КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/1475/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Кирилюк І.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
УХВАЛА
Іменем України
30 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Малинівському районі м. Одеси про визнання бездіяльності неправомірною та виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року в адміністративнй позов ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Малинівському районі м. Одеси про визнання бездіяльності неправомірною та виплату пенсії - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з листопада 1990 року була призначена пенсія за віком.
28 вересня 1991 року ОСОБА_3 виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.
17 жовтня 2013 року позивач звернувся до відповідача 1 - Управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення та нарахування пенсії за віком.
Управління Пенсійного фонду України своїм листом відмовило позивачу у нарахуванні пенсії.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду за даним адміністративним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 вказаного Закону передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.
Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 2 ч. 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 статті 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на зазначене, положення п. 2 ч. 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втратили чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.
Відповідно до ч. 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Виходячи із правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Зазначена позиція неодноразово висвітлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в рішеннях від 12 лютого 2013 року № К/9991/54895/12, від 06 червня 2013 року № К/9991/51100/12 та від 20 лютого 2013 року № К/9991/49491/12.
Враховуючи зазначене, обґрунтованим є рішення суду першої про задоволення даного адміністративного позову по суті позовних вимог.
Між тим, відповідно до ч. 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи зазначені положення законодавства, фактичні обставини справи та щомісячний характер здійснення спірних виплат, колегія суддів приходить до висновку про те, що терміном, з якого може бути задоволена позовна вимога про виплату пенсії є 08 липня 2013 року, оскільки 09 січня 2014 року є першою документально підтвердженою датою звернення позивача до суду з даним позовом.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Малинівському районі м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.
