ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 484/126/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Маржина Т.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства оборони України, Миколаївського обласного військового комісаріату на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1995 році військово-лікарською комісією у позивача було встановлено кілька захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, а також захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Рішенням цієї комісії позивач був визнаний не придатним до проходження військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час. Наказом заступника Міністра оборони України по озброєнню - начальника озброєння ЗСУ № 036 від 14.03.1996 року позивач був звільнений у запас за станом здоров'я. 29.03.2013 року рішенням Миколаївської обласної МСЕК ОСОБА_2 призначена ІІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження військової служби та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. У серпні 2013 року позивач отримав лист № 3974/4 від 15.08.2013 року за підписом Миколаївського обласного військового комісара про відмову у виплаті такої допомоги з посиланням на те, що дія ст. 16 Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року поширюється лише на військовослужбовців, звільнених після 01.01.2007 року. Вважає таку відмову протиправною, оскільки виплата зазначеної допомоги гарантована йому Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах, визначених КМУ. Посилаючись на норми постанов КМУ № 284 від 21.02.2007 року, № 499 від 28.05.2008 року, № 975 від 25.12.2013 року, вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.
За таких обставин ОСОБА_2 просив визнати дії посадових осіб Міністерства оборони України щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги протиправними, визнати за ним право на отримання такої допомоги та зобов'язати Міністерство оборони України виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення у запас.
Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що норма закону щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, поширюється лише на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року. Ті, хто звільнені з військової служби та стали інвалідами до цього часу, права на зазначену допомогу не мають, оскільки нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Також і дія Постанови КМУ № 284 від 21.02.2007 року, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, поширюється лише на осіб, звільнених з військової служби з 12.05.2006 року по 31.12.2006 року. Крім того вважає, що позивач не дотримався процедури звернення із заявою про виплату одноразової допомоги, оскільки звернувся лише до Миколаївського обласного військового комісаріату, а до комісії Міністерства оборони України позивач не звертався і будь-яких рішень така комісія щодо ОСОБА_2 не приймала. Тому вважає позовну заяву передчасною, оскільки Міністерством оборони України ніяких рішень щодо позивача не приймалося, дій та бездіяльності не вчинялося, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 12.02.2014 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Миколаївський обласний військовий комісаріат, який зобов'язано надати суду документи, пов'язані з вирішенням заяви ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївського обласного військового комісаріату щодо ненадання висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 до Міністерства оборони України згідно поданої ним заяви. Зобов'язано Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення у запас. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На зазначену постанову Міністерством оборони України та Миколаївським обласним військовим комісаріатом подано апеляційні скарги. Апелянти просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 03.11.2006 року № 328-V (набрав чинності з 01.01.2007 року), та ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції Закону України від 04.04.2006 року № 3597-IV (набрав чинності з 10.05.2006 року), - у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільненні зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи викладене, норма Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, поширюється лише на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року. Тобто, особи, які звільнені з військової служби та стали інвалідами до цього часу, права на зазначену допомогу не мають.
Крім того, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджено постановою Кабінету міністрів України від 28.05.2008 року № 499. Стосовно випадків встановлення інвалідності в 2006 році - Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 284. Дія останньої постанови поширюється лише на осіб, звільнених з військової служби з 12.05.2006 року по 31.12.2006 року.
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку та умовам призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, - призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з цим Порядком, а також пропонується завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 01.01.2007 року, відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 488, та одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 284.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про те, що положення зазначених Постанов Кабінету Міністрів України поширюються лише на осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року.
Аналогічні висновки були викладені Вищим адміністративним судом в ухвалі від 15.01.20014року у справі К/9991/12583/11 за позовом ОСОБА_3 до Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що законні підстави для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності у розмірі 27-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення у запас відсутні.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Апелянти свою позицію суду доказали та обґрунтували її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року Миколаївському обласному військовому комісаріату відстрочено сплату судового збору в розмірі 36,54 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.
Тому суд стягує з Миколаївського обласного військового комісаріату судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в сумі 36,54 грн., який повинно бути перераховано або внесено на рахунок № 31212206781008, отримувач ГУК в Одеській області (Приморський район) 22030001, код ЄДПРОУ 37607526, банк отримувач: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги Міністерства оборони України, Миколаївського обласного військового комісаріату задовольнити.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріату судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в сумі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки (р/р № 31212206781008, отримувач ГУК в Одеській області (Приморський район) 22030001, код ЄДПРОУ 37607526, банк отримувач: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький
