УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2013 р.Справа № 1602/2а-276/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області на постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20.04.2011р. по справі № 1602/2а-276/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
25.08.10 позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20.04.2011 року позов задоволено частково. Поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 09.07.07 по 31.12.07 та з 22.05.08 по 20.04.2011 . В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 25.08.10 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.07 року по 30.06.10 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів, виходячи з наведенного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України»(заява №23436/03).
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 25.08.09 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 25.08.09 року та відмові в позові - підлягає скасуванню, з прийняття ухвали про відмову в поновленні позивачу строку на звернення до суду з позовом та залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 197 п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області - задовольнити частково.
Постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20.04.2011р. по справі № 1602/2а-276/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позову та задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.07 року по 24.08.09 року.
Прийняти ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку для звернення до суду з позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.07 року по 24.08.09 року - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20.04.2011р. по справі № 1602/2а-276/11 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О.
Кононенко З.О.
