ун. № 759/10611/14-а
пр. № 2-а/759/319/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2014 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Котляр Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва
про визнання дій протиправними та скасування розпорядження щодо утримання
переплати до пенсії, -
В с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва та просила визнати дії відповідача щодо утримання переплати в розмірі 20% від її щомісячної пенсії на підставі розпорядження о/р 188290 від 21.01.2014р. протиправними та скасувати розпорядження о/р 188290 від 21.01.2014р. про утримання переплати пенсії в сумі 2 610 грн. 18 коп. в розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що є пенсіонером за віком та перебуває на пенсійному обілку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва з 1992р., де отримує пенсію знідно Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування». 23.01.2014р. нею було отримано повідомлення відповідача від 20.01.2014р., де вказано, що на підставі ст.50 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» у зв*язку із несвоєчасним повідомленням про працевлаштування, виникла переплата пенсії та індексації за період з 01.04.2009р. по 31.12.2013р. в сумі 2 610 грн. 18 коп., яка згідно з розпорядженням начальника управління буде відраховуватись по 20% від розміру пенсії до повного погашення. Вважає, що такі дії відповідача є протиправними, а вказане розпорядження підлягає скасуванню, оскільки 25.02.2009р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а вже 27.04.2009р. подала заяву про припинення підприємницької діяльності і саме з 27.04.2009р. тривала ліквідаційна процедура, будь-яких доходів від підприємницької діяльності вона не отримувала, зловживань або подання недостовірних даних відповідачу не вчиняла, а тому вважала, що підстав для утримання з її пенсії коштів як переплати є безпідставним. Просила задовольнити адміністративний позов на підставі ст.ст. 104-106 КАС України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 адміністративний позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також на те, що відповідачу було відомо про реєстрацію її як приватного підприємця, оскільки свідоцтво на право зайняття підприємницькою діяльністю вона отримувала офіційно, інформувала про це податкові органи і ця інформація є відомосю та доступною для відповідача, в квітні 2009р. повідомила останнього про своє рішення припинити підприємни цьку діяльність, вважала, що значення для розміру її пенсії має виключно питання отримання нею доходу від підприємницької діяльності, а не сам факт реєстрації як приватного підприємця. Крім цього, позивачка вказала, що про відрахування з її пенсії їй стало відомо 23.01.2014р., а тому строків звернення до адміністративного суду вона не пропустила.
Предстанвик відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність, а також пояснив про те, що особа вважається працюючою з часу внесення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і до виключення стосовно цієї особи таких відомостей з Реєстру не залежно від отримання заробітку або доходу. Позивачка в порушення ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не повідомила орган, що призначив їй пенсію, про обставини, які впливають на розмір пенсії, в даному випадку, про отривання свідоцтва на право зайняття підприємницькою діяльністю, а тому за час перебування позивачки у відповідному статусі приватного підприємця, до її пенсії нараховувались доплати та індексація як непрацюючому пенсіонеру в той проміжок часу, коли позивачка не мала права на ці нарахування, а тому вважав, що надмірно нараховані і отримані позивачкою кошти підлягають стягненню з неї на підставі ст.50 Закону України «Про загальообов*язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши справу в межа заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 7 - копія паспорту) і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальообов*язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 8 - копія пенсійного посвідчення), на якому є текст попередження пенсіонера про обов*язок повідомляти орган соціального забезпечення про влаштування на роботу та про зміни в складі сім*ї.
В матеріалах справи є повідомлення ОСОБА_1 Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва від 20.01.2014р. про те, що на підставі ст.50 «Про загальообов*язкове державне пенсійне страхування» та у зв*язку із несвоєчасним повідомленням нею про працевлаштування, виникла переплата пенсії та індексація за період з 01.04.2009р. по 31.12.2013р. в сумі 2 610 грн. 18 коп., яка згідно розпорядження начальника управління буде відраховуватись з 01.02.2014р. по 20% від розміру пенсії до повного погашення (а.с. 9 - копія повідомлення).
Як вказувала позивачка, копію зазначеного вище повідомлення вона отримана 23.01.2014р., а з даним адміністративним позовом звернулась до суду 18.06.2014р., тобто, в межах шестимісячного строку, передбаченого ст.99 КАС України.
Розпорядженням начальника Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва о/р 188290 від 21.01.2014р. вирішено утримувати з пенсії ОСОБА_1 виниклу з вини пенсіонера переплату в розмірі 2 610 грн. у зв*язку із несвоєчасним повідомленням про працевлаштування по 20% щомісячно до повного погашення (а.с. 10 - копія розпорядження).
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 25.02.2009р., а датою припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є 14.04.2014р. (а.с. 43-44 - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Вказані обставини підтверджуються документами, наданими позивачкою, а саме: описом документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення фізичної особи про припинення підприємницької діяльності» від 27.04.2009р. (а.с. 11 - копія), інформацією про відсутність заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов*язкове державне пенсійне страхування та страхових коштів до фондів соціального страхування від 11.04.2014р. (а.с. 12 - копія), довідкою ДПІ у Святошинському рйоні ГУ Міндоході у м.Києві від 24.03.2014р. (а.с. 13 - копія), довідкою ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 18.10.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1» (а.с. 14-17 - копія), довідкою ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 21.03.2014р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 21.03.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівникамми, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 21.03.2014р. (а.с. 18-24 - копія), з якої вбачається, що за період з 01.01.2011р. по 21.03.2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до наданих на перевірку документів діяльність не здійснювала, доходів не отримувала, заявою про припинення платника податків за формою №8-ОПП від 27.04.2009р. (а.с. 42 - копія заяви).
Відмовляючи в адміністартивному позові, суд виходив з наступного.
Частиною 3 ст.42 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов*язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов*язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України №198 від 28.03.2009р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено у 2009р. з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 грн., а з 1 жовтня - до 28,4 грн.
Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.
Зі змісту наведених норм вбачається, що підвищення до пенсії, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України №198 від 28.03.2009р. стосується виключно непрацюючих пенсіонерів.
Як встановлено судом, позивачці нараховувалась та виплачувалась пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсіонери зобов*язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Відповідно ст.103 вказаного вище Закону, суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім*ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Вищенаведена норма права кореспондує також з приписами частини 1 ст.50 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», якою, зокрема, встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Судом встановлено і цієї обставини сторони не заперечували, що ОСОБА_1 не повідомила Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва про те, що з 25.02.2009р. проведена державна реєстрація її як приватного підприємця і ця обставина й була підставою для прийняття відповідачем оспорюваного ОСОБА_1 розпорядження о/р 188290 від 21.01.2014р.
Відповідно до пункту 3.8.1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №97 від 28.05.2004р., підприємець - це фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб*єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов*язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення .
Тобто, особа вважається підприємцем, якщо вона пройшла державну реєстрацію як підприємець.
Згідно ст.46 Закону Україна «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницькою діяльності.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиною державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця .
З наведеного випливає, що особа вже не вважається підприємцем коли є запис про державну реєстрацію припинення. І навпаки, якщо особа-підприємець знаходиться в стадії закриття, він не позбавляється статусу страхувальника тому вважається працюючим.
Законом України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що загальнообов*язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб*єкти підприємницької діяльності. Дані застраховані особи є страхувальниками.
Аналізцючи вказані вище правові норми, суд приходить до висновку, що в період часу з 25.02.2009р. по 14.04.2014р. позивачка ОСОБА_1 була підприємцем, не була позбавлена статусу застрахованої особи, а тому вважалась працюючою, у зв*язку із чим не мала права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України №198 від 28.03.2009р., яке стосується виключно непрацюючих пенсіонерів.
Оціюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до частини 2 ст.71 КАС України довів правомірність свого розпорядження о/р 188290 від 21.01.2014р., у зв*язку із чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 99, 159-163 КАС України, суд, -
П о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва про визнання дій протиправними та скасування розпорядження щодо утримання переплати до пенсії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови суду.
Суддя:
