АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 542/350/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/2507/14
Головуючий у 1-й інстанції Івко В. М.
Доповідач Карнаух П. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Карнауха П.М.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
при секретарі: Ткаченко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ПрАТ «АІСЕ Україна»
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 травня 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про стягнення коштів, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначала, що 23.06.2008 року між нею та ЗАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АІСЕ Україна», був укладений договір № 201229, за умовами якого відповідач зобов'язався надати їй послуги, спрямовані на придбання легкового автомобіля в групах в системі «АВТОПЛАН» взамін на її зобов'язання вчасно та в повному обсязі сплачувати відповідні платежі вартості транспортного засобу, адміністративних витрат відповідача, внесків на страхування життя та придбаного автомобіля.
Договір укладено з порушенням вимог ч.ч. 1,2 п.7 ч.3 ст. 19, ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» внаслідок застосування відповідачем нечесної підприємницької практики, оскільки предметом договору є надання фінансових послуг, на яку у відповідача відсутня ліцензія; при укладенні договору відповідач не надав інформацію про ліцензування діяльності, яка на її думку містить ознаки «пірамідальної схеми», оскільки кошти нею сплачувалися відповідачу не за одержання товару, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалося за рахунок залучення коштів інших споживачів.
Згідно ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики є недійсним та у відповідності до ст. 216 ЦКУ не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вважає, що відповідач ввів її в оману та ошукав, а тому прохала стягнути з нього сплачені за договором № 201229 від 23.06.2008 року кошти у сумі 25000,00 грн.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 травня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на користь ОСОБА_1 17389,66 грн. на відшкодування завданих збитків.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ПрАТ «АІСЕ Україна», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Вказують, що позивачем пропущено строк позовної давності, який сплив 23.06.2011 року; Угода була укладена з дотриманням вимог чинного законодавства діючого на час її укладення, зокрема норм Цивільного кодексу, оскільки спеціальне законодавство, що регулює надання послуг на придбання товарів у групах на час укладення угоди було відсутнє, діяльність відповідача не підпадала під дію законодавства про фінансові послуги, оскільки доповнення до Закону України «Про фінансові послуги та державне врегулювання ринків фінансових послуг», згідно яких адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах підпала під визначення фінансової послуги, набрали чинності 09.01.2012 р. після укладення угоди; в діяльності ПрАТ «АІСЕ Україна» відсутні ознаки пірамідальної схеми; суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом позову є визнання угоди недійсною.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.
Як убачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.06.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якої є ПрАТ «АІСЕ Україна», була укладена Угода № 201229, за умовами якої відповідач зобов'язався надати позивачу послуги, спрямовані на придбання легкового автомобіля в групах в системі «АВТОПЛАН», а остання зобов'язалася вчасно та в повному обсязі вносити відповідні платежі, направлені на сплату вартості транспортного засобу, адміністративних витрат відповідача та внесків страхування життя та придбаного автомобіля (а.с.4).
Невід'ємними складовими частинами Угоди від 23.06.2008 року є Додаток № 1 та Додаток №2.
Згідно ст. 2 угоди та Додатку № 1 до неї відповідач зобов'язувався організувати та створити позивачу умови для придбання автомобіля, як учаснику системи, марки ВАЗ 21099 вартістю 43500,00 грн. При цьому до сплати підлягали відповідно до Додатку № 1: вступний внесок 3.00%+ПДВ, у грн. - 1566,00 грн., щомісячний цілий чистий внесок 1.00 %, щомісячний внесок в оплату послуг 0,35 % + ПДВ, щомісячний страховий внесок 0,06 % та плата за право на отримання автомобіля 3.00%+ ПДВ.
З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_1 була відсторонена від участі в Асигнаційних актах до 01.06.2011 року, згідно поданої нею заяви (а.с. 6), а 01.06.2011 р. Угода № 201229 від 23.06.2008 р. розірвана за її ж ініціативою. За повідомленням ПрАТ «АІСЕ Україна» від 01.06.2011 року, договір з позивачем розірвано на підставі ст. 10 Угоди та п. 16.1. ст. 16 Додатку № 2. Сума коштів по Угоді, що підлягає поверненню, складає 17389,66 грн. (а.с. 7).
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення завданих збитків, суд першої інстанції виходив із того, що надання послуг з придбання товарів у групах містить ознаки фінансової послуги у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне врегулювання ринків фінансових послуг»; договір між сторонами розірваний; часткового визнання відповідачем позову у сумі 17389,66 грн.; необґрунтованості черговості повернення коштів у зв'язку зі спливом 01.06.2014 р. строків позовної давності та застосував до правовідносин положення ст. 216 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову, місцевий суд обґрунтовано виходив із відсутності доказів незаконних чи шахрайських дій відповідача щодо заволодіння та користування коштами позивачки.
Колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду щодо необґрунтованості черговості повернення коштів у зв'язку з спливом 01.06.2014 р. строків позовної давності та застосування до правовідносин положення ст. 216 ЦК України, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.
Згідно ст. 5 Угоди, учасник системи користується правами та виконує обов'язки, викладені в Правилах функціонування системи, зокрема, має право розірвати угоду до моменту отримання автомобіля.
Ст. 10 Угоди передбачено, що ця Угода може бути розірвана достроково за ініціативою однієї із сторін, але згідно з умовами викладеними у правилах функціонування АВТОПЛАНУ. При достроковому розірванні Угоди сторони зобов'язані виконати взаємні розрахунки відповідно до Правил функціонування АВТОПЛАНУ.
Як закріплено у п. 16.1. ст. 16 Угоди (Додаток № 2, а.с. 35 (на звороті), Учасник системи, який ще не отримав автомобіль, може розірвати Угоду за власним бажанням. Для цього він повинен повідомити АІСЕ про своє рішення у письмовій формі.
П. 16.2, п. 16.3. Угоди передбачено, що за згодою учасника системи, наданою АІСЕ в ст. 6 п.6.5. цих Правил, з першого дня строку існування групи АІСЕ створює Фонд для повернення коштів, що складається з 5% від загальної суми, яка надходить щомісяця до Фонду групи у вигляді Цілих Чистих внесків та Половинних Чистих внесків. Цей фонд призначено для повернення Учасникам системи, які розірвали Угоду, суми сплачених ними Цілих Чистих внесків та/або Половинних Чистих внесків, розмір яких розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий Учасник повідомив АІСЕ про розірвання угоди, за вирахуванням Відступного за відмову від Угоди у розмірі 2 (двох) Цілих Чистих внесків.
Повернення коштів відбувається у відповідності до п. 16.4.1, - 16.4.4. з дотриманням пріоритетності та в порядку черговості.
За п. 16.7. Угоди, якщо Учасник системи виявить бажання розірвати угоду та відмовитись від подальшої участі в системі АВТОПЛАН протягом 7 (семи) календарних днів від дати підписання угоди, такому учаснику буде повернено суму всіх коштів, внесених ним на рахунок АІСЕ.
Згідно п. 16.8 Угоди, при розірванні Угоди АІСЕ не відшкодовує сплачений учасником Вступний внесок за виключенням положень ст. 16 п. 16.7.
Враховуючи вищенаведене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17389,66 грн. коштів за розірваною угодою. Разом із тим, на думку колегії суддів, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з урахуванням положень ст. 16 Правил функціонування АВТОПЛАНу, які є Додатком № 2 до Угоди, а саме, з дотриманням пріоритетності та черговості (п. 16.4.2 ст. 16 Правил…).
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності та посилання на те, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом позову є визнання угоди недійсною, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступного.
Статтею 256 ЦКУ визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).
У відповідності до ст. 260 ЦКУ, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ст. 253 ЦКУ, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як установлено ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи те, що угода між сторонами була розірвана з 01.06.2011 року, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право вимоги у позивача на стягнення коштів виникло з дня розірвання угоди 01.06.2011 року та тривало протягом наступних трьох років (до 01.06.2014 р.).
Встановивши фактичні обставини справи та здійснивши системний аналіз зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за договором 17389,66 грн. коштів, які підлягають до стягнення з урахуванням черговості.
Окрім того, з рішення суду слід виключити посилання на ст. 216 ЦК України, оскільки дійсність укладеної між сторонами угоди не оспорюється, угода розірвана 01.06.2011 року, а позивач фактично ставить питання про стягнення коштів, сплачених за розірваною Угодою.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Відповідно до п.п.1,3 ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1,3 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ПрАТ «АІСЕ Україна» на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 травня 2014 року, - задовольнити частково.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 травня 2014 року змінити в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на користь ОСОБА_1 17389,66 грн. на відшкодування завданих збитків.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на користь ОСОБА_1 сплачених за Договором № 201229 від 23.06.2008 року 17389,66 грн. (сімнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень 66 копійок) з урахуванням черговості.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /згідно/ П.М. Карнаух
СУДДІ: /згідно/ Ю.В.Дряниця
/згідно/ Л.І.Пилипчук
ЗГІДНО:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області П.М.Карнаух
