Справа № Провадження №22-ц-6168/12 22-ц/1090/8694/12 Головуючий у І інстанціїТандир О.В. Категорія4Доповідач у 2 інстанції Савченко23.11.2012
УХВАЛА
Іменем України
22 листопада 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Іванової І.В., Даценко Л.М.,
при секретарі Дрозд О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа виконком Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку і свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2012 року позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, який мотивувала тим, що після смерті у 1990 році її матері ОСОБА_5 вона та її сестра ОСОБА_6 успадкували за заповітом в рівних частинах житловий будинок по АДРЕСА_1 Макарівського району Київської області. Однак, незважаючи на спадкування будинку ними обома, її сестра ОСОБА_6 одноосібно приватизувала всю присадибну земельну ділянку спадкового будинку площею 0,4550 га та отримала на своє ім'я державний акт від 29 вересня 2003 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті спірну земельну ділянку площею 0,4550 га по АДРЕСА_1 успадкували по 1/2 частині відповідачі. Посилалася, що одноосібна приватизація ОСОБА_6 спірної земельної ділянки порушує її права як співвласниці будинку на отримання у власність частини присадибної ділянки. У зв'язку з чим просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Макарівського району, виданий 29 вересня 2003 року на ім'я ОСОБА_6, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 5 червня 2004 року на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачено ні ст.152 ЗК України, ст.16 ЦК України, ні іншою нормою закону при наявності рішення органу влади чи місцевого самоврядування, що надало особі право на отримання цього правовстановлюючого документа. Отже без визнання недійсним рішення сільської ради про надання земельної ділянки неможливе визнання недійсним оспорюваного державного акту.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до положень ч.1 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.
Відповідно до ч.3. ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Відповідно до частин 1 і 2 ст.118 ЗК України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення ради щодо приватиизації земельної ділянки приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до положень ст.152 ЗК України захист порушених прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту порушених прав та інтересів визначено ст.16 ЦК України. Згідно ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається із матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивачки -ОСОБА_5, після смерті якої позивачка ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_6 за заповітом успадкували в рівних частинах житловий будинок по АДРЕСА_1 Макарівського району Київської області, отримавши 17 квітня 1991 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.5).
У жовтні 2002 року ОСОБА_6 приватизувала всю присадибну земельну ділянку спадкового будинку площею 0,4550 га і отримала на своє ім'я державний акт від 29 вересня 2003 року (а.с.6). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. Спадщину після її смерті, в тому числі у вигляді спірної земельної ділянки площею 0,4550 га по АДРЕСА_1, прийняли відповідачі -чоловік та син померлої і оформили в держнотконторі свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.61).
Також судом встановлено, що ОСОБА_6 безоплатно приватизувала присадибну земельну ділянку будинку по вул. АДРЕСА_1 площею 0,4550 га на підставі рішення Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області № 17/2 від 31 жовтня 2002 року (а.с.6). Правомірність вказаного рішення Мостищанської сільської ради щодо передачі у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки позивачка не оскаржує.
Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі копією спадкової справи.
За таких обставин з огляду на те, що ОСОБА_6 набула права власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Мостищанської сільської ради від 31 жовтня 2002 року, яке позивачкою не оскаржується, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнаня недійсним державного акту, виданого на підставі вказаного рішення сільради.
Також суд правильно відмовив у задоволенні решти вимог, які є похідними від вимоги про визнання недійсним державного акту, в якій відмовлено.
Доводи апеляційної скарги про необхідність визнання державного акту недійсним, поскільки в результаті спадкування позивачкою 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 до неї згідно ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України перейшло право власності на 1/2 частину присадибної земельної ділянки не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Посилання позивачки на ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України безпідставні, поскільки позивачка успадкувала 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 Макарівського району у 1990 році, тобто до набрання чинності ЗК України 2001 року (набрав чинності із 1 січня 2002 року) та ЦК України 2003 року (набрав чинності із 1 січня 2004 року). Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері позивачки присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1 не належала померлій на праві власності. З огляду на те, що спадкодавиця не була власником ділянки, то право власності на ділянку до позивачки при спадкуванні не перейшло.
Посилання апелянта на статті 391-393 ЦК України на обгрунтування захисту її права власності на частину спірної земельної ділянки безпідставні, поскільки дані норми передбачають захист вже існуючого у особи права власності, проте як вище вказувалося позивачка не набула права власності на спірну ділянку.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ____________________
Судді : ___________________ ____________________
