Чимало вітчизняних громад навчилися долати проблеми нерівності
Красива теза про рівні права та рівні можливості жінок та чоловіків зазвичай є окрасою багатьох доповідей та виступів. На жаль, значно рідше вона знаходить реальне втілення у вітчизняній практиці, зокрема в регіональному плануванні та стратегіях місцевого розвитку громад і територій, реалізації перспективних інвестиційних проектів.
Хоча в Україні, за словами експертів, створено далебі не найгірше законодавство, що зобов’язує владу і суспільство дотримуватися загальних прав людини, закріплених передусім в Основному Законі нашої держави, кодексах — про працю, Сімейному, багатьох законах, зокрема «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.) тощо.
Гендерна складова українського законодавства певною мірою відповідає міжнародно-правовим документам з прав людини щодо дотримання прав жінок і чоловіків. Тобто на папері така рівність зафіксована. Як вона реалізується на місцевому рівні, ми спробували з’ясувати разом з експертами канадсько-українського проек?ту «Регіональне врядування та розвиток», який упродовж восьми років виконувався Канадським інститутом урбаністики за фінансової підтримки уряду Канади, наданої через Канадське агентство міжнародного розвитку.
Суперництво рівних можливостей повинно стати нормою життя. Фото з сайту visualphotos.com
Не все так просто
— Це у нас в країні поняття «гендер» асоціюється переважно з проблемами за ознакою статі, — каже заступник керівника проекту «Регіональне врядування та розвиток» (РВР) в Україні Віталій Кучинський. — Наші канадські партнери під час навчання допомогли нам краще зрозуміти, що оцінка соціально-гендерного впливу є сучасним інноваційним методом підтримки регіонального економічного розвитку, безпосередньо пов’язаним із повноцінною участю зацікавлених сторін —найрізноманітніших соціально-гендерних груп — жінок, чоловіків, дітей ( зокрема і дітей-сиріт), молоді, людей літнього віку, громадян з особливими потребами тощо.
Плануючи розвиток будь-якої території (країна, область, місто чи село), продовжує він, обов’язково слід враховувати потреби, інтереси та можливості різних груп населення. Такий підхід і стане запорукою досвіду в реалізації стратегії, політики, програми чи проекту. Це реальність, без якої у цивілізованому світі жити сьогодні вже неможливо.
Справді, попередня практика планування, зокрема і стратегічного, обходила цю проблему. Так з’являлися монофункціональні міста, де зводили , приміром, шахту, теплову електростанцію, гірничозбагачувальний комбінат, відразу ж передрікаючи дружинам шахтарів чи енергетиків безробіття.
Деінде облаштовували нові житлові масиви, забувши відкрити дитсадки і школи, а за дискотеками та естрадами навіть гадки не мали започаткувати клуб для тих, кому за сімдесят, чи встановити пандуси для неповносправних. До речі, нещодавно у Дніпропетровську чоловік з особливими потребами виграв судовий позов проти мережі аптек, власники яких зігнорували чинне законодавство, яке зобов’язує враховувати потреби такої групи людей при запровадженні свого бізнесу.
Це красномовно свідчить про потребу обов’язково застосовувати соціально-гендерний аналіз до процесу стратегічного планування та розвитку територій. Згаданий вище проект розробив відповідну програму і протягом кількох місяців навчав понад 75 державних службовців органів виконавчої влади та громадський актив з 13 областей. Нині вони стали тренерами, і вже самі викладають практичні курси з питань управління проектами, стратегічного планування з інтегрованим соціально-гендерним компонентом для своїх колег.
Хоспісу — бути!
— Проект «Регіональне врядування та розвиток» чи не єдиний в Україні, в якому з командами Закарпатської та Запорізької областей працювали чотири гендерних експерти, — каже директорка Закарпатського обласного центру гендерної освіти при Ужгородському національному університеті Маріанна Колодій.
— Спершу ми навіть не сподівалися, що коли-небудь буде реалізовано бодай одну із запропонованих і розроблених під час навчань стратегій чи проектних пропозицій, — продовжує вона. — Результат розвіяв ці сумніви: маємо майже 60 стратегій розвитку територій та понад 100 успішних проектів, які вже реалізовані чи продовжують впроваджуватися в різних регіонах нашої країни.
Ключем до успіху цих документів, на мою думку, стало врахування саме соціально-гендерного впливу, тобто оцінки наслідків будь-яких запланованих заходів, що виникають для найрізноманітніших груп жінок та чоловіків, включаючи законодавство, політику і програми у різних галузях і на різних рівнях. Йдеться про невід’ємну частину планування, реалізації, моніторингу й оцінки стратегії, політики чи проекту в усіх політичних, економічних і соціальних сферах, щоби жінки та чоловіки отримували рівні блага.
Як розповіла пані Маріанна, команда проекту «Створення хоспісного закладу у Виноградівському районі» (Закарпатська область) спершу мала на меті обмежити свої консультації з лікарями та медичним персоналом районної лікарні, амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів. Однак згодом, після оцінки соціально-гендерного впливу, а по суті, визначення кола осіб, зацікавлених у створенні першого в Закарпатті хоспісу, з’ясувалося, що це не лише медики, а й благодійні і громадські організації, приватні підприємці, релігійні громади, студенти медичних вишів, волонтери тощо ( загалом понад 20 різноманітних організацій та установ), яких залучили до організації проекту.
Їхніми однодумцями стали й ті, хто безпосередньо потребує хоспісної допомоги, їхні родичі та доглядальники. До речі, 80% з них жінки, і цю обставину слід було передбачити в окремих заходах проекту. Тож залучення такої кількості громадян до реалізації проекту та врахування розробниками їхніх потреб, інтересів та можливостей сприяло отриманню додаткових джерел фінансування, досягненню ефективності і сталості його результатів.
Проектне навчання з урахуванням методики оцінки соціально-гендерного впливу, в якому взяли участь представники різних регіонів нашої країни, показало, що більшість громад стикаються з проблемами нерівності. Та, на жаль, не поспішають враховувати гендерно-чутливі індикатори, розплачуючись за це надто дорого: падінням середньої тривалості життя, нестачею роботи, яка б гідно та своєчасно оплачувалася, недовірою до рішень, які ухвалюються місцевою владою тощо.
— Навпаки, — завважує канадська експертка з гендерних питань Енн Шиптур, практика її країни довела, що активна участь усіх членів громади — жінок, чоловіків, молоді, літніх громадян та людей з особливими потребами — істотно збільшує можливості сталого економічного та соціального розвитку, сприяє гармонізації суспільства.
ДОВІДКА «УК»
За даними ПРООН, українські жінки:
♦ контролюють менше ніж 10% економічних ресурсів;
♦ становлять 38 % від загального числа підприємців, які володіють власним бізнесом;
♦ керують 26 % малих підприємств;
♦ становлять 2 % керівників у сфері промисловості;
♦ їхня заробітна плата в середньому становить 68,6 % від зарплати чоловіків.
Крім того, 48% населення України займається доглядом за дітьми, людьми похилого віку або хворими — це найвищий показник в Європі. Згідно з Глобальним індексом гендерної рівності ООН наша країна займає 63-тє місце серед 163 країн світу у сфері гендерної рівності та прав людини.
ПРЯМА МОВА
Якісне життя для всіх
Ірина ДІДУХ, начальник управління департаменту економічного розвитку і торгівлі Хмельницької облдержадміністрації:
— Досягнення рівності жінок і чоловіків — одна з найважливіших цілей нинішнього тисячоліття. І йдеться не лише про обов’язкову складову демократії, рівний доступ до ресурсів, рівноправний розподіл національного багатства, а й можливість наближення до мети сталого людського розвитку.
З огляду на це ми в області змогли прихилити до розробки головного програмного документа Хмельниччини — Стратегії регіонального розвитку на 2011—2020 роки — значну кількість активних громадян, а загалом від наших земляків розробники отримали майже 250 цінних ідей та пропозицій.
Здійснили оцінку соціально-гендерного впливу на основі моніторингу показників демографічної ситуації, освіти, економічної активності населення, його пенсійного забезпечення тощо. Кожен індикатор відображав ситуацію щодо найрізноманітніших груп жінок та чоловіків. А провідним чинником конкурентоспроможності нашого краю визначили якість життя людей.
Реалізація заходів згаданої стратегії допоможе поліпшити демографічну ситуацію в області, певною мірою компенсувати дефіцит трудових ресурсів, зокрема через продовження тривалості активного періоду життя людей шляхом запровадження здорового способу життя та посилення нетерпимості до таких явищ, як алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління.
І дизайн прислужився громаді
Олена МОРГУН, експертка проекту РВР:
— Під час навчання ми з колегами аналізували гендерні та соціальні впливи багатьох стратегій та проектів. Приміром, такий потужний інфраструктурний проект, як «Реконструкція аеродрому і спорудження нового терміналу в аеропорту міста Запоріжжя», для реалізації якого потрібно 94 мільйони доларів.
Так-от передбачається, що в результаті його реалізації з’явиться комфортабельний термінал, який враховуватиме потреби різних груп людей. Важливо, щоб під час планування бралися до уваги інтереси як чоловіків, так і жінок. Тут має бути кімната для осіб з дітьми, так як розробники передбачають, що з дітьми подорожують не лише матері, а й батьки.
Вносили пропозиції і щодо поліпшення дизайну території, обов’язкового створення належних умов для людей з особливими фізичними потребами. Така оцінка соціально-гендерного впливу на етапі розробки проекту допоможе вчасно поліпшити його і сприятиме забезпеченню рівних прав і можливостей майбутніх пасажирів.
Ще один цікавий проект мав на меті благоустрій зеленої зони парку — пам’ятки архітектури і садово-паркового мистецтва ХVІІІ століття в селі Козацькому Звенигородського району Черкащини. Ця природна перлина площею 115 гектарів зі ставами, старовинними приміщеннями нині в занедбаному стані. Ініціативна група місцевих селян спершу мала на меті почистити парк від старих і хворих дерев. Та з огляду на соціально-гендерні чинники змінила своє бачення проблеми.
