ПОТРАПИЛИ ПІД РОЗДАЧУ
Цьогорічні лауреати Нобелівської премії — визнані у своїй царині особистості
У світі багато незрозумілого, і хтось має заповнити цей вакуум. То хай вже краще цим займаються ті, з ким не нудно. Цей вислів одного з цьогорічних номінантів на Нобелівську премію з літератури японського письменника і перекладача Харукі Муракамі сповна відображає стилістику нинішнього Нобелівського тижня.
Однак це не допомогло улюбленому авторові мільйонів здобути почесну нагороду: лауреатом-2012 став китайський письменник Мо Янь, який з галюцинаторним реалізмом поєднує народні казки, історію та сучасність.
Мо Янь: де ти, вдумливий читачу? Фото з сайту dailyrepublic.com
Мовчи і переможеш
Мо Янь — сучасний китайський письменник, почесний доктор філології Відкритого університету Гонконгу, справжнє ім’я якого Гуань Моє, а творчий псевдонім у перекладі з китайської означає «мовчи». Як зазначається у повідомленні Нобелівського комітету у Твіттері, Мо Яня повідомили про премію телефоном, коли він був удома. Почувши новину, письменник не тямився від радості й трохи налякався. Ще б пак, адже став першим літератором, який отримав Нобелівську премію для Китаю. У 2000 році лауреатом літературного Нобеля був китаєць за походженням Гао Сінцзянь, однак нагороду він одержав як французький письменник.
Твори Мо Яня вже перекладено понад десятьма мовами, зокрема англійською, французькою, німецькою та норвезькою. Уривками автора перекладали російські сусіди, а українською, на жаль, ще ніхто не взявся.
Та не біда, бо мине ще трохи часу, і перекладати твори новоспеченого лауреата можна буде на комп’ютері майбутнього. Саме таку перспективу відкривають людству цьогорічні Нобелівські лауреати з фізики француз марокканського походження Серж Арош і американець Девід Вайнленд.
Арош — асистентові: пінцет, і зателефонуємо до Америки Вайнлендові (проворуч). Фото з сайтів: images.search.yahoo.com, media.gpr.org
Нагороду їм присудили за створення новаторських експериментальних методів, що роблять можливим вимірювання та маніпулювання окремими квантовими системами. Тобто вчені зможуть вимірювати стан окремих частинок, не руйнуючи їх самих. І завдяки їхньому винаходу в майбутньому буде можливість створити найточніший годинник у світі, а також дуже швидкі квантові комп’ютери.
Цікаво, що науковці окремо досліджували цю тему. Серж Арош — у Колеж де Франс, де очолює дослідження з квантової фізики, а Девід Вайнленд — у Національному інституті стандартів і технологій в американському Боулдері.
Як розповів в інтерв’ю С. Арош, під час оголошення переможців він був на вулиці. «Мені навіть довелося сісти на лавку, коли подзвонили і сказали про те, що я став лауреатом Нобелівської премії», — зазначив він.
Союз непорушний
Норвезький Нобелівський комітет вирішив учора, що Нобелівська премія миру за 2012 рік буде вручена Європейському Союзу. ЄС і його попередники за понад шість десятиліть зробили свій внесок у примирення, розвиток демократії та прав людини в Європі. І хоча нині Євросоюз переживає серйозні економічні труднощі і значні соціальні заворушення, на думку п’яти експертів, обраних норвезьким парламентом, найважливішим результатом ЄС є успішна боротьба за ці загальнолюдські цінності.
У комітеті переконані, що політика ЄС цілком відповідає критеріям Альфреда Нобеля для премії миру, записаним у його заповіті. Бо незвичного лауреата відзначають високою нагородою передовсім за стабілізуючу роль, яку відіграє ЄС у перетворенні більшої частини Європи з континенту війни в континент миру.
До речі, історія вже має кількох «колективних» переможців. Приміром, у 2001 році Нобелівську премію миру отримала Організація Об’єднаних Націй, а у 2005-му — МАГАТЕ.
Нагорода за смак
Результати робіт американських учених Роберта Лефковіца і Брайана Кобілки дали змогу зрозуміти, як працюють молекули білків, що відповідають за сприйняття світла, відчуття смаку і нюх. Важливість цих досліджень важко переоцінити як з точки зору фундаментального внеску в науку, так і для практичної медицини, тому їх справедливо відзначено Нобелівською премією 2012 року з хімії.
Лефковіц і Кобілка розв’язали надзвичайно важке завдання з вивчення молекул білків особливого класу, вважає науковий співробітник лабораторії моделювання біомолекулярних систем Інституту біоорганічної хімії імені Шемякіна і Овчинникова РАН Антон Чугунов. GPCR-рецептори мають ще одну назву — серпентини, що відображає їхню структуру.
Молекули, які вивчали новоспечені нобелівські лауреати, є мішенню до половини ліків, які існують, пояснив сам Лефковіц телефоном журналістам, присутнім на традиційній прес-конференції у Стокгольмі. Невже у людства з’явився шанс знайти панацею від деяких хвороб?
До речі, лауреатів у галузі медицини і фізіології цього року назвали першими. Найпочеснішу наукову відзнаку отримали британець Джон Гердон і японець Сін’я Яманака. Шведська академія наук відзначила їх за дослідження здатності звичайних клітин трансформуватися в стовбурові, які, своєю чергою, можуть ставати в людському тілі клітинами будь-якого типу.
Професор Яманака зумів перепрограмувати клітини, а професор Гердон, маючи зразки кишечника, клонував жаб. У 1962 році він узяв генетичну інформацію з клітини кишечника жаби та помістив її у жаб’ячу ікринку, з якої потім розвинулася нормальна особина. Сін’я Яманака, своєю чергою, показав, що спеціалізовані клітини мишей можуть бути перепрограмовані на стовбурові, якщо матимуть ще чотири гени.
Як стверджує Нобелівський комітет, ці відкриття здійснили революцію у нашому розумінні того, як розвиваються клітини та організми.
ДОВІДКА «УК»
Фонд Нобеля було створено у 1900 р. на кошти знаменитого винахідника Альфреда Нобеля. У заповіті засновника ішлося, що Нобелівська премія повинна присуджуватися за видатні дослідження, відкриття, винаходи або внесок у культуру або розвиток суспільства. Історично премію присуджують кращим із кращих за п’ятьма напрямами: література, фізика, хімія, фізіологія і медицина, а також сприяння встановленню миру у всьому світі (Премія миру).
Нобелівську премію вручають із 1901 р. Традиційно церемонія нагородження лауреатів проходить у день смерті Альфреда Нобеля — 10 грудня. Усі премії вручають в Стокгольмі, за винятком Премії миру, церемонія вручення якої проходить в Осло.
