АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4799/2012 Номер провадження 22-ц/786/235/2013 Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач Дряниця Ю. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді: Дряниці Ю.В.
Суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
з участю: представника відповідача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
У червні 2012 року позивач звернулася до місцевого суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 27 жовтня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який 27 жовтня 2006 року уклав із ПАТ «УкрСиббанк»договір іпотеки, відповідно до якого їхня квартира була передана у іпотеку банку у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Однак, при укладенні іпотечного договору вона присутньою не була та згоди на його укладення не надавала, також відсутня згода органу опіки та піклування, що порушує права їхнього малолітнього сина.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Посилається на те, що судом не враховані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, судом порушено норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Як убачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що
27.10.2006 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір за №11053959000, згідно з умовами якого банк надав останньому споживчий кредит. В цьому ж договорі розділом 2 було визначено передачу квартири за адресою АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_4 в заставу.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язання 27.10.2006 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_4 передав в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_1.
В запереченнях щодо позовних вимог відповідач ПАТ «УкрСиббанк» зазначає, що в рахунок забезпечення кредитного договору, укладеного з ОСОБА_4 також було укладено 27.10.2006 року договір поруки з ОСОБА_2 На момент укладення договору іпотеки ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, що також підтверджується даними внесеними до договору іпотеки (а.с.115). На момент укладення договору поруки ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_3.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що судом не було встановлено обставин, які б свідчили про недійсність договору іпотеки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та врахував всі обставини справи.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Згідно зі статтею 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.
Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що на момент укладення договору іпотеки ні ОСОБА_2, ні їхній малолітній син ОСОБА_3 у спірній квартирі зареєстровані не були. Також не був в спірній квартирі зареєстрований іпотекодавець ОСОБА_4
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при укладенні договору іпотеки, який підписано сторонами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та врегульовано питання щодо наявності права користування даним нерухомим майном неповнолітніми, а також порядок здійснення в подальшому реєстрації фізичних осіб в цьому майні.
Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Так, в пункті 1.1. Договору іпотеки від 27.10.2006 року закріплено, що Іпотекодавець свідчить, що Предмет іпотеки до цього часу не є предметом іпотеки за іншими зобов'язаннями, є вільним від боргів, не переданий в оренду, жодним способом не відчужений, в спорі та під арештом не перебуває, права користування квартирою неповнолітні діти не мають.
Також пунктом 2.3. Договору іпотеки були закріплені обов'язки Іпотекодавця по відношенню до Предмета іпотеки, серед яких -не реєструвати в приміщеннях, що складають предмет іпотеки фізичних осіб без згоди Іпотекодержателя (п.п.2.3.12).
Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі була проведена 06.06.2012 року (а.с.29), тобто після укладення договору іпотеки від 27.10.2006 року.
Таким чином правильним є висновок суду про те, що відповідний дозвіл органу опіки і піклування на момент укладення договору іпотеки не був необхідним, а тому під час укладення спірного договору норми чинного законодавства не були порушені.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, є безпідставними, а тлумачення норм чинного законодавства здійснено апелянтом поверхового без повного та системного аналізу.
Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази.
Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.
Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.
Апеляційна скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Дряниця Ю.В.
Судді: Карнаух П.М.
Чумак О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Ю.В.Дряниця
