ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-719/11/0211
Головуючий у 1-й інстанції: Дернова В.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 лютого 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 17.02.2011 року в якій просить суд скасувати дану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Пунктом 3 частиною 1 статті 197 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 КАС України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області, є особою, віднесеною до 4 категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, та постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно з ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, до пенсії провадиться підвищення (доплата) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та №530 від 28.05.2008 року, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач протиправно виплачував позивачу додаткову пенсію та підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Судова колегія не бере до уваги доводи відповідача, який вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Заперечення, наведені управлінням Пенсійного Фонду України в м. Ладижин Вінницької області, не можуть бути прийняті судом з огляду на те, що згідно зі ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, застосовується прожитковий мінімум, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Наявність норми ч. 3 ст. 28 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яке гарантується Конституцією України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок та виплату. підвищення (доплати) до пенсії та додаткової пенсії, як особі, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії та постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, на підставі та в розмірах, встановлених ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам Закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 лютого 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
