З таким героєм «Шельменко-денщик» став окрасою театрального сезону
Режисери в усі часи крутили «Шельменком», як циган сонцем. Заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко, не мудруючи лукаво, повикидав із невмирущої п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка геть усю політику та сатиру садо-мазохістського розливу і створив на сцені Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської дивовижно гарну музичну виставу — феєричну, легку і світлу, сповнену доброго гумору і радості.
Хоч дехто з глядачів на тому театральному святі таки нервово совав під кріслом ногами: де, мовляв, наша національна гордість, де сценічні протести, коли усілякі там москалі-Скворцови руками наших же Шельменків-пройдисвітів обдурюють наївненьких Прісеньок, а тим Шпакам-запроданцям, що проїли-проспали свою козацьку славу, один клопіт — аби вечеря не пропала, то з чого тут сміємося — із себе ж!..
Цього разу була справжня музична комедія. Фото Миколи КОСТИНЯНА
Ніхто не сперечається — можна й так. Але цього разу була справжня музична комедія — без викрутасів і самокатування. Видували мідь на трубах військові музики в історичних строях (диригент, автор музики та аранжування Володимир Шнайдер), зачаровували костюми й такі милі глядацькому серцю традиційні декорації, призабуті за хитромудрими «штучками» сценічного новаторства (художник-постановник Наталія Руденко-Краєвська), актори вели сюжет на одному подиху, а сміх глядачів лунав насправді весело і щиро.
Було з чого посміятися, було чому порадіти. Особливо грі негативних персонажів: зіпсованих Петербургом і Парижем (яка ж українська вистава без підшпилювання світових столиць?) мами й доньки Опецьковських. Заслужена артистка України Катерина Чумакова і молода акторка Ксенія Король (блискуча сценічна робота!) не читали мораль своїм героїням і не вантажили глядача побитими міллю сентенціями, а просто грали — майстерно, натхненно, зі смаком. Денис Поліщук в образі вояжера-нареченого Тимофія Лопуцьковського, що поїхав у подорожі з Чернігова у Воронеж, взагалі перевершував самого себе (проте, схоже, ще трохи в тому ж дусі — і актор Поліщук щоразу у черговій виставі гратиме… актора Поліщука).
Водевіль у водевілі, за цікавою знахідкою режисера, розігрувала закохана пара — красунчик капітан Скворцов (Олексій Надкерничний) та поміщицька донька-лялечка Прісенька (Люсьєна Шутко). На противагу цим витонченим романтикам давала перцю усій виставі колоритна парочка — Микола Гоменюк у ролі Шельменка й Анна Моргунова у ролі Мотрі.
Миколі Гоменюку разом з Віталієм Денисенком дісталося непросте завдання — обрати тональність для образу свого Шельменка. Загалом цей персонаж (як і кожний такий герой у будь-якій національній літературі) є своєрідним лакмусовим папірцем суспільних настроїв та очікувань «тут і зараз». На чернівецькій сцені постав кмітливий, розсудливий, у міру авантюрний денщик, що знає собі ціну, вміє жити сам і влаштовувати життя іншим.
