Справа № 17605714,
760/25048/13-к
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бурлаки О.В.,
при секретарі Глушковій О.О.,
за участю прокурора Шевлякова Д.В.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Луганської області, м. Рубіжне, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який працює начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 1 ст. 364 КК України, -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Омська, Росія, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, який працює начальником житлового відділення відділу розквартирування військ і землекористування Київського КЕУ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, при таких обставинах.
У березні та червні 2011 року військовослужбовець, майор ОСОБА_2, у зв'язку із майбутніми змінами складу сім'ї, а саме народженням дитини, звернувся до начальника Київського КЕУ полковника ОСОБА_3 про виділення йому службового житла у м. Києві для проживання зі своєю сім'єю в складі трьох осіб, оскільки знаходився у Київському КЕУ на квартирному обліку та відповідно до вимог наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року та Житлового кодексу України мав право на отримання службового житла із більшою площею для проживання.
У свою чергу, полковник ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що не уповноважений на прийняття рішення про виділення житла військовослужбовцям у м. Києві, оскільки відповідно до вимог п. 3.2 наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року «Про затвердження інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями» указане рішення приймається виключно Міністром оборони України за поданням начальника головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, діючи умисно та з корисливих мотивів, маючи на меті незаконно збагатитись шляхом обману за рахунок ОСОБА_2, який не був обізнаний щодо його повноважень, неправдиво повідомив останньому про те, що зможе вирішити питання надання службового житла у м. Києві за умови його наявності, за що попросив передати йому грошову винагороду в розмірі 3 000 доларів США.
У відповідь на це, ОСОБА_2, не будучи обізнаним про відсутність у ОСОБА_3 повноважень щодо надання йому службового житла у м. Києві, погодився передати йому вказану вище суму коштів.
14 вересня 2011 року ОСОБА_2 стало відомо про те, що у гуртожитку, де він проживав разом із сім'єю, плануються до вивільнення кімнати, а тому він повторно звернувся до ОСОБА_3 з проханням надати їх йому для проживання, на що останній, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 має право на отримання службового житла і в разі його особистого звернення до Міністра оборони України, запропонував останньому звернутись для вирішення свого житлового питання до Міністра оборони України, неправдиво повідомивши при цьому, що в силу наданих йому повноважень він буде сприяти у прийнятті Міністром оборони України позитивного рішення щодо надання йому службового житла у м. Києві.
20 грудня 2011 року, виконуючи вказівку ОСОБА_3, майор ОСОБА_2 звернувся на особистий прийом до керівництва Міністерства оборони України, за результатами чого 17 січня 2012 року Міністром оборони України, без будь-якої участі ОСОБА_3, прийнято рішення № 565/з про надання йому для проживання службового приміщення, а саме кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 квартири АДРЕСА_1.
Дізнавшись про прийняття указаного вище рішення, ОСОБА_3, на початку лютого 2012 року, користуючись необізнаністю ОСОБА_2 у механізмі його прийняття, а також тим, що останній вважав, що це рішення було прийняте виключно за його, ОСОБА_3 сприяння, бажаючи незаконно збагатитись шляхом обману, вдруге вказав ОСОБА_2 про необхідність передати йому грошову винагороду в сумі 3 000 доларів США, нібито за сприяння у прийнятті Міністром оборони України рішення № 565/з та підготовку Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України відповідного подання щодо розподілу йому кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 у квартирі АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_3, запропонував ОСОБА_2 передати йому попередньо обумовлену грошову винагороду через свого підлеглого майора ОСОБА_4 - начальника житлового відділення відділу розквартирування військ і землекористування (та оренди) Київського КЕУ, який був обізнаний про протиправний умисел свого керівника.
08 лютого 2012 року ОСОБА_2, усвідомлюючи незаконність вимог полковника ОСОБА_3, звернувся із відповідною заявою до Управління Служби безпеки України в місті Києві та повідомив про факт вимагання у нього грошових коштів указаними вище особами.
15 лютого 2012 року, близько 18 години 30 хвилин, майор ОСОБА_4, діючи умисно та, реалізуючи спільний із ОСОБА_3 умисел на незаконне збагачення шляхом обману, з корисливих мотивів, відповідно до відведеної йому ролі, поряд із адміністративною будівлею Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотській, 28, за вказівкою ОСОБА_3, незаконно отримав від ОСОБА_2 частину із попередньо обумовленої суми грошових коштів у розмірі 1 000 доларів США, а саме десяти 100 доларових купюр за №№ HB3648607A, HB51200426P, HB40481944Q, FG00221115A, AE62787297C, KB43694178F, HF78717468E, AB09346961T, KL47818365A, AE00336346, що за курсом Національного банку України станом на 15 лютого 2012 року, становило 7 988 грн.
Указаними вище коштами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розпорядились на власний розсуд.
У подальшому, відповідно до вимог п. 3.2 наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року «Про затвердження інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» 4 квітня 2012 року житловою комісією Київського гарнізону, а 11 квітня 2012 року житловою комісією Генерального штабу Збройних Сил України, без будь-якої участі начальника Київського КЕУ ОСОБА_3, було погоджено рішення Міністра оборони України №565/з про виділення сім'ї ОСОБА_2 службового житлового приміщення у м. Києві.
10 квітня 2012 року, полковник ОСОБА_3, дізнавшись про затвердження указаного рішення Міністра оборони України про надання службового житла ОСОБА_2 житловою комісією гарнізону, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на отримання шляхом обману від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 3000 доларів США, у приміщенні свого службового кабінету Київського КЕУ, повідомив ОСОБА_2 про необхідність передати йому решту суми попередньо обумовлених грошових коштів в розмірі 2000 доларів США. При цьому, підсудний ОСОБА_3 неправдиво повідомив ОСОБА_2, що житловою комісією гарнізону вищезазначене рішення Міністра оборони України про надання йому службового житла було погоджене саме за його сприяння.
Отримавши від ОСОБА_2 позитивну відповідь щодо передачі йому 2000 доларів США, ОСОБА_3, з метою убезпечення себе від можливого викриття правоохоронними органами його злочинної діяльності, надав ОСОБА_2 візитку юриста ОСОБА_7, пояснивши, що саме їй він повинен передати для нього обумовлені вище кошти. Одночасно з цим ОСОБА_3, висловлюючи своє прохання ОСОБА_7 отримати від ОСОБА_2 грошові кошти, про свої злочинні наміри її не повідомляв.
26 квітня 2012 року, ОСОБА_2, на виконання попередньо обумовлених ОСОБА_3 вимог, будучи переконаним у тому, що передає ОСОБА_3 грошові кошти за отримання службового житла у м. Києві, близько 13 години, у місті Києві, поряд із будинком № 4-А по проспекту Червонозоряному, передав ОСОБА_7, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_3, грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, а саме вісімнадцять банкнот номіналом 100 доларів США за №№ HB83111906Q, KD24135650A HB30212498M KB13527252C KD24135649A HB14762188I KD24135636A KD24135634A KD24135651A KD24135638A KD24135635 KD24135652A KD24135637A KD24135658A KD24135653A HB46964949 KL58873795A A та чотирьох банкнот номіналом 50 доларів США за №№ IK05517570A, IB77600584B, GE30992332A, IB77600586B, що за курсом Національного банку України станом на 26 квітня 2012 року становило 15 975 грн.
Зазначені грошові кошти одразу ж після їх передачі були вилучені у ОСОБА_7 співробітниками Управління Служби безпеки України у місті Києві.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав себе частково та зазначив, що, займаючи посаду начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, маючи військове звання «полковник», дійсно ввів в оману потерпілого ОСОБА_2, який звернувся до нього зі своїми проблемами на особистому прийомі щодо своєї можливості, як посадової особи, вирішувати питання щодо забезпечення його сім'ї додатковою житловою площею. Натомість він знав, що такого роду питання може вирішувати тільки Міністр оборони України за поданням начальника Головного КЕУ ЗСУ. Однак, він провів з ним консультацію, вивчив надані йому документи, які необхідно було доопрацювати, а потім направив його до майора ОСОБА_4, який є начальником відділу і займається безпосередньо оформленням цих документів та попрохав останнього допомогти ОСОБА_2 Тому, він визнає, що після неодноразових вмовлянь потерпілого, у нього виник намір отримати від останнього, як подяку за проведені ним консультації, грошові кошти в сумі 3000 доларів США, при цьому розуміючи незаконність своїх дій.
1000 доларів США, які ОСОБА_2 15 лютого 2012 року передав для нього через його підлеглого майора ОСОБА_4, він не отримав, оскільки останній йому їх не передав, а 2000 доларів США, які потерпілим були передані його знайомій ОСОБА_7 26 квітня 2012 року, були вилучені у неї співробітниками СБУ.
Підсудний також в суді стверджував, що не визнає, що між ним та підсудним ОСОБА_4 мало місце попередня змова, оскільки вони з ним нічого не обговорювали та не домовлялись про будь-які спільні дії, не обговорювали питань щодо отримання від потерпілого грошових коштів. Особисто він попрохав підсудного ОСОБА_4 тільки отримати пакет від ОСОБА_2 та передати йому, не пояснюючи при цьому, що саме знаходиться в пакеті і з якою метою він передається. Тому вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 190 на ч. 1 ст. 190 КК України, за відсутності такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Також підсудний не погоджувався із кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки вважає, що ніяких дій, які б свідчили про зловживання ним владою та службовим становищем не було, і не могло бути, оскільки жодних дій як в межах своїх повноважень, так і за межами повноважень, ним не вчинювалось. Вказував на незаконність зміни кваліфікації у зв'язку з декриміналізацією ст. 423 КК України.
Разом з тим, підсудний у вчинених ним діях розкаявся щиро та просив врахувати суд його бездоганну службову поведінку і репутацію до моменту вчинення злочину. В той же час, ОСОБА_3 просив відмовити потерпілому в задоволенні цивільного позову, так як він не підтверджується відповідними доказами.
Підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочинів не визнав та в суді пояснив, що у 2012 році проходив службу в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні на посаді начальника житлового відділення розквартирування військ і землекористування. Має військове звання «майор». Підсудний ОСОБА_3 є його безпосереднім начальником і з ним перебуває у службових відносинах.
У лютому 2012 року ОСОБА_3 сказав йому, що до нього підійде ОСОБА_2, якого він знав, останній неодноразово звертався з питанням щодо поліпшення своїх житлових умов, та передасть пакет, не повідомляючи про вміст останнього.
15 лютого 2012 року до нього дійсно звернувся військовослужбовець ОСОБА_2 на вулиці біля будівлі Київського КЕУ і передав йому 1000 доларів США, без конверту і сказав передати їх ОСОБА_3 Він не став обговорювати з ОСОБА_2 природу цих грошей.
Отримані гроші в подальшому поклав до свого робочого столу, а потім у нього виникли фінансові проблеми і він витратив їх на свої потреби. Тільки одну 100 доларову купюру він передав ОСОБА_3, як борг, не повідомляючи про природу їх походження. Підсудний не визнає себе винним у вчиненні шахрайських дій по відношенню до потерпілого у зв'язку з відсутністю в його діях складу такого злочину, а саме способу, кваліфікуючих ознак, мотивів, тощо.
Також, підсудний вважав, що не правильним є обвинувачення його за ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки не зловживав своїм службовим становищем під час зустрічей з потерпілим і не завдав своїми діями шкоди інтересам служби.
Незважаючи на те, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнали, їх вина доводиться наданими та перевіреними у судовому засіданні доказами.
Показаннями допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, який в суді пояснив, що він є військовослужбовцем . У 2011 році він з дружиною проживав у гуртожитку по АДРЕСА_1, де займали одну кімнату. Оскільки вони чекали на народження дитини, виникла необхідність у розширенні житлової площі. Йому знайомі порекомендували звернутись до полковника ОСОБА_3, який займає посаду начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України, оскільки саме він має можливість вирішити це питання.
В кінці літа 2011 року він прийшов на прийом до ОСОБА_3, доповів свою проблему і той на аркуші паперу написав суму у 3000 доларів США і показав йому, а потім порвав листок.
В подальшому він неодноразово приходив на прийоми до ОСОБА_3, але його весь час повідомляли про те, що його квартирна справа неналежним чином сформована, що не має вільного житла, хоча в його гуртожитку повинні звільнятися кімнати. Через деякий час він отримав виклик до ОСОБА_3, який повідомив, що він посприяв йому у вирішенні його проблеми, але остаточне рішення можливе тільки при передачі йому обумовленої вище суми грошових коштів.
Крім того, йому неодноразово телефонував майор ОСОБА_4, який є начальником житлового відділення відділу розквартирування військ і землекористування Київського КЕУ та повідомляв, що він в курсі його домовленості із ОСОБА_3 і може приїхати та забрати гроші, але він намагався відстрочити зустріч, оскільки не мав грошей та і не бажав їх давати.
В лютому 2012 року ОСОБА_4 зателефонував йому і сказав, що терміново необхідно з'явитись до ОСОБА_3 і що є рішення по його справі.
Він прийшов до ОСОБА_3 і той повідомив, що його зусиллями вирішено питання і є рішення Міністра оборони України щодо виділення йому кімнат, але треба терміново з ним розрахуватись, інакше призупинить справу та рекомендував звернутись до ОСОБА_4
Він вважає, що підсудні діяли спільно, обидва були обізнані про дії кожного. Хоча ініціатором всіх зустрічей був ОСОБА_3, однак діяв він через ОСОБА_4, який йому телефонував і викликав до себе.
Вважаючи дії підсудних незаконними, він в лютому 2012 року звернувся із заявою до СБ України, де описав всі обставини. Працівники СБУ забезпечили його необхідною сумою грошей -1000 доларів США, переписавши попередньо номера та серії купюр.
15 лютого 2012 року зателефонував ОСОБА_4 та домовився з ним про зустріч, яка відбувалась біля будівлі Київського КЕУ. Він передав ОСОБА_4 гроші та сказав, що у нього всієї суми наразі не має і 2000 доларів він донесе пізніше. Однак, коли решта грошей була готова і він зателефонував ОСОБА_4, то останній вже відмовився з ним зустрічатись.
Через деякий час, він зустрівся із ОСОБА_3 і той знову йому нагадав, що «треба закрити питання» і він зрозумів , що той таким чином нагадує про необхідність передачі йому 2000 доларів. Також, ОСОБА_3 передав йому візитну картку адвоката ОСОБА_7 і направив його до неї , тобто він зрозумів, що гроші повинен передати через неї.
26 квітня 2012 року після попередньої домовленості він зустрівся із ОСОБА_7 та передав їй гроші в сумі 2000 доларів США, її одразу ж затримали працівники СБУ.
Також потерпілим був заявлений цивільний позов до підсудного ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 30 000 гривень, обґрунтовуючи який вказав, що через емоційні навантаження, що були пов'язані із спілкуванням його з підсудним ОСОБА_3 у нього погіршився стан здоров'я, загострилась виразка шлунку і він перебував деякий час на лікуванні. Він витратив 1000 гривень на ліки, а також 4000 на оперативне втручання лікарів, у зв'язку з передчасними пологами його дружини.
Потерпілий вважає, що оскільки багато часу витрачав на звернення до установ щодо вирішення питання про поліпшення житлових умов, мало приділяв уваги своїй сім'ї, перебував у стресовому стані, тому йому підсудним спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 25 000 гривень.
Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що працює начальником житлового обліку Київського КЕУ. З підсудними знайома і між ними тільки службові відносини. У 2011 - на початку 2012 року потерпілий ОСОБА_2 звертався до неї з проханням про допомогу у оформленні документів його квартирної справи, оскільки в її обов'язки входить контроль за цим. В квартирній справі потерпілого були недоліки, оскільки були відсутні деякі документи, а саме протокольні рішення, пов'язані із зміною складу сім'ї, документів про проходження служби останнім, про що вона йому і повідомила. Також, вона повідомила його про те, що оформлення буде проведено не за один місяць, оскільки засідання житлової комісії проводяться по мірі накопичення квартирних справ.
Підсудний ОСОБА_3 не прохав її робити якісь дії по прискоренню чи іншим чином сприяти ОСОБА_2 у вирішенні його проблеми, тим більше питання про отримання житлової площі. Дані питання відносяться виключно до повноважень Міністра оборони України.
Із показань свідка ОСОБА_9 встановлено, що у 2012 році він був начальником Головного КЕУ Збройних Сил України. Підсудні були його підлеглими.
Свідку відомо, що потерпілий ОСОБА_2 неодноразово був на прийомі у заступника міністра оборони України щодо вирішення питання про поліпшення своїх житлових умов, яке було вирішено позитивно у загальному порядку.
Особисто до нього жодний з підсудних з приводу отримання ОСОБА_2 житла не звертався і до того ж, в силу своїх повноважень, він не мав права приймати такі рішення. Ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 особисто не приймають участі в розподілі житла для військовослужбовців і відповідно на рішення Міністра вони впливати не можуть.
Свідок ОСОБА_11 в суді показав, що працює заступником начальника головного КЕУ Управління ЗС України. Підсудні є його підлеглими і перебувають у службових відносинах.
За дорученням заступника міністра оборони України він іноді проводив особистий прийом громадян, під час одного з яких звертався військовослужбовець ОСОБА_2 щодо покращення його житлових умов. Оскільки були всі підстави для позитивного вирішення, після того як з'явилась вільна площа, було підготовлене та направлене звернення до Міністра оборони України з пропозицією вирішити це питання, оскільки воно є виключно компетенцією Міністра оборони.
Також свідок вказав, що жоден із підсудних до нього не звертався щодо вказаного питання, воно вирішилось у загальному порядку та у встановлені строки.
Із оголошених в судовому засіданні показань, наданих на досудовому слідстві свідком ОСОБА_7 встановлено, що тв квітні 2012 року їй зателефонував ОСОБА_3, з яким вона один раз бачилась та попрохав прийняти на консультацію одного чоловіка.
Оскільки вона є адвокатом, погодилась і через деякий час до неї звернувся раніше незнайомий ОСОБА_2 Останній повідомив, що він від ОСОБА_3 та розповів про свої житлові проблеми, надав копії документів про його звернення до Міністра Оборони України. Вони домовились зустрітись через деякий час після того як вона ознайомиться із документами.
Також, їй зателефонував ОСОБА_3 та спитав про те, як пройшла зустріч та повідомив, що наступного разу ОСОБА_2 передасть для нього гроші. 26 квітня 2012 року вона в черговий раз зустрілась з ОСОБА_2 на Червонозоряному проспекті в м. Києві, де останній передав для ОСОБА_3 2 000 доларів США, з якою метою вона не цікавилась. В той же час вона була затримана співробітниками та гроші вилучені (а.с. 104, т. 1).
Крім того, вина підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України підтверджується наступними, дослідженими у судовому засіданні доказами, в матеріалах справи:
- даними протоколу огляду та вручення грошових коштів від 15.02.2012 року для фіксації вчинення злочину ОСОБА_2 працівниками спец підрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ у м. Києві, згідно якого в присутності понятих видані 1000 доларів США (10 купюр по 100 доларів кожна), які попередньо ксерокопійовано (а.с. 14-16, т. 1);
- даними протоколу огляду грошових коштів від 25.04.2012 року, згідно якого ОСОБА_2 співробітниками СБУ в м. Києві видані в присутності понятих для проведення оперативно-розшукових заходів 2000 доларів США (18 купюр по 100 доларів та 4 купюри по 50 доларів), які були попередньо ксерокопійовано (а.с. 51- 55, т. 1);
- даними протоколу огляду місця події від 26.04.2012 року, згідно якого у гр. ОСОБА_7 були вилучені 2000 доларів США, передані їй ОСОБА_2 (а.с. 56-58 , т. 1);
- протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_3 від 26.04.2012 року, згідно якого у останнього, окрім інших предметів, було вилучено одну стодоларову купюру № A, яка була раніше видана ОСОБА_2 для проведення оперативно - розшукових заходів (а.с. 66-73, т. 1);
- відповідно до змісту явки із повинною ОСОБА_3 від 3 травня 2012 року останній повідомив, що ввівши в оману ОСОБА_2, пообіцяв вирішити питання щодо отримання його сім'єю додаткових кімнат НОМЕР_1,НОМЕР_2 в блоку АДРЕСА_1, за грошові кошти у сумі 3000 доларів США, на що ОСОБА_2, погодився.
У лютому 2012 року до нього повторно звернувся ОСОБА_2, який повідомив те, що має при собі лише частину раніше обумовленої суми у розмірі 1000 доларів. У відповідь на це він, з метою приховування своєї незаконної діяльності, запропонував ОСОБА_2 передати наявну у нього суму коштів через ОСОБА_4, що ним в подальшому і було зроблено. Після цього, бажаючи отримати іншу решту раніше обумовленої суми в розмірі 2000 доларів США, він повідомив ОСОБА_2 про те, що він повинен передати йому вказані вище кошти через адвоката ОСОБА_7 та надав йому при цьому її візитну картку. Свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ст. 190 КК України, визнає повністю та щиро кається (а.с. 176 т.2);
- свої показання ОСОБА_3 повністю підтвердив під час очної ставки із потерпілим ОСОБА_2 (а.с.190-191 т.2);
- відповідно до змісту явки із повинною ОСОБА_4 від 3 травня 2012 року, останній повідомив, що в лютому 2012 року до нього звернувся ОСОБА_2 із проханням дати полковнику ОСОБА_3 гроші у сумі 1000 доларів США за отримання службового житла, а саме додаткової кімнати у гуртожитку. Оскільки про факт передачі йому коштів ОСОБА_2 йому раніше вже повідомляв ОСОБА_3 він погодився, після чого ОСОБА_2 поклав йому в кишеню кошти у сумі 1000 доларів США для ОСОБА_3 Свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ст. 190 КК України, визнає повністю та щиро кається (а.с. 11, т.2);
- свої показання ОСОБА_4 підтвердив під час очної ставки із потерпілим ОСОБА_2 (а.с.110, т.2);
- даними протоколу відтворення обстановки і обставин подій від 03.06.2012 року, під час якої ОСОБА_4 добровільно показав яким чином та при яких обставинах отримав від ОСОБА_2 гроші, а саме долари США (а.с. 14-19, т. 2);
- даними протоколу огляду місця події від 03.06.2012 року за місцем проживання ОСОБА_4 - по АДРЕСА_3, де виявлено та вилучено грошову купюру номіналом 100 доларів США за № НВ36486075А, яку йому було вручено 15.02.2012 року ОСОБА_2 (а.с. 21-22, т. 2);
- даними протоколу про наслідки проведення оперативнио-розшукових заходів від 15 лютого 2012 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до начальника Київського КЕУ ОСОБА_3, повідомивши про те, що приніс йому за вирішення своїх житлових питань 1000 доларів США, на що отримав відповідь про передачу їх через ОСОБА_4 Того ж дня, ОСОБА_2 передав для ОСОБА_3 ОСОБА_4 зазначені кошти, отримавши від останнього гарантії їх повернення у разі невиконання умов домовленостей. ОСОБА_2 пообіцяв через декілька днів принести іншу частину грошових коштів, у суму 2000 доларів США (а.с. 22-25, т. 1);
- висновком експерта № 3081 від 18.07.2012 року встановлено, що надані на дослідження грошові купюри номіналом 100 доларів США в кількості 20 штук та грошові купюри номіналом 50 доларів США в кількості 4 штук відповідають встановленим зразкам купюр Федеральної резервної системи США, тобто виготовлені підприємством, що здійснює випуск грошових знаків для даної країни (а.с. 7-11, т. 3);
- висновком експерта № 1445 від 11.06.2012 року встановлено, що на наданих на дослідження змивах з рук ОСОБА_7, банкнотах номіналом 100 доларів США, в кількості 18 штук та номіналом 50 доларів США, в кількості 4 штук є сліди спеціальної хімічної речовини «Люмінор 496Т»; на купюрах номіналом 100 доларів США із серійними номерами НВ30212498М , KL58873795А, НВ147621881 виявлено прихований напис «Хабар СБУ», який виконаний спеціальним люмінесцентним маркером. Спеціальна люмінесцентна речовина «Люмінор 496Т» виявлена на вищезазначених коштах, змивах з рук ОСОБА_7 та спеціальна хімічна речовина, наданого на дослідження контрольного зразка на тампоні, однакові між собою в межах вивчених фізико-хімічних властивостей; хімічна речовина на грошових купюрах номіналом - 100 доларів США НВ30212498С, KL58873795А, НВ 147621881 (напис виконаний спеціальним люмінесцентним олівцем «Хабар СБУ» ); та нанесена на аркуші паперу зі зразком аналогічного напису, однакові в межах вивчених фізико-хімічних властивостей, тобто мають спільну родову приналежність (а.с. 18-33, т. 3);
- даними протоколів звірки номерів купюр, постанов про визнання та приєднання до матеріалів справи речових доказів та іншими матеріалами у їх сукупності.
Органом досудового слідства умисні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані як зловживання владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе, що заподіяло істотну шкоду, як додаткова кваліфікація в ідеальній сукупності злочинів.
Разом з тим, об'єктивна сторона цього злочину виявляється у діянні (дії чи бездіяльності), яке вчиняється з використанням влади або службового становища, здійснюється у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв'язку з виконанням особою службових обов'язків, яке суперечить інтересам служби і заподіює істотну шкоду. Відповідно до цієї статті, службовим зловживанням може бути визнане не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке було обумовлене її службовим становищем та пов'язане із здійсненням своїх безпосередніх прямих службових обов'язків за місцем роботи. Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» №15 від 26 грудня 2003 року визначено, що судам необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем. При зловживанні владою або службовим становищем службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження.
Зловживання службовим становищем має місце не лише при вчиненні службовою особою діяння в межах своєї компетенції, тобто діяння, пов'язаного з власними повноваженнями, але й у випадках, коли службова особа використала авторитет своєї посади й мала можливість у силу свого службового становища давати вказівки, рекомендації підпорядкованим організаціям й контролювати їх. За таких обставин, потерпілий справді мав би підстави побоюватися можливості вчинення щодо нього відповідних шкідливих дій.
Матеріали кримінальної справи свідчать та прокурором не заперечується, що а ні повноважень, а ні подібних можливостей, зловживаючи якими, підсудні заволоділи майном потерпілого, у останніх не було, так як рішення про виділення сім'ї ОСОБА_2 службового житлового приміщення у м. Києві №565/з було прийняте Міністром оборони України, погоджено житловою комісією Генерального штабу Збройних Сил України без будь-якої участі начальника Київського КЕУ ОСОБА_3 чи його підлеглого ОСОБА_4
Тому, кваліфікація дій підсудних, як зловживання владою та службовим становищем вказана прокурором помилково, оскільки жодних доказів, які могли б підтвердити вказану позицію прокурора, крім припущень потерпілого, в матеріалах справи відсутні. Натомість, дані припущення повністю спростовуються показаннями свідків. Так само, не надано жодного доказу затягування розгляду квартирного питання потерпілого підсудними, чи неналежного формування житлової справи, тощо, що входило в коло обов'язків останніх, та, як наслідок, заподіяння істотної шкоди .
У зв'язку з викладеним, суд вважає необхідним виправдати підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення ними вказаного злочину.
Аналізуючи зібрані по справі та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає вину підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України доведеною у повному обсязі, а невизнання підсудними тієї обставини, що злочин був ними вчинений за попередньою змовою групою осіб, суд оцінює критично, так як вони повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, які логічні, послідовні, взаємно узгоджуються та доповнюються іншими доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи, первинними показаннями підсудних, наданих на досудовому слідстві та під час затримання, не викликають сумнівів у суду, з яких, в свою чергу, встановлено фактичні обставини події. Відповідно до них, дії підсудних були об'єднані єдиним умислом, з метою обману потерпілого, вони повідомляли неправдиві відомості про можливість впливати на вирішення житлового питання останнього, яке, до того ж, вже було вирішене. Підсудні під час вчинення злочину керувалися корисливим умислом на заволодіння майном потерпілого. Суд вважає, що про це свідчать показання потерпілого , який підтвердив, що підсудний ОСОБА_4 був повністю обізнаний про дії ОСОБА_3, неодноразово телефонував йому, повідомляв, що він в курсі справ свого «шефа» та просив прискорити передачу грошей.
Крім того, сама поведінка ОСОБА_4 при отриманні від потерпілого 15.02.2012 року 1000 доларів США, свідчить про те, що він розумів про природу та призначення цих коштів, а тим більш бачив, що це не документи. Також, про дану обставину свідчить той факт, що частину переданих коштів після, їх отримання, було вилучено у обох підсудних.
Доводи підсудних та їх захисника суд розцінює як такі, що дані з метою пом'якшення покарання та уникнення підсудних відповідальності за вчинене, а тому оцінює їх критично і не може прийняти до уваги, оскільки вони є надуманими, не логічними та спростовуються фактичними обставинами справи.
Суд вважає із достовірністю встановлені викладені обставини доведеного обвинувачення, а всі дії підсудних були злагоджені, цілеспрямовані на обман потерпілого з метою заволодіння його майном, яким розпорядились за власним розсудом.
З огляду на викладене, аналізуючи зібрані та перевірені докази у їх сукупності, розглядаючи справу в межах пред'явленого обвинувачення, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання підсудним суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили закінчений, умисний, корисний злочин середньої тяжкості.
Як особа, підсудний ОСОБА_3 за місцем роботи характеризується виключно позитивно, працює, одружений, на обліках у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_3 суд визнає часткове визнання вини та розкаяння у вчиненому.
Обставин, що обтяжували б покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.
Підсудний ОСОБА_4 за місцем роботи характеризується позитивно, працює, не одружений, на обліках у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває.
Обставин, що пом'якшували чи обтяжували б покарання підсудного ОСОБА_4 судом не встановлено.
Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є особами, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, є військовослужбовцями та мають бездоганні характеристики за минулі роки служби. З урахуванням зазначених обставин справи, віку, стану здоров'я, ролі кожного з учасників під час вчинення злочину, відношення до вчиненого, суд дійшов до висновку про необхідність призначення останнім міри покарання в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі та, враховуючи вимоги ст. 58 КК України, а також виключно позитивні дані про осіб підсудних, вважає за можливе замість вказаного покарання призначити службове обмеження для військовослужбовців на той самий строк, з відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення відсотків, визначених судом.
Призначаючи таке покарання, суд також враховує довіру та думку колективу про можливість виправлення підсудних та їх поведінку після вчинення злочину, та вважає, що таке покарання буде достатнім та справедливим, таким, що сприятиме перевихованню підсудних.
Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди на суму 30 000 гривень суд вважає таким, що підлягає частковому задоволенню.
Потерпілим не надано жодного доказу в обґрунтування того, що у нього мали місце матеріальні втрати у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_3 Разом з тим, враховуючи глибину, обсяг і характер душевних та психічних переживань потерпілого, характер його немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення), тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попередньо стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну (немайнову) шкоду в сумі 2 000 гривень, на користь потерпілого ОСОБА_2
Судові витрати по кримінальній справі, відповідно до ст.93 КПК України, за проведення судових експертиз необхідно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави в рівних частках.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.ст. 81,330 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді службового обмеження строком на 1 рік 6 місяців, з відрахуванням щомісячно 15 % із грошового забезпечення в дохід держави.
ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, визнати невинним та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у виді застави, - залишити без змін.
Заставу в розмірі 51000 (п'ятдесят однієї тисячі) гривень, внесену на розрахунковий рахунок Печерського районного суду м. Києва, після набрання вироком законної сили, - повернути заставодавцю ОСОБА_15 (а.с. 121-122, т. 2 ).
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді службового обмеження строком на 1 рік, з відрахуванням щомісячно 10% із грошового забезпечення в дохід держави.
ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, визнати невинним та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у виді застави, та інші заходи забезпечення, - залишити без змін.
Заставу в розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень, внесену на розрахунковий рахунок Печерського районного суду м. Києва, після набрання вироком законної сили, - повернути заставодавцю ОСОБА_4 (а.с. 218 , т. 1 ).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 2 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази: банкноти номіналом 100 доларів США в кількості 18 штук за №№ HB83111906Q, KD24135650A, HB30212498M, KB13527252C, KD24135649A, HB14762188I, KD24135636A, KD24135634A, KD24135651A, KD24135638A KD24135635, KD24135652A, KD24135637A, KD24135658A KD24135653A HB46964949 KL58873795A, KD24135654A, та 4-и банкноти номіналом 50 доларів США за №№ IK05517570A IB77600584B,A,B - повернути за належністю до ФЕУ СБУ України (а.с.63,т.1);
- ватні тампони зі змивами фарби - знищити (а.с. 63, т. 1);
- банкноти номіналом 100 доларів США в кількості 2 шт. за № № НВ36486075А, FG00221115A - повернути за належністю до ФЕУ СБУ України (а.с.63,т.1) (а.с. 73, т. 1, а.с. 22, т. 2);
- копії рішення МО України ОСОБА_16 № 565з від 17.01.2012 р., рішення МО України ОСОБА_17 № 26833 від 03.03.2012 р.; лист голові житлової комісії гарнізону від ТВО начальника Київського КЕУ № 303256-318 від 29.02.2011 року, лист начальнику Київського КЕУ ОСОБА_3 від начальника Голов.КЕУ ОСОБА_9 № 307415360 від 05.03.2012 р., лист ОСОБА_2 від начальника Київського КЕУ ОСОБА_3 № 303256-1790 від 28.11.2011 р., заява ОСОБА_3 від ОСОБА_2 вх.№ 3206 від 17.11.2011 р., довідку № 3224 від 22.11.2011 р. - зберігати при матеріалах справи.(а.с. 102, т.1);
- протокол засідання комісії з контролю та розподілом житла; облікову справу ОСОБА_2 - залишити в розпорядженні КЕУ (а.с. 158, т. 1; а.с. 75 т. 2 );
-- диски із записами результатів ОТЗ - залишити в матеріалах справи (а.с. 48, т. 1).
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати по проведенню експертиз в сумі 2696, 32 гривні.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати по проведенню експертиз в сумі 2696,32 гривні. (а.с. 11, 33, т. 3)
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя:
