ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інстанції: Чичирко В.А.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
УХВАЛА
іменем України
"15" листопада 2012 р. Справа № 0617/2а-4646/11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Євпак В.В.
Капустинського М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "26" квітня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 26 квітня 2011 року позов задоволено.
У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та відмовити у задоволенні позову. Зокрема, відповідач зазначає, що суд не дослідив та не проаналізував постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 р. та № 530 від 28.05.2008р., на підставі яких були здійсненні нарахування вищевказаних виплат.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", непрацюючим пенсіонером, який перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, віднесений до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення . Позивач отримує виплати згідно зі ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. - мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування державної соціальної допомоги проводилось у розмірах, встановлених пунктом 8 постанови КМ України від 28.05.2008р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Проте, державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
За змістом ст. 51 зазначеного Закону передбачено, що особам, віднесеним до 3 категорії, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що при визначенні розміру вищевказаних виплат застосуванню підлягає саме ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р., № 836, від 26.07.1996р., які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Доводи Управління пенсійного фонду України щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги Управління пенсійного фонду України з приводу того, що при розрахунку вказаного виду додаткової пенсії не застосовуються положення ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Положення частини 3 статті 28 вищезазначеного Закону не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені функції щодо виплати соціальних допомоги і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Ураховуючи викладене, підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "26" квітня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100
