Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
№ 22-ц/778/5370/13 Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко Т.В.
Суддя-доповідач Воробйова І.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.
суддів: Воробйової І.А.,
Панкеєва О.В.
при секретарі Свинаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнював, до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 15 лютого 2010 року між ним та відповідачем у справі ОСОБА_3 у смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області було укладено договір позики, відповідно до якого, ним в борг передано ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 2000 доларів США, 14500 грн. та одну тону меду, які вона зобов'язалась повернути в визначені строки, а саме: 2000 доларів США в строк до 1 березня 2010 року, 14500 грн. до 1 липня 2010 року та одну тону меду до 1 липня 2010 року. Даний факт підтверджується власноруч написаною ОСОБА_3 розпискою про отримання грошей.
16 лютого 2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 у смт. Веселе Веселівського району Запорізької області було укладено договір позики, відповідно до якого, позивачем в борг передано ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 2000 доларів США та 32500 грн., які вона зобов'язалась повернути в визначені строки, а саме: 2000 доларів США в строк до 1 березня 2010 року та 32500 грн. до 1 липня 2010 року. Даний факт підтверджується власноруч написаною ОСОБА_3 розпискою про отримання грошей.
Після спливу кінцевої дати повернення вищезазначених грошових коштів позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути борг. Проте на неодноразові вимоги відповідач лише частково виконала свої зобов'язання, а згодом почала ухилятися від розмови та взагалі від зустрічі з ним.
Так, у вересні 2010 року відповідач, в якості погашення боргу по розписці від 15 лютого 2010 року, повернула йому 1700 доларів США та 15000 грн. По домовленості між ними ОСОБА_3, по вищевказаній розписці, повинна повернути йому одну тону меду, вартість якої ними була визначена у сумі 18 грн. за 1 кг.
До кінця літа 2011 року відповідачем ОСОБА_3, в якості повернення боргу по розписці від 16 лютого 2010 року, йому було повернуто 24900 грн. та 700 доларів США. Тобто, на сьогоднішній день сума боргу відповідача за розпискою від 15 лютого 2010 року складає 18000 грн., за розпискою від 16 лютого 2010 року складає 1300 доларів США та 7600 грн. Згідно курсу валют Національного Банку України, встановленого з 12.04.2013 року, за 100 доларів США за 799,00 гривень. Тобто, сума у розмірі 1300 доларів США дорівнює 10387 гривень.
Таким чином, сума грошового боргу ОСОБА_3, згідно курсу валют НБУ, перед позивачем складає 35987 грн., які до теперішнього часу не повернуто.
На підставі викладеного, позивач просив суд, визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, за договором позики, борг у сумі 35987, 00 грн. та судові витрати.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року позовну заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики у сумі 34987, 00 грн. та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 359, 87 грн. та витрати на складання експертного висновку у розмірі 378, 00 грн., а всього 737, 87 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми(договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином. А також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики. У тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Судом встановлено, що згідно з розпискою від 16.02.2010 року ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США і 32500 грн. та зобов'язалася повернути 2000 доларів США до 01.03.2010 року і 32500 грн. до 01.07.2010 року (а.с.31).
Згідно з розпискою від 15.02.2010 року ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 20000 доларів США і 14500 грн. , 1 тону меду та зобов'язалась повернути 2000 доларів США до 01 березня 2010 року і 14500 грн. до 01.07.2010 року, 1 тону меду повернути до 01 липня 2010 року або за мед розрахуватися грошима за ціною закупки станом на 2010 рік (а.с.32) .
Відповідно до розписки від 12.09.2010 року відповідач повернула позивачу 1700 доларів США і 15000 грн. за рахунок боргу по розписці від 15.02.2010 року (а.с.24), також влітку 2011 року відповідач повернула позивачу 700 доларів США і 24900 грн. за рахунок боргу по розписці від 16.02.2010 року, про що сторони в судовому засіданні не заперечували.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
До цього часу позичальник не повернув позикодавцеві всю суму позики.
Установивши, що ОСОБА_3 отримала і своєчасно не повернула всю суму позики, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов`язку сплатити позивачу 34987 гривень в рахунок суми за договором позики.
Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги є неспроможними та не заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді:
