КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7983/11 Головуючий у 1-й інстанції: Борисенко П.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
УХВАЛА
Іменем України
21 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 04.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до УПФУ в Лисянському районі Черкаської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 04.11.2011 року зобов'язано нарахувати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 31.12.2010 року по 22.07.2011 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни» відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Проте, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині визначення періоду, за який необхідно провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, з огляду на наступне.
З даним позовом позивач звернувся до суду 18.10.2011 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду, який обчислюється з дня звернення, тобто починаючи з 18.04.2011 року, а не з 31.12.2010 року,.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення його без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, постанова про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену додаткову пенсію за період з 31.12.2010 року до 18.04.2011 року підлягає скасуванню з залишенням позову в цій частині без розгляду, в зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Оскільки в даному випадку позивачем судове рішення не оскаржувалося у порядку апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, діючи в межах апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 195 КАС України, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 203, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 04.11.2011 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 31.12.2010 року до 18.04.2011 року включно - скасувати, позов в цій частині - залишити без розгляду.
В решті постанову суду - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Аліменко В.О.
Безименна Н.В.
