ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/22993/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Юрченко В.П.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області (далі - УПФУ) на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФУ,
про стягнення недоплаченої соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про зобов'язання УПФУ виплатити їй, як дитині війни, державну соціальну допомогу за період з 27.10.2009 року до 31.12.2009 року, у розмірі 261,75 грн., з 1.01.2010 року до 01.07.2010 року, у розмірі 962,10 грн. та в подальшому здійснювати ці виплати.
23 вересня 2010 року рішенням Тростянецького районного суду Сумської області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26 березня 2013 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано УПФУ здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та здійснити відповідні виплати за період з 27.10.2009 року до 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року до 23.09.2010 року з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
УПФУ звернулось із касаційною скаргою про скасування рішення Тростянецького районного суду Сумської області та ухвали Апеляційного суду Сумської області і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 має статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, та перебуває на обліку в УПФУ.
УПФУ не здійснені виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, що передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Пенсійний фонд України на час виникнення спірних правовідносин діяв відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 1 березня 2001 року і здійснював свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через утворені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2 має право на підвищення до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, за якою дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії з 27 жовтня 2009 року до 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року до 23 вересня 2010 року підлягають задоволенню, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, так як при визначенні розміру підвищення пенсії ОСОБА_2, застосуванню підлягають норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, яка істотно звужує розмір підвищення доплати до пенсії, встановлений ст. 6 даного Закону.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 27.10.2009 року до 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року до 23.09.2010 року.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст.,ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області залишити без задоволення.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 26 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Юрченко В.П.
