Херсонські тваринники побоюються, що після реорганізації згаснуть останні надії на відродження їхнього господарства
Захистити від безробіття, що неминуче насувається, просять газету наші читачі — працівники державного підприємства «Асканія-Нова». 70 селян підписали колективний лист із цього приводу і до Президента України.
Чи мають люди підстави для побоювання? З’ясувалося, що так. Тим більше, що одного разу вже переживали щось подібне.
«15 років тому при Інституті тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова Академії аграрних наук задля збереження генофонду червоної степової породи корів у ДПД вирішили започаткувати українсько-німецьке племінне підприємство «Асканія-Генетик 2», — ідеться у колективному листі. Засновниками цього спільного підприємства, крім німців, виступили згаданий вище Інститут тваринництва та три державних підприємства — «Асканійське», «Маркеєва» і «Асканія-Нова».
Інвестору й невтямки, як усе пішло за вітром
ДПДГ «Асканія-Нова» на той час було чи не найпотужніше із партнерів. За словами колишнього директора цього дослідного господарства, тут було 14 000 га землі, п’ять відділень, кілька ферм і тваринницьких комплексів. 1000 голів племінної ВРХ, 42 потужні зрошувальні системи «Фрегат», великий машинно-тракторний парк.
Інвестор власним коштом завіз 50 елітних племінних бугаїв з Німеччини, побудував для їхнього утримання і селекційної роботи прекрасне приміщення, зовні схоже на справжнісінький палац. І наївно чекав швидкого ефекту у вигляді м’ясо-молочного раю й шалених дивідендів.
Через п’ять років, коли завзяті інвестори зіп’ялися на ноги, комусь із керівників УААН спало на думку приєднати ДПДГ «Асканія-Нова» до дослідного господарства «Асканійське» і поставити на його чолі Героя України Віру Найдьонову. На баланс «Асканійського» було передано і все майно «Асканії-Нови».
Та вже в 2003-му колись потужне господарство довели до руїни і розпочали процедуру банкрутства, завершивши її у 2007 році. Такі, з дозволу сказати, методи управління шокували німецьких інвесторів.
Ось що, за словами авторів колективного листа, залишилося в державного підприємства «Асканія-Нова» на початок 2010 ріку. Ферму для утримання м’ясної великої рогатої худоби «Кругле» із поголів’ям 1000 голів продано, а будівлю демонтовано, будматеріали вивезено в невідомому напрямку.
Дитячий оздоровчий табір «Лелека» на березі моря разом із земельною ділянкою всупереч чинному законодавству продано ТММ «Паллада» за «смішну ціну» — 300 тисяч гривень. Щоправда, колишня директорка перед цим заставила його майно під кредит у банку.
Територію автотракторного парку перетворено на звалище. Зі 100 одиниць техніки залишилося… шість скалічених тракторів та вантажівок. А 7500 га землі спершу було переведено в запас, а згодом ніби втрачено.
Та наївні люди, як виявилося, є не лише в Німеччині. «Асканія-Нова», зрештою, знову стала самостійною, отримавши зі свого колись багатого статку лише 4,5 тис. га землі.
Господарська «корида» до останнього… бика
2010 року в господарство прийшов новий інвестор. І зробив те, що зазвичай роблять: вклав 16 мільйонів гривень у це дослідне виробництво. Ліквідував усі борги, відновив пограбовані, розкомплектовані «Фрегати», придбавши дві нові установки. Тож на 2340 гектарах, як і колись, запрацювало зрошення. На полях з’явилася сучасна техніка.
Селяни зітхнули з полегшенням, отримавши стабільну роботу і відповідну зарплату.
Та, як виявилося, тішитися було зарано. Допоки їхня земля заростала бур’янами, а господарство животіло в руїнах, нікому до цього не було діла. Тільки-но запрацювало, готова крашанка знову потрапила заздрісникам на очі. Не повірите: «Асканію-Нову» забрали в ефективного інвестора і віддали… «Асканійському», яке, як ми згадували вище, за попередні вісім років замалим не довело сусідів «до ручки».
А що ж інвестори? Український піймав облизня і змушений піти з уподобаної землі. Його німецький попередник досі шокований. Він не може зрозуміти, як таке можливо. Вклав власні кошти, побудував палац, завіз биків та іншу худобу, почав роботу. Та тут все пішло шкереберть.
Адже можливості цього все ще державного дослідного підприємства дають змогу працювати на всю Україну. Замість того 15 років довкола нього постійно тривають якісь незрозумілі чвари. Господарству замість обіцяних сприятливих умов просто не дають працювати.
Тепер тут з колишніх 50 залишились… два бики. Будівлю зачинено, будматеріали розпродують. Підприємство ліквідовується.
То хто тепер прийде з грішми та добрими намірами до нас на Херсонщину? Де б’ють і своїх, і чужих, а тим часом пасуть задніх за показником залучення інвестицій.
