Кілька осіб, скупивши частину майнових паїв, заблокували роботу сільгосппідприємства у Броварському районі на Київщині та залишили без зарплати його працівників
Історія захоплення чужої власності в нашій країні багатолика і багатогранна. Скандали, які спалахували внаслідок явища, що одержало назву рейдерства, інколи вихлюпувалися на загальнодержавне інформаційне поле, але досить часто згасали на рівні регіонів. Усе залежало від того, якої величини активи і підприємства ставали жертвами агресивних атак. Як свідчать результати дослідження, проведеного кілька років тому «Центром дослідження корпоративних відносин», 70% громадян України вважають, що рейдерство не можливе без підтримки судів, прокуратури, міліції. Спираючись на досвід журналістської роботи, додам від себе: воно не можливе і без підтримки органів влади на місцях. І ще одне — нормальну людину безперечно обурюють цинізм і відчуття вседозволеності, з якими діють організатори захоплення чужої власності. Як на мене, саме до таких належать ініціатори справи, про яку йтиметься далі.
Кращий захист — напад
У грудні минулого року на адресу голови Броварської райдержадміністрації Петра Іваненка надійшла заява від (як він себе в ній назвав) голови загальних зборів колективного сільгосппідприємства(КСП) «Бобрицьке» Олександра Фещуна. Далі цитую дослівно: «30 листопада 2012 року загальними зборами членів колективного сільгосппідприємства «Бобрицьке» було знято з посади голови КСП «Бобрицьке» Малюгу С. Г. та призначено новим головою КСП Грицаєнка В.І. Зміна керівника належним чином зареєстрована… Повідомляю, що зібрання, проведене 02 грудня 2012 року Малюгою С. Г. та пов’язаними з ним особами, є нелегітимним та не несе жодних юридичних наслідків з таких причин:...». Далі ці причини перераховуються. Серед інших, як кажуть, поставило в ступор посилання на те, що неправомочність зібрання може підтвердити «член кореспондент міської газети Головко В. З.» (так написано в заяві). Можливо, це плід фантазії пана Фещуна, але серед журналістських посад такої, як «член» точно немає. Але це так, між іншим. Стосовно ж самої заяви, то, як можна зрозуміти зі змісту, головна її мета — «заборонити державному реєстратору Броварської районної держадміністрації Київської області вчиняти будь-які реєстраційні дії за документами, поданими особами, що не мають достатніх, визначених чинним законодавством повноважень на подання відповідних документів від КСП «Бобрицьке».
Здавалось би, нічого екстраординарного, якби не лист, який надійшов до редакції «Урядового кур’єра» за підписом 21 особи з того ж КСП «Бобрицьке», в якому акценти розставлено дещо в іншому порядку. Поскаржившись на те, що правоохоронні та судові органи не реагують на неодноразові їхні звернення щодо незаконного захоплення майна КСП групою з кількох осіб, серед яких називають і вже згадуваного вище Олександра Фещуна, вони далі пишуть: «Не оформивши в установленому законом порядку свої права на майно, вищеназвані особи 30 листопада 2012 року встановили на об’єктах КСП свою охорону і таким чином заблокували роботу діючого підприємства ТОВ «Бобрицьке», яке є правонаступником КСП «Бобрицьке». Майно КСП перебуває в оренді ТОВ «Бобрицьке» по 07.02. 2014 року. Працівників позбавили роботи, залишились незібраними 40 га кукурудзи. Люди позбавлені можливості отримати довідки для призначення пенсій. Ті, хто звільняється з роботи, позбавлені можливості отримати свої трудові книжки…»
А на додаток до цього звернення цілий пакет документів, після ознайомлення з якими мимоволі приходиш до висновку, що згадувану заяву Олександра Фещуна на адресу голови Броварської райдерж?адміністрації можна розцінювати як хід на випередження. Сама ж ситуація все більше нагадує, так би мовити, класику рейдерства. Про останнє, до речі, пишуть члени КСП у зверненнях до Генпрокурора, міністра внутрішніх справ, голови Київської облдержадміністрації, в слідчі органи Броварського МВ ГУ МВС в Київській області та в інші інстанції. А щоб зрозуміти «хто є хто» в цій історії, потрібно, мабуть, зробити невеликий екскурс в недалеке минуле.
Час розпочинати сівбу. А господарі вийти в поле не можуть... Фото з архiву редакцiї
Ретроспектива
У січні 1990 року Станіслава Малюгу було призначено директором радгоспу «Бобрицький», землі якого входять до територій двох сіл — Бобрика і Шевченкового. Потім, у 1995 році, в ході змін форми власності, що проходили в Україні, радгосп реорганізували в КСП, а Станіслава Григоровича обрали головою правління колективного сільгосппідприємства «Бобрицьке». А вже у 2000 році, на виконання указу Президента щодо створення нових форм господарювання, 90% КСП в тому ж таки Броварському районі створили ТОВ. Однак протягом місяця після реорганізації влада спохватилася: а хто буде борги сплачувати за КСП? Потрібні правонаступники. Таким чином новостворене ТОВ «Бобрицьке» стало правонаступником КСП. Також наприкінці лютого 2003 року було створено спілку співвласників майна, статут якої зареєстровано в органах юстиції. І саме спілка кожних два роки укладала з ТОВ «Бобрицьке» договір на оренду цілісного майнового комплексу. Останній укладено 9 лютого 2012 року, і термін його дії — до 9 лютого наступного року.
Слід зазначити також, що Станіслава Малюгу на останніх зборах уповноважених КСП у 2000 році, де було прийнято рішення про ліквідацію підприємства, обрано також головою ліквідаційної комісії. Що нотаріально завірено, підтверджено печаткою голови райдержадміністрації, відповідні зміни внесено до статуту ТОВ «Бобрицьке». Новостворене підприємство щороку справно виплачувало людям — власникам паїв орендну плату за користування майном, охороняло приміщення, які не використовуються, щоб їх не рознесли по цеглині.
Як відомо, основним документом діяльності КСП є статут, «Закон про сільськогосподарське підприємство», Цивільний кодекс та інші нормативні документи. При цьому статут — це своєрідний фундамент, на якому будуються всі відносини в КСП, оскільки він прийнятий всіма членами колективного сільгосппідприємства. І доки колективне підприємство не ліквідовано повністю, доки воно не розрахувалося з усіма боргами, а люди не одержали частки майнового комплексу в натурі, всі правочини від його імені може вчиняти лише правонаступник. Після рішення зборів про ліквідацію КСП ліквідаційна комісія створила баланс, провела розрахунки з дебіторами й кредиторами, розпаювала землю і вже підійшла до оцінки майна і землі, що входила до цілісного майнового комплексу. А це, до речі, консервний завод, механічна майстерня, комори, склад пально-мастильних матеріалів, машинно-тракторний парк, адмінприміщення, 12,5 га під теплицями тощо. Весь комплекс займає майже 90 гектарів землі, яка ще не розпайована, оскільки перебуває в загальній власності. Але саме вона, як засвідчили дальші події, і є найбільш ласим шматком. Адже належить селам, що неподалік столиці. У Бобрику, за оцінками комісії, реальна вартість квадратного метра цих площ становить близько 80 грн, а в Шевченковому, де поряд залізнична станція, — понад 100 грн. А тепер підрахуємо, скільки в 90 гектарах метрів квадратних, і зрозуміємо, так би мовити, ціну питання.
Ви нас не чекали?
Набагато раніше, мабуть, прорахували вартість площ, на яких розташований майновий комплекс, ті, хто почав скуповувати майнові сертифікати у селян. Кілька осіб, які не є і ніколи не були членами КСП, саме таким чином стали власниками 448 з 924 майнових паїв. А оскільки Станіслав Малюга, як голова ліквідаційної комісії КСП, час від часу нагадував скупникам майнових сертифікатів, що земля навколо об’єктів не входить у їхню вартість, його і вирішили позбутися передусім. Яким чином? Дуже просто — 30 листопада п’ять власників майнових паїв, скуплених у селян, провели зібрання. Причому анонсували його в районній газеті як загальні збори КСП, а не власників майнових паїв. Хоча згідно зі статутом колективного сільгосппідприємства, яке все ще на стадії ліквідації, чітко вказано, що правом ініціювати проведення зборів КСП наділений голова правління, ліквідаційна або ревізійна комісія. І лише керівник ліквідаційної комісії, повноваження якого підтверджуються кожних п’ять років, а не представник «скупників» має право головувати на зборах. Все.
Цікава подробиця: нові власники частини майнових паїв по суті обманули пайовиків, оскільки зібралися не там, де оголошували через газету, а в сільраді сусіднього села. Очевидно, щоб ніхто більше не зміг почути, про що саме йдеться. І хоча печатка та статут КСП перебували у законних керівників, вони для виготовлення печатки дали в газету оголошення, що її загублено. Загалом, усе, що відбувалося після згадуваного зібрання кількох власників майнових паїв, як то кажуть, нагадує чудеса в решеті. Євгеній Ткаченко, Олександр Анциферов, Наталія Тоцька, колишній заступник голови Броварської райдержадміністрації Олександр Фещун, які навіть не проживають у селах, де містяться землі й майно КСП, приймають рішення про звільнення з посади Станіслава Малюги і обрання новим головою правління КСП людини, яка працює водієм-дальнобійником. Цього ж дня представник групи, не маючи на руках жодного документа, завіреного належним чином, укладає з охоронною фірмою угоду про взяття під охорону об’єктів майнового комплексу. Тоді ж, у день проведення зібрання, відсторонюють і не допускають до робочих місць усіх працівників ТОВ «Бобрицьке», в оренді якого перебуває майно КСП. Більше того, один з цієї групи — житель Києва, залучивши комбайн агрофірми, яка розташована неподалік, обмолочує кукурудзу на десятигектарній площі, що належить ТОВ «Бобрицьке», і вивозить 100 тонн зерна в невідомому напрямку. За заявою Станіслава Малюги місцеві правоохоронні органи порушують кримінальну справу, яку з грудня минулого року і досі так і не довели до завершення. Хоча факт злочину, як кажуть, наяву. До речі, це зерно, як і решта кукурудзи з 40 гектарів, що залишилася зимувати в полі через блокування новоявленими власниками доступу до техніки та пально-мастильних матеріалів, мало надійти як натур?оплата селянам за оренду земельних паїв.
І хоча збори уповноважених КСП, проведені на вимогу ліквідаційної комісії 2 грудня минулого року, визнали всі зібрання, проведені особами, що викупили частку майнових паїв, недійсними та підтвердили повноваження Станіслава Малюги як голови КСП до 2017 року, в районі вдали, що нічого цього не було. Державний реєстратор Г. Нечипорук зареєстрував зміни до установчих документів, наданих за підписом, начебто, новообраного голови КСП і відмовив у прийомі документів тому, чиї повноваження підтверджені зборами уповноважених, кількість яких навіть перевищила необхідний кворум. Хоча протягом попередніх 12 років справно приймав їх від Станіслава Малюги.
