АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №22-ц/774/2948/13 Головуючий 1-ої інстанції - Казак С.Ю.
Категорія - 41 Доповідач - Макаров М.О.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі - Литвиненко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська, про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укладення договору найму та
за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними розпорядження, свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації, зобов'яння видати свідоцтво про право власності на житло та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укладення договору найму, в якому з урахуванням уточнень, просили визнати недійсним розпорядження №5/8-06 від 13 січня 2006 року Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про приватизацію 45/100 частин квартири АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло на ці частини вказаної квартири від 13 січня 2006 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати право користування жилим приміщенням, що складає 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язати Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір найму на 45/100 частин квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними розпорядження, свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації, зобов'яння видати свідоцтво про право власності на житло та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, в якому з урахуванням уточнень, просили усунути перешкоди в користуванні ними належними їм на праві власності 45/100 частинами квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів віддати ключі від вхідних дверей і не закривати двері на внутрішні засови, не змінювати замки без їх згоди; звільнити відповідачами кімнати та від свого майна; стягнути з відповідачів на їх користь 15582,21 грн. матеріальної шкоди і 15000 грн. моральної шкоди, а всього 30582,21 грн., стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 275,83 грн., та за адвокатські послуги по складанню позову 400 грн., а також визнати недійсними розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради №5/724-99 від 23 грудня 1999 року та №5/8-06 від 13 січня 2006 року, визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на 54/100 частин квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволені частково, ухвалено визнати недійсними: розпорядження №5/8-06 від 13 січня 2006 року Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про приватизацію 45/100 частин квартири АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5; свідоцтво про право власності на житло на 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 від 13 січня 2006 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5; розпорядження №5/724-99 від 23 грудня 1999 року Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про приватизацію 55/100 частин квартири АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2; свідоцтво про право власності на житло на 55/100 частин цієї квартири від 23 грудня 1999 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Цим же рішенням ухвалено: усунути ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перешкоди в користуванні жилим приміщенням-квартирою АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечити ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вільний вхід до належних їм у квартирі приміщень (передачі ключів від належних їм приміщень та вхідної двері, заборони змінювати замки спільної вхідної двері та запирати ці двері засовами або ішими способами) та шляхом звільнення цих приміщень від власного майна. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 на 55/100 частин квартири АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_5, ОСОБА_4 на 45/100 частин цієї квартири (Т.3 а.с.97).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати постановити нове рішення про задоволення її позову і відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішеня суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради народних депутатів №624 від 23 листопада 1990 року суміжну кімнату площею 13,8 кв.м квартири АДРЕСА_1 було приєднано до житлової площі ОСОБА_4, вважаючи квартиру №19а такою, що складається із двох кімнат, жилою площею 25,2 кв.м на склад сім'ї з двох осіб. Квартиру НОМЕР_1, вважати такою, що складається з однієї кімнати, жилою площею 21,4 кв.м та надати її ОСОБА_1 на склад сім'ї з двох осіб, з видачею ордера ОСОБА_1 - основний квартиронаймач, ОСОБА_2 -чоловік (а.с.5 т.1).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 на склад сім'ї з двох осіб було видано ордер №2527 серії Б на заняття однієї кімнати площею 21,4 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.6 т.1).
Відповідно до розпорядження Управління житлового господарства від 23 грудня 1999 року №5/724-99 виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на 55/100 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 40,6 кв.м (а.с.8 т.1, а.с.207 т.2), а згідно технічного паспорту на 55/100 частин вказаної квартири, остання складається з двох кімнат жилою площею 30,6 кв.м (1 кімната площею 21,4 кв.м, 2 кімната площею 9,2 кв.м), в т.ч. місця загального користування площею 9 кв.м, балкон площею 1 кв.м, загальна площа квартири 40,6 кв.м. Місця загального користування: кухня площею 9,4 кв.м, коридор 4,5 кв.м та 1,4 кв.м, туалет 1,2 кв.м (а.с.7 т.1).
Крім того, 13 січня 2006 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження №5/8-06 від 13 січня 2006 року було видано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свідоцтво про право спільної сумісної власності на 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 32,7 кв.м (а.с.7 т.2, а.с.213 т.2), а згідно технічного паспорту на 45/100 частин вказаної квартири, остання складається з двох кімнат жилою площею 25,2 кв.м (1 кімната площею 11,4 кв.м, 2 кімната площею 13,8 кв.м), загальна площа квартири 32,7 кв.м, місця загального користування: кухня площею 9,4 кв.м, коридор 5,9 кв.м, туалет 1,2 кв.м (а.с.9 т.2).
Згідно довідок Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району №№792,793 від 10 березня 2010 року в спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 з 1990 року, сестра ОСОБА_1-ОСОБА_3 з 14 травня 2004 року, ОСОБА_4 з 1979 року та її син ОСОБА_5 з 1984 року (а.с.9 т.1).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно із ч.ч.4, 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до ч.ч.1-3, 11 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.
Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_4, а саме в частині визнання недійсними розпоряджень органу приватизації, свідоцтв про право власності на спірну квартиру, а також скасування державної реєстрації права власності на 55/100 частин та 45/100 частин спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно приватизаційних документів квартири АДРЕСА_1 органом приватизації необґрунтовано було включено до складу приміщень, що перебували у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, приміщення площею 9,2 кв.м, яке останнім у передбаченому законом порядку в особисте користування не передавалось та було приміщенням загального користування з іншими наймачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4, у зв'язку з чим потягло за собою неправильне розрахуванням площі та часток квартири, що передані у власність сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині є законним та обгрунтованим.
Крім того, колегія суддів також погоджується з рішення суду першої інстанції в частині усунення перешкод в користуванні квартирою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, після 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були позбавлені права користування спірною квартирою, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінили замки на вхідних дверях, замінили вхідні двері, чим вчинилили перешкоди в доступі до їх приміщень, а також взагалі заперечували право користування відповідачів частиною спірної квартири, у зв'язку з чим останні вимушені були звертатися до правоохоронних органів, а в грудні 2009 року намагалися вселитись в спірну квартиру.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в спірній квартирі з 2002 року не проживали, а тому вони втратили право користування квартирою, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи останні сплачували з 2002 року всі комунальні платежі за користування цією квартирою (а.с. 110-127 Т.2), а також ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є зареєстрованими в квартирі АДРЕСА_1 та в установленому законом порядку такими, що втратили право користування квартирою не визнавалися.
Також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про пропуск відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 строків позовної давності, оскільки відповідачі з 2002 року покинули спірнну квартиру, а звернулися до суду із позовом лише у квітні 2010 року, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, відповідачі сплачували з 2002 року всі комунальні платежі за користування цієї квартири, а після порушення їх прав звернуталися за захистом цих прав до правоохоронних органів, а також намагалися у 2009 році вселитися у спірну квартиру, крім того цим обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування або їх зміни.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
