Важко сказати, що приваблює в цих картинах. Здавалося б, чистий абстракціонізм, який не завжди і не всім зрозумілий, не всіма належно поцінований, не може викликати таких емоцій. Та де там! Багато відвідувачів виставки робіт Олександра Шепенькова в Черкаському художньому музеї не могли відірватися від цих трикутників, квадратів та кіл, що переростають у божественну гармонію, прагнучи безкінечності й абсолюту, впорядкованості й мудрості.
Художник спілкується зі Всесвітом і передає враження на полотні. І не його вина (а швидше здобуток), що всі «дійові особи» оголені, не прикриті сюжетом. Тобто колір, світло, простір в абстрактному живописі самоцінні, «словами» для художника слугують барвисті плями, лінії, світло, тінь. Ми звикли бачити й сприймати реалізм, зокрема й у живописі, але хіба прадавні символи трикутника чи квадрата менш реалістичні? Тим паче, ми щодня бачимо їх у навколишньому середовищі, втіленими в будинки, вулиці, машини, предмети побуту.
Гра фігур, ліній та інших елементів, які під пензлем художника накладаються одне на одне, створює дивну феєрію, в якій можна заблукати, а можна й знайти те, що шукав і не знаходив раніше. Серед ракурсів, кольорів і тіней з’являється думка, що тінню майнула в далекій юності й розтанула серед реалій буття. Ловиш її як щастя, як жар-птицю, що з’явилася невідомо звідки.
Переходиш від картини до картини (їх автор виставив зо три десятки) й звертаєш увагу на кольори: насичені, яскраві, теплі. Є й композиції, де переважають чорні хаотичні лінії й незначне вкраплення кольору — «Фіолетове сонце», «Ранок квадратного сонця».
Викладач Черкаського художнього училища Олександр Шепеньков уже давно зумів утвердитися як художник з досить специфічною та самобутньою манерою. Він брав участь у багатьох виставках і арт-проектах, його роботи є в багатьох приватних колекціях в Україні й за кордоном. Митець залишається вірним абстрактному підходу і водночас не припиняє експериментувати.
