АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/9005/13 Справа № 204/1665/13 Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О.В. Доповідач - Єлізаренко І.А. Категорія 42
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Єлізаренко І.А.
суддів - Чубукова О.П., Черненкової Л.А.,
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення, стягнення витрат по сплаті за комунальні послуги та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення, стягнення витрат по сплаті за комунальні послуги та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що вони на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2011 року є власниками домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 112,4 кв.м., житловою площею 66,1 кв.м., сараїв літ. Б,В.Д, вбиралень літ. Е, Ж, колонок №1, № 6, огорож № 2-5, мощень 1, що розташовані на земельній ділянці площею 613 кв. м. ОСОБА_2 належить 61/200 частки та ОСОБА_3 належить 61/200 та 39/100 частки вказаного домоволодіння, без виділення часток в натурі. В належному їм будинку зареєстрована та проживає ОСОБА_4 На даний час добровільно знятися з реєстраційного обліку та виселятися з будинку ОСОБА_4 не бажає. Реєстрація відповідача у їх будинку суперечить їх переконанням щодо права на приватну власність, права на користування своїм майном на власних розсуд, тому просили усунути перешкоди у користуванні власністю, визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування кв.АДРЕСА_1, виселити її зі вказаного жилого приміщення, стягнути відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на комунальні послуги в сумі 1034 грн. 17 коп. та стягнути з відповідача на користь позивачів по 01 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 березня 1994 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2011 року шлюб між ними було розірвано (а.с.18).
Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають трьох дітей, з яких двоє неповнолітні (а.с.23- 25).
Згідно витягу з реєстру про державну реєстрацію прав, наданого КП «Дніпропетровське МБТІ» Дніпропетровської обласної ради позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 та кожному належить по 61/200 частини вказаного домоволодіння (а.с.14).
Також позивачу ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, належить 39/100 частин вищезазначеного домоволодіння (а.с. 16, 17).
З матеріалів справи вбачається, що у зазначеному вище будинку зареєстровані позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 та діти ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.26).
З наданих копій квитанцій про сплату комунальних платежів вбачається, що як позивачі так і відповідач здійснюють оплату комунальних послуг за вказаною вище адресою (а.с.19-22, 82-88).
Відповідач ОСОБА_4, яка є колишньою дружиною позивача ОСОБА_2, зареєстрована у будинку з 12 серпня 1994 року та, як вказали позивачі в своїй позовній заяві, проживає у будинку до теперішнього часу (а.с.3-8, 49).
З рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2011 року, згідно якого було встановлено факт прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 за кожним по 61/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані у вказаному будинку на час смерті ОСОБА_9 та прийняли спадщину після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
Прийнявши фактично спадщину після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності у встановленому законом порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оформили лише після ухвалення рішення суду від 29 листопада 2011 року та отримання 15 липня 2012 року витягу з реєстру про державну реєстрацію прав.
З матеріалів справи вбачається, що з позовними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 звернулися у березні 2013 року. Таким чином з ІНФОРМАЦІЯ_1, з часу, коли ОСОБА_2, який на цей період часу перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, та ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину у вигляді вказаного вище домоволодіння та до часу звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували проти проживання у будинку ОСОБА_4
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд, правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням, що відповідає положенням ч.4 ст.156 ЖК України, а також правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачів коштів за надані комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач самовільно вселилася у житлове приміщення і згоди на її проживання у будинку позивачі не надавали є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків рішення суду, незгоди з висновками рішення суду та не спростовують їх правильність.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді
