним боргом на суму понад 700 тис. грн! Найтривожніше, що це вдвічі більше, ніж було на початок року, та втричі — ніж станом на 1 січня 2011-го.
Впродовж лише цього року стан погашення заборгованості перед працівниками «Поліськгеодезкартографії» сім (!) разів розглядала відповідна обласна комісія. Причому навіть у ході виїзного засідання безпосередньо на підприємстві, за участі керівництва облдержадміністрації, представників прокуратури та фінансової інспекції. Однак реальних змін на краще, хоч як прикро це констатувати, не відбулось. Чи не головна причина цього — фактична «безгоспність» державного підприємства, яке вже тривалий час передають із підпорядкування Міністерства екології та природних ресурсів до Державного земельного агентства України.
Геодезисти — не землевпорядники
Ситуація в «Поліськгеодезкартографії» тісно пов’язана із загальним станом вітчизняної картографічно-геодезичної служби, яку за радянських часів фінансували за державний кошт. Та вже до 2002 року частка бюджетних замовлень впала до 3 відсотків, що, однак, не призвело до катастрофи. Понад дві третини фінансових надходжень почали забезпечувати госпрозрахункові замовлення, а поліпшення економічної ситуації в країні дало змогу повернутись до відновлення важливих і потрібних державних програм.
Фатальним у долі державного підприємства, яке вже ставало на ноги, став 2010 рік, коли бюджетне фінансування за загальнодержавні геодезичні роботи й за участь у демаркації та делімітації державного кордону становило лише 394 тис. грн. Зате, як розповідає директор «Поліськгеодезкартографії» Володимир Гончаренко, непосильною ношею для підприємства стала участь у широко розпіареній кампанії з безоплатного оформлення земельних актів на землю:
— Наші працівники виконали польові роботи з обстеження 12 396 земельних ділянок та виготовили технічну документацію на суму 1,1 млн грн для видачі 9 826 актів. Однак передати замовникам встигли лише 6 633 примірники технічної документації на суму 0,75 млн грн, за які фактично надійшло тільки 0,67 млн грн. Разом з витратами на виконання польових робіт загальна заборгованість становить 0,56 млн грн. Крім того, затверджена постановою Кабінету Міністрів розрахункова вартість виготовлення одного земельного акта виявилась більш ніж утричі меншою від фактичної собівартості цих робіт. Це обумовлено насамперед тим, що на Поліссі більшість полів невеликі за площею та відокремлені одне від одного. Отож, у підсумку авральний «прожект» з ощасливлення власників земельних ділянок виданими за державний кошт актами обійшовся нашому підприємству в 1,9 млн грн втрат.
Зайве пояснювати, що після цього «Поліськгеодезкартографію» серйозно «залихоманило», а зібрані в одній із великих кімнат стоси терміново виготовленої, однак досі не виданої замовникам технічної документації загрожують стати «надмогильним пам’ятником» для вкрай потрібного не тільки державі підприємства. Найдивніше, що ці паперові монблани нині начебто нікому, крім самих розробників, не потрібні, а тому витрати на виготовлення незатребуваної технічної документації навіть не обліковуються як бюджетна заборгованість.
Роботи ведуться, а віддачі немає
Лише отримані з держбюджету в 2010 році 1,8 млн грн на виконання загальнодержавних картографічних робіт «утримали на плаву» підприємство і навіть дали змогу вдвічі скоротити заборгованість із виплати зарплат, що виникла станом на 1 січня 2010 року, в сумі 471,1 тис. грн. Однак нинішній рік, коли навіть куці бюджетні асигнування через довготривалу процедуру перепідпорядкування геодезичної служби ніяк не можуть дійти до «Поліськгеодезкартографії», може виявитись останнім в його історії.
Здавалося б, що у вкрай складній ситуації свій вклад у порятунок аж ніяк не зайвого для області державного підприємства мають внести місцеві органи влади. Тим більше, що роботи для геодезистів і картографів на Житомирщині — непочатий край.
Насамперед варто згадати, що із понад 1826, 6 тис. га земель, що підлягають розмежуванню в області на державну і комунальну власність, цю роботу виконано лише на площі… 33 тис. га. Не менш проблемна ситуація з відведенням прибережних захисних смуг місцевих водойм, що дає змогу безкарно зводити «хатинки» навіть уздовж плеса водосховищ, які «напувають» обласний центр. Притчею во язицех вже давно стало затвердження (чи, точніше, незатвердження) генеральних планів міст і селищ міського типу, брак яких відкриває широкі можливості для зловживань при відведенні нових земельних ділянок під забудову.
Тим часом навіть вже замовлені і виконані роботи зі створення цифрових топографічних планів одного з райцентрів області на суму 202 тис. грн досі не оплачені, через що «Поліськгеодезкартографія», у свою чергу, заборгувала 136 тис. грн державному підприємству «Геосистема» за аерофотозйомку місцевості. На жаль, цей перелік можна продовжувати, як і список досі не реалізованих завдань зі створення генеральних планів населених пунктів, схем планування територій адміністративних районів області та детального геодезичного опису її кордонів, чим за радянських часів, коли вся земля була «спільною», ніхто не переймався.
Рятуйте від рятівників?
Можна і потрібно висувати цілком обгрунтовані претензії до нинішнього керівника «Поліськгеодезкартографії», проти якого за «злісну невиплату зарплат» вже порушували кримінальну справу і кілька разів штрафували. Та не менше шокує позиція управлінців з Міністерства екології та Державного агентства земельних ресурсів, які на розпачливі звернення очільників області з приводу катастрофічної фінансової ситуації на унікальному державному підприємстві зі стоїчним спокоєм вже котрий місяць поспіль відписують:
«Після фактичної передачі топографо-геодезичних підприємств до сфери управління Держземагентства України буде вжито ряд ефективних заходів, спрямованих на недопущення збитковості зазначених підприємств».
Ніби йдеться про якийсь «свічний заводчик», а не загальнодержавну службу, без якої ми, образно кажучи, опинимось у ролі сліпців на власній землі і в сейфах якої зберігається безцінна інформація оборонного, геологічного та загальноекономічного значення.
Втім, не будемо забувати, що, перш ніж звинувачувати державу, не зайве відповісти на запитання: що ти сам зробив для неї? У конкретному випадку з «Поліськгеодезкартографією» в житомирських рятівників аргументів не багато. Про замовлення за рахунок місцевих бюджетів вже згадували, а подання впродовж нинішнього року прокуратурою міста Житомира в інтересах 14 працівників підприємства судових позовів про примусове стягнення майже 200 тис. грн заборгованих зарплат навряд чи посприяло фінансовому оздоровленню «Поліськгеодезкартографії» та зменшенню загальної суми зарплатного боргу.
