ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 лютого 2014 року 09:20 № 826/628/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс»
до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішення від 26.12.2013р.,
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дії; скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №9541300 від 26.12.2013р.; зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації за позивачем права власності на нежилі приміщення групи приміщень №2 (№№1-35, №№37-41, №№43-51, №№54-55, №№57-58, №№60,61,63,68) групи приміщень №№3,4,5 - загальною площею 1899,30кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення проти позову не надав.
В судовому засіданні 03.02.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Соколянським Д.В. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №9541300 від 26.12.2013р. відмовлено позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення, що розташоване в м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 54, приміщення 2,3,4,5 у зв'язку з тим, що поданий позивачем акт приймання - передачі не відповідає договору купівлі - продажу в частині предмета (згідно з договором купівлі - продажу предметом є 206/1000 частин нежилих приміщень корпусу 54, що складає групи приміщень 2,3,4,5, за актом передаються лише нежитлові приміщення без зазначення частки в об'єкті нерухомого майна та його площі).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач зазначає, що законодавством про проведення державної реєстрації речових та інших прав не передбачено обов'язку підприємства подавати для проведення державної реєстрації речових та інших прав, акт приймання - передачі майна.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до наданих у ч.1 ст.2 Закону № 1952-IV термінів, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація) це - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Відповідно до визначених ст.8 Закону № 1952-IV повноважень, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч.1).
Повноваження державного реєстратора встановлені ч.2 ст.9 Закону № 1952-IV, до яких, зокрема, належать прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про відмову в державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлений ч. 1 ст.15 Закону № 1952-IV та полягає в наступному:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою тощо.
Процедуру проведення державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703 (далі - Порядок № 703).
Згідно даного Порядку № 703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Перелік таких документів для здійснення державної реєстрації прав визначено пунктами 27-30 Порядку №703.
Відповідно до п. 27 Порядку №703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:
1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;
2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;
5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;
6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;
8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;
10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5 3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5 4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5 5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5 6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Так, розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що предметом Договору купівлі - продажу від 15.05.2012р. укладеного між позивачем (Покупець) та ДП «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» (Продавець) були зокрема, нежилі приміщення корпусу 54, загальною площею груп приміщень №2,3,4,5 складає 1899,3кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
Актом приймання - передачі нежитлових приміщень від 01.08.2012р. було передано групу нежитлових приміщень №2,3,4,5 корпусу №54, загальною площею 1899,3кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
Суд не вбачає підстав для відмови позивачеві у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вказане вище нерухоме майно на підставі п. 4 статті 24 Закону № 1952-IV.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів щодо обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №9541300 від 26.12.2013р.
Таким чином, суд вважає, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Соколянським Д.В. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві вчинено протиправні дії щодо прийняття оскаржуваного рішення та як наслідок рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №9541300 від 26.12.2013р. вважається таким, що підлягає скасуванню.
В частині, що стосується вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації за позивачем права власності на нежилі приміщення групи приміщень №2 (№№1-35, №№37-41, №№43-51, №№54-55, №№57-58, №№60,61,63,68) групи приміщень №№3,4,5 - загальною площею 1899,30кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Відтак, вказана вимога суперечить повноваженням адміністративного суду.
На підставі вищевикладеного адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» слід задовольнити частково.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо прийняття рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» у державній реєстрації прав та їх обтяжень №9541300 від 26.12.2013р.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №9541300 від 26.12.2013р.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 07.02.2014р.
Суддя В.В. Амельохін
