АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження:№ 22ц/790/3147/13 Головуючий 1 інст. - Носов Г.С.
Справа № 610/537/13-ц Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія: договірна
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів колегії: Бурлака І.В.,
Яцини В.Б.,
при секретарі Гопко А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 27 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми відшкодування грошових коштів за оплату житлово - комунальних та телекомунікаційних послуг,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з вересня 2001 року до червня 2012 року, проживають та зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності.
У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 5456,87 грн. - вартості половини суми грошових коштів за оплату житлово - комунальних та телекомунікаційних послуг, сплачених нею за період з березня 2010 року до січня 2013 року.
Посилалася на те, що ОСОБА_4 також є споживачем житлово - комунальних та телекомунікаційних послуг, але не надавав грошових коштів на утримання майна та оплату послуг як під час ведення спільного господарства до січня 2012 року, що підтверджується і рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 03.10.2012 р. про визнання за відповідачем права власності на ? частину вказаної квартири.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на те, що і після припинення шлюбних відносин він продовжував вести господарство, утримував сина, надавав позивачці гроші на оплату комунальних послуг. З січня 2013 року він поділив особові рахунки на комунальні послуги і за свою частину квартирі сплачує їх самостійно.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 27 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3,посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Зазначає, що районним судом не взято до уваги обставини, які були встановлені судовими рішеннями про розірвання шлюбу та визнання за відповідачем права власності на частину квартири, яка потребує ремонту, наявність у ОСОБА_4 великої заборгованості за аліментами, а також докази сплати нею витрат на комунальні та телекомунікаційні послуги.
Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно статті 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим оскаржуване рішення в повному обсязі не відповідає цим вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи сторони проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, і є споживачами житлово-комунальних та телекомунікаційних послуг, особові рахунки на які були відкриті на ім'я ОСОБА_3
З січня 2013 року ОСОБА_4 як співвласник 12 частини вказаної квартири відкрив особові рахунки на ці послуги на своє ім'я.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела обставини, на які посилалася в обґрунтування своїх вимог.
Судова колегія не може в повному обсязі погодитися з такими висновками районного суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Як вбачається з наданих ОСОБА_3 квитанцій про сплату житлово-комунальних та телекомунікаційних послуг за період з 2010 року по січень 2013 року оплата за ці послуги проведена позивачем, яка до червня 2012 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 та проживала з ним в належній сторонам квартирі.
У зв'язку з зазначеним районним судом обґрунтовано відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову в частині стягнення ? частини сплачених коштів за комунальні та телекомунікаційні послуги за період з березня 2010 року до липня 2012 року, тобто до набуття законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу сторін.
При цьому посилання ОСОБА_3 на наявність встановлених рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 03.10.2012 р. обставин як підставу звільнення від доказування, є помилковими, оскільки зазначене рішення суду відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України не є преюдиціальним.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що доводи ОСОБА_3 на наявність значної заборгованості відповідача за аліментними зобов'язаннями не впливають на врегулювання даного спору.
Між тим районним судом не враховано, що після розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_3 продовжувала оплачувати за комунальні та телекомунікаційні послуги в повному обсязі за всю квартиру, тобто й за частину, яку повинен був оплачувати ОСОБА_4 Останнім не надано як до суду першої так і апеляційної інстанції доказів, які б відповідно до вимог ст.ст. 10,58-60 ЦПК України свідчили про те, що відповідач надавав позивачу кошти на утримання частини належної йому квартири, або самостійно провадив їх оплату. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню за період з липня 2012 року до січня 2013 року ( до відкриття ОСОБА_4 особового рахунку на своє ім'я) в сумі 905,40 грн., оскільки позивачем сплачено за цей період за водопостачання 921,25 грн, за газ -128,73 грн., за електроенергію - 11,27 грн.,за теплопостачання - 404,14грн., за утримання прибудинкової території -110,41 грн., телефон - 135 грн., а всього 1810,80 грн. (1810,80: 2=905,40).
Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені судові витрати в сумі 229,40 грн.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 27 березня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнувши на її користь з ОСОБА_4 905 ( дев'ятсот п'ять) гривень 40 копійок та судові витрати в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді:
