Підлітки скаржаться на те, що дорослі з ними мало спілкуються
Літні канікули — чи не найкраща нагода для батьків більше поспілкуватися з дітьми. Адже наші чада, вступивши в підлітковий вік, уже скаржаться, що батьки надто мало уваги їм приділяють. Це з’ясувалося під час нещодавно проведеного дослідження «Права дітей в Україні: реалії і виклики після 20 років незалежності».
На що витрачаються кишенькові гроші?
Виявилося, що нині проблема батьків і дітей полягає не лише в різних поглядах і оцінках якихось серйозних питань. А й у тому, що батьки почасти не знають, які теми з дітьми можна обговорювати, та й узагалі — що саме цікавить їхніх дітей.
47% опитаних розповіли, що їхні батьки взагалі нічого не знають про їхні проблеми.
За результатами дослідження, 72,5% батьків знаходять для своїх дітей не більше години у будній день. У вихідні — справа не набагато краща: тільки половина батьків приділяє спілкуванню з власною дитиною більше 60 хвилин. Чи ж дивно, що за такого стану справ 20% батьків, за словами дітей, не знають, де вони бувають після закінчення уроків, а понад 30% не знають навіть, які оцінки отримує дитина. Виявилося, що старша дитина, то менше батьки знають про неї.
Самотність серед людей для підлітка найстрашніша. Фото Володимира ЗАЇКИ
За такого ставлення і не дивно, що діти відсторонюються від батьків і вважають за краще не розповідати про свої проблеми. На запитання «Чи знають батьки про те, які проблеми хвилюють тебе?» понад 50% дітей відповіли: «Знають погано або не знають зовсім». Фахівці коментують ці результати таким чином: основною своєю функцією батьки вбачають не стільки виховну, скільки контролюючу. Однак здається, і з контролем тут не все гаразд. Так, 42% тінейджерів зауважили, що батьки майже нічого не знають про те, як саме вони витрачають кишенькові гроші. А гроші ж, як відомо, не тільки на цукерки можна витратити…
Втім, що говорити про ці речі, якщо 8% дітей зазначили, що батьки не знають навіть, яким є стан здоров’я їхніх чад!
— Основними темами, на які батьки спілкуються з дітьми, є шкільні оцінки та виконання завдань, які перед дитиною ставили мати або батько. Як показало дослідження, батьки часто не знають, про що спілкуватися з дитиною, або взагалі не приділяють цьому достатньо часу, — прокоментував результати дослідження уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко.
Безумовно, батьки тут можуть висунути свій контраргумент: робота забирає багато часу, бо ж сім’ю треба забезпечувати матеріально. У втомлених дорослих почасти на дитячі проблеми не залишається ні сил, ні часу. Однак такі аргументи «розбиваються» вщент об іншу цифру. 50% опитаних заявили, що спілкуються з батьками у вихідні значно менше, ніж у будні… Втім, діти теж зауважують про «вплив» роботи батьків на атмосферу у родині. Частина опитуваних зазначає, що надзвичайна зайнятість дорослих на роботі є причиною відсторонення батьків від активної участі у житті дитини.
Що ж дивного, якщо за такого стану справ діти більше часу проводять в Інтернеті, замінюючи реальне спілкування віртуальним? До речі, 40% опитаних зазначили, що батьки зовсім не контролюють, що їхні чада роблять в Інтернеті. А кожен другий зауважив, що батьки не знають, що ті дивляться по телевізору або DVD.
Батьки «прикрашають дійсність»
Під час дослідження виявилося, що оцінки стану справ у родині батьків і дітей суттєво відрізняються. Так, твердження «Усі члени моєї родини розуміють і підтримують один одного» підтримали 93% батьків і лише 68% дітей, а твердження «Наша сім’я вечеряє разом» — 85% батьків і 64% дітей. Твердження «Наша сім’я радіє успіхам один одного і співпереживає невдачам» підтримали 94% батьків і лише 63% дітей.
З цього можна зробити висновок, що батьки позитивніше, ніж діти, оцінюють стан справ у сімейному оточенні. Однак Юрій Павленко так прокоментував ці дані дослідження.
— Діти і батьки по-різному оцінюють свої сім’ї. Причому різниця здивувала. Ця різниця, на нашу думку, колосальна. Діти більш критично оцінюють ситуацію у сім’ї, а батьки трішки — не можу цього виключати — прибріхують про реальний стан ситуації всередині родини. Це порівняння показує, що діти чітко дають зрозуміти, що їм бракує спілкування, уваги батьків, — сказав Юрій Павленко.
Хоча, можливо, у деяких випадках і знати не хочуть. В опитуванні було таке запитання: «Наскільки тебе стосується твердження «Кожен член моєї сім’ї живе своїм життям, вирішує свої проблеми самостійно». Так ось, 12% дітей і 15,5% батьків зауважили, що це твердження їхніх родин стосується. Тут виникає запитання: чи не перетворюються такі родини на мешканців гуртожитку, яких об’єднує хіба що житлова площа і спільне вирішення якихось побутових питань? Адже насправді сім’я — це дещо більше…
Найменш реалізоване, на думку самих дітей, їхнє право бути почутими. Варіант відповіді «Моя точка зору нікого не цікавить» обрали 15%. При цьому з’ясувалося, що старша дитина, то менше до неї дослухаються.
