КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-5919/11 Головуючий у 1-й інстанції: Меженнікова С. П.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
УХВАЛА
Іменем України
"25" жовтня 2012 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання неправомірними дій та стягнення невиплачених коштів, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.08.2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій та стягнення невиплачених коштів відповідно ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.08.2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити донарахування коштів відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 06.10.2010 року по 06.04.2011 року. Тобто, в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою пенсійного віку, віднесена до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Виплати останньої здійснює відповідач.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року та Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 37 зазначеного Закону.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.8, 195, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.08.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання неправомірними дій та стягнення невиплачених коштів -залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.08.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2012 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М
Степанюк А.Г.
