Заступник голови Аудиторської палати України Олексій ГАЧКІВСЬКИЙ
Узимку Олексій Гачківський змінює свій Harley-Davidson на легковик. А влітку, щоб швидше добиратися з власного офіса до Аудиторської палати України (в ній він працює на громадських засадах), надає перевагу байку, якому не страшні столичні затори. На ньому він у 2007 році перетнув Австралію, а в 2008-му — Америку. Останні роки нові далекі подорожі на байку не планував, занурившись у сферу аудиторської діяльності. Ми розмовляємо з ним в офісному кафе для персоналу на п’ятому поверсі, оформленому в байкерському стилі, куди він легко піднімається з другого поверху — офіса для клієнтів з класичним британським ремонтом і картинами Подолу, в який давно закоханий. «Мої співробітники іноді обурюються, що немає ліфта, зате ми постійно рухаємося», — зізнається він за чашкою чаю. Про те, куди рухатиметься Аудиторська палата України і які перепони долає вона на своєму шляху, кореспондентові «УК» розповідає заступник голови Аудиторської палати України ??Олексій ГАЧКІВСЬКИЙ.
— Пане Олексію, чи доводиться вам червоніти за свою професію?
— Доводиться, коли беремо участь у засіданнях з питань аудиту на нарадах у деяких державних регуляторів (Нацбанку, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, Нацкомфінпослуг) або в АПУ розглядаємо скарги на аудиторів. За місяць у середньому скарг 7—8. Був прецедент, коли аудитора задіяли у схемі доведення акціонерного товариства з великою кількістю міноритарних акціонерів до банкрутства з метою рейдерського захоплення.
Або інший приклад: унаслідок недбалості аудитора не запобігли банкрутству суб’єкта суспільного значення (публічні акціонерні товариства, банківські установи, страхові компанії, пенсійні фонди, професійні учасники фондового ринку). Аудитор має не тільки надавати впевненість щодо фінансових показників діяльності компанії, а й передбачати її майбутні наслідки. Він, здійснюючи аудит фінзвітності компанії для держрегулятора, має надати висновок, який гарантує, що з компанією нічого не станеться в найближчому майбутньому. Візьміть, для прикладу, банк «Таврика» або «RD Банк»: якби аудиторські процедури виконувалися в належному обсязі, то загрозі для їхніх вкладників можна було б запобігти. Аудит — це жорстка математика і регламентовані процедури, де кроки праворуч і ліворуч обмежені.
Аудиторською палатою було внесено зміни в нормативні документи, що впроваджують певні критерії до аудиторських фірм, які претендують на надання аудиторських послуг для суб’єктів суспільного значення, підзвітних перед державними регуляторами. Вони набирають чинності з 2013 р. Спеціалісти, які здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного значення, жорстко контролюватиме АПУ. Щодо ініціативного аудиту (який здійснюється за бажанням клієнта), то АПУ мінімально втручатиметься у стосунки клієнт — аудитор, так як ризики таких стосунків більшою мірою стосуються самих учасників і мінімально зачіпають суспільство. Саме Аудиторська палата через свою регуляторну діяльність несе відповідальність за якість аудиторських послуг для суспільства і передусім для суб’єктів суспільного значення. Це і є одним з найважливіших пріоритетів стратегії діяльності АПУ на 2012—2017 рр. та забезпечення визнання важливої ролі аудиторської професії в суспільстві.
Для одних цифри як головоломка, а для інших — мов захопливий художній твір. Фото Володимира ЗАЇКИ
— З нинішнього року публічні акціонерні товариства подають інформацію про свою діяльність згідно з нормами міжнародних стандартів (МСФЗ). Цю інформацію підтверджують аудитори. З якими проблемами вони зіткнулися?
— Проблеми лежать в площині перехідного моменту першого застосування МСФЗ та переходу на них з національних стандартів, а також суперечності вимог держрегуляторів до аудиторського висновку та вимог міжнародних стандартів аудиту. Зазначені проблеми в цьому році стосуються насамперед банків, публічних акціонерок, страховиків, а з 2013 р. — професійних учасників фондового ринку (можливо, термін вводу МСФЗ для останніх буде перенесено).
— З одного боку, фаховий аудиторський звіт має коштувати дорого, з другого — потрібно боротися за клієнта. Чи часті випадки демпінгу на ринку і як ви з цим боретеся?
— Я б назвав це не демпінгом, а наданням фіктивної послуги під час здійснення обов’язкового аудиту за умовну плату, яка апріорі не може надати будь-яку впевненість користувачу фінзвітності в її достовірності. Така практика є злочином не тільки перед клієнтом, а й перед суспільством та професією. Вартість аудиторської послуги залежить від того, наскільки спеціаліст скрупульозно виконує свою роботу відповідно до прийнятих в Україні Міжнародних стандартів аудиту (МСА).
Ті аудиторські компанії, які інвестують в якість своїх послуг, у персонал та його освіту, в створення процедур, що забезпечують належне застосування МСА, тривалий час перебувають у нерівних умовах з так званими «продавцями аудиторських печаток». Останні, не застосовуючи жодних процедур, крім власного бажання отримати ганебний зиск, формально ставлять штамп на свій аудиторський висновок і задоволені сумою від 500 грн до 5 тис. грн (залежно від регіону). В той час як при здійсненні всіх мінімально необхідних аудиторських процедур для формування аудитором думки стосовно достовірності показників фінзвітності вартість аудиторських послуг, на моє переконання, має починатись від 30 тис. грн (я не беру до уваги випадків, коли діяльність суб’єкта практично не здійснюється).
Аудит — задоволення дороге та відповідальне, яке не може коштувати дешево. На жаль, оскільки близько 80% суб’єктів суспільного інтересу замовляють формальний аудит, то, за моїми оцінками, ринок аудиторських послуг щорічно втрачає в результаті неотримання цієї послуги і наявності «чорних» аудиторів приблизно 1 млрд грн.
— Статистика свідчить, що кількість аудиторів у країні зменшилася на 17,4%, проте обсяг їхнього доходу від надання послуг збільшився на 3,7%, тобто до 1,3 млрд грн. Як це пояснити?
— З цього року набрали чинності деякі норми Податкового кодексу (ПК) щодо застосування спрощеної системи оподаткування. Саме таку форму оподаткування застосовує абсолютна більшість аудиторів-підприємців і аудиторських фірм. До цього юрособи працювали на єдиному податку з річним обсягом до 1 млн грн. Компанії, які мали консолідований обіг 1—4 млн грн, робили кілька суб’єктів аудиторської діяльності — юросіб з розподілом обігу між ними, щоб зекономити на податках та мінімізувати податкові ризики від власної господарської діяльності. З цього року ПК надав змогу мати річний обіг для одного суб’єкта підприємницької діяльності юрособи до 5 млн, тобто відпала потреба в значній кількості суб’єктів господарювання.
Крім того, його нормами визначено, що аудитори — фізособи-підприємці втрачають змогу сплачувати єдиний податок при наданні аудиторських послуг. Станом на початок року з 1862 суб’єктів аудиторської діяльності 520 — фізособи-підприємці. Так, бачимо фактичні причини того, що кількість аудиторів в Україні зменшується. І це при тому, що загальний обсяг аудиторських послуг зростає, незважаючи на загальні економічні та політичні чинники. На мою думку, саме це і є наслідок регуляторної політики АПУ.
— Згідно з даними сайту АПУ, нинішній рік стане дефіцитним для її бюджету. Як плануєте будувати її фінансову діяльність, щоб вийти на бездефіцитний рівень?
— У 2010 р. наш бюджет був профіцитний, що дало змогу отримати запас міцності, який допомагає вижити в той час, як іде скорочення кількості аудиторів. Це об’єктивні чинники, але ми таке передбачали. На жаль, дохід АПУ залежить від кількості суб’єктів на ринку (суб’єкти аудиторської діяльності платять по 6 тис. грн на п’ять років за внесення в реєстр, 400 грн — за контрольне тестування при щорічному обов’язковому підвищенні кваліфікації, 3000 грн — за кожен з двох етапів тестування на право отримання сертифіката аудитора). У нинішньому та наступному роках бюджети будуть дефіцитними, але за рахунок накопичень фінансування діяльності АПУ не буде мати великих проблем. На жаль, ми залежимо від кількісних, а не якісних показників, тому можливі два шляхи: піднімати плату з аудиторів (яка і так чималенька, вважаю, що це хибний шлях) або змінювати саму систему. Наприклад, диференційовано підходити до суб’єктів та передбачати певний відсоток відрахувань на утримання АПУ. Це має певну соціальну основу, є практикою більшості країн світу.
— Маєте на увазі зрівнялівку, яка існує нині у підходах АПУ до маленьких та великих аудиторів?
— Так, плата одна для представника великої четвірки міжнародних аудиторських фірм, які мають мільйонні обіги (становлять в Україні близько половини ринку аудиторських послуг), і маленьких аудиторських компаній (до 100 тис. грн на рік). Якщо прив’язати плату до обігу, досягнемо соціальної справедливості. Більш розвинена компанія має платити більше. Ми вже ведемо переговори з четвіркою, але поки що вони не говорять ні «так», ні «ні». В європейських країнах така плата на утримання регулятора — від 0,25% до 1% з обігу суб’єкта аудиторської діяльності.
— Через невідповідність національного законодавства у сфері аудиторської діяльності вимогам 43-ї Директиви ЄС Україна з минулого року вилучена зі списку країн з перехідним періодом. Як керівництво АПУ оцінює норми законопроекту №10285, що стосуються її ролі на ринку аудиторів?
— Всі носяться з цією 43-ю директивою як з писаною торбою, хоча в Законі «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС» аудиторська діяльність серед переліку галузей не згадується. Документ регулює процедуру допуску аудиторів третіх країн до країн ЄС (наприклад, допуску аудиторів з Греції у Німеччину). Скажіть, скільки вітчизняних сертифікованих аудиторів претендують на допуск роботи в Євросоюзі? Це одиниці з майже 3,5 тис. сертифікованих аудиторів, які не є критичною масою представників професії. Але Мінфін та громадські організації активно використовують 43-ю директиву як гасло чи прапор, намагаючись взяти під контроль діяльність аудиторів.
Хоча намагання підвищити якість аудиторських послуг у перспективі сприятиме підвищенню іміджу нашої професії. Крім того, Європейська Комісія вже запланувала на першу половину наступного року дослідження з метою оцінки рівня наближеності законодавства та практик в Україні в сфері аудиту стосовно стандартів ЄС. Ми сподіваємось, що внаслідок цього дослідження буде розроблено практичні рекомендації щодо узгодження українського законодавства і практик із законодавством ЄС.
Вікторія БОРИСОВА для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
