Чудовий! Неперевершений! А який шалик! Подивіться на нього збоку: що за диво! Просто неможливо словами описати: вогонь! Уже мовчу про барабан. Миколай Чудотворець і святі угодники, який барабан! Побий мене вража сила, коли у когось у секторі стадіону ще є такий барабан! Фанат Іванович його придбав тоді, коли Коля Відкривачка ще не їздив на кубковий матч до Києва. Ви не знаєте Колю Відкривачку? Той самий, який укусив за вухо контролера у столичному трамваї.
Прекрасний персонаж і фанат Никифорович. Він дуже поважає соняшникове насіння, і це його улюблена закуска. Після жуйки, звичайно. Одне слово, обидва сусіди по сектору мають безліч спільних рис, однак є й розбіжності. Один із них віддає перевагу темному пиву, а інший — навпаки, у захопленні від пісні «Ой, мороз, мороз…» Утім, попри цю істотну різницю, ці пречудові люди, які безмежно люблять футбол, не просто добрі друзі, а й нерозлийпиво. І раптом така халепа…
— А що, Івановичу, побуваємо тепер на стадіонах від Москви до самих до околиць СНД? — зашкварчав цигаркою і майстерно пустив дим кільцями фанат Никифорович.
— В смислі? — дипломатично уник прямої відповіді його стадіонний побратим.
— Ну, я про перспективи об’єднаного чемпіонату країн колишнього Союзу. Хіба не круто? Та його рівень буде таким, що на всю футбольну Європу від заздрощів аж гикавка нападе!
— Казала Настя: як удасться! — скептично сплюнув фанат Іванович. — У того, хто це все вигадав, схоже, із клепками в голові не все гаразд, а ти й радий, немов один на параді.
— Ти що, старий, хіба проти? Це ж така можливість знову втерти носа москвичам, пітерцям та іншим махачкалинцям. Будемо рвати їх, як Вася Фара транспарант в Одесі!.. Побуваємо у всіх республіках, а їхні фанати — у нас. Згадаємо молодість! Пам’ятаєш: «Арарат», «Арарат», привіз в Київ виноград...» або «Жальгіріс» без ніг — виграти не зміг», або «Кайрат» — аутсайдера брат».
Фанат Іванович глибоко зітхнув і багатозначно засопів.
— Що, ностальгія замучила? — зрозумів це по-своєму співрозмовник.
— Майже. Оце якраз думаю: якому йолопові це все заважало? Ну, маю на увазі недавній прогрес українських команд на європейській арені. І Кубок УЄФА взяли, і в Лізі чемпіонів на рівних грали з грандами. А якщо ця маячня з об’єднаним турніром, страшно подумати, раптом здійсниться, все оте позитивне може залишитися тільки в спогадах. Бо УЄФА ставиться до самодіяльного турніру відповідно, і не бачитимеш ти матчів за єврокубки як своїх вух… Буде тобі тоді ностальгія!
Фанат Никифорович нервово викинув недопалок, підсмикнув штани і пішов у контратаку.
— Не пойняв! Ти прикидаєшся чи справді не розумієш, що чемпіонат СНД — це супертурнір, про який давно мріють фанати, як я вже казав, від Москви до самих до околиць?..
— Ну, нехай вони собі мріють… А наші уболівальники, сам знаєш, без ентузіазму реагують на це напастя.
— Кажу ж тобі: чемпіонат СНД — це…
— нісенітниця, з якою дехто носиться, немов дурень зі ступою! — сердито вигукнув фанат Іванович.
— Що? — почервонів, як прапор команди-суперниці, фанат Никифорович. — Це я отой… і я зі ступою. Тьху на тебе! Та щоб ти відкриття футбольного сезону не дочекався! І щоб мої очі тебе більше біля себе не бачили! Ні на стадіоні, ні в автобусі під час виїзних матчів! Та я з тобою тепер навіть в одному генделику біля телевізора не сяду! Щоб знав!
— «Не с-я-я-я-ду!..» — перекривив його фанат Іванович. — Щас заплачу від горя… А я з тобою тепер на одній трамвайній зупинці стояти не хочу! І взагалі: чеши звідси, поки ті трамваї ще ходять!..
Фанат Іванович і фанат Никифорович — ці прекрасні люди, палкі прихильники улюбленої команди, майже футбольні брати, друзі-нерозлийпиво враз насупилися, зробилися похмурими, як терикон на тому боці річки, майже одночасно процідили крізь зуби: «Пішов геть!» і принципово розійшлися в різні боки.
