АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/4811/13 Головуючий 1 інст. Пілюгіна О.М.
Справа № 2034/2-5636/11 Доповідач - Хорошевський О.М.
Категорія: право власності
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого, судді - Хорошевського О.М.,
суддів: Зазулинської Т.П., Кругової С.С. при секретарі - Пуль С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, -
встановила:
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом після зміни предмету якого просив визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 16.08.2007 року між ним та ОСОБА_3, який діяв як представник за довіреністю від імені ОСОБА_2 було укладено попередній договір за умовами якого сторони домовились у строк до 03.02.2010 року укласти договір купівлі-продажу 1/3 частини зазначеного вище житлового будинку за яким позивач є покупцем.
На його звернення до ОСОБА_3 останній відповів, що усі необхідні документи не виготовлені.
Вважаючи, що сторона продавця ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, істотні умови якого сторонами узгоджені, просив позов задовольнити.
Посилався також на те, що виконав умови договору та передав грошові кошти, передбачені попереднім договором, як вартість нерухомого майна, відповідно якого домовились сторони.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення задовольнивши позовні вимоги.
Зазначив, що суд вирішив питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_3 який не брав участі у розгляді справи.
Після того, як справу було передано судді Пілюгіній О.М. вона не розглядала с початку, а продовжила розгляд справи.
Суд помилково дійшов висновку про недоведеність позовних вимог виходячи з того, що доказів про те, що ОСОБА_2 є власником спірного майна не надано.
Вважав, що право власності ОСОБА_2 на спірне майно підтверджується довідкою КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» згідно якої право власності на спірну частину будинку належить ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, яку тот заповів ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 є спадкоємицею після ОСОБА_6 вважав, що право власності відповідача на спірне майно доведене.
Посилався також на те, що ОСОБА_3 не отримав документів про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2, оскільки видана йому довіреність була скасована.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 є власницею спірного майна і мала право на розпорядження цим майном, зокрема на його відчуження позивачу та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу між сторонами не укладався.
Судова колегія з таким висновком погоджується.
Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2 є спадкоємицею особи, що буда власником спірного майна, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не доведено право власності відповідача на спірне майно.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції судова колегія бере також до уваги, що попередній договір, укладений між позивачем та ОСОБА_3 не відповідає встановленої законом форми, а тому є неукладеним.
Так, за правилами ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору.
Статтею 657 ЦК України, у редакції, що діяла на час укладання попереднього договору, передбачено, що договір купівлі-продажу будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, попередній договір про зобов'язання сторін укласти договір купівлі-продажу житлового будинку або його частини повинен бути посвідчений нотаріально.
Крім того, на час виникнення спірних правовідносин договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав державній реєстрації з якою закон пов'язував набуття права власності.
Оскільки договір який підлягає державній реєстрації не може бути визнано у судовому порядку укладеним, підстав для визнання за позивачем права власності на 1/3 частину спірного будинку відсутні.
Судова колегія погоджується з висновком суду про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Посилання апеляційної скарги на порушення судом норм процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки не впливають на висновки суду.
Те, що ОСОБА_3 не приймав участі у судовому засіданні не вплинуло на його права та обов'язки.
Посилання на інші порушення норм процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно приписів ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суту і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - Судді:
