КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" серпня 2014 р. Справа№ 910/7811/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Сітайло Л.Г.
Ропій Л.М.
при секретарі: Бовсунівській Л.О.,
за участю представників:
від позивача Карась В.В., дов. від 24.12.2013 №3400/18,
від відповідача не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014
(дата підписання - 01.07.2014)
у справі №910/7811/14 (суддя Латвінова М.Є.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 14853,33 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 14853,33 грн задоволено повністю.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 14853,33 грн матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, та 1827,00 грн судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач безпідставно вимагає фактично виплачену суму страхового відшкодування, яка визначена на підставі рахунку-фактури СТО (14853,33 грн), а не по звіту про оцінку транспортного засобу (14794,75 грн) (крім того, дана сума включає в себе ПДВ, який, на думку відповідача, не підлягає відшкодуванню позивачу). Відповідач також ставить під сумнів виплату страхового відшкодування позивачем в сумі 15853,33 грн згідно платіжного доручення від 19.03.2013 №18 022 на виконання рахунку-договору від 14.03.2013 №СФ-АГ-13/03,331, виставленого ТОВ "Автогалс". На думку відповідача, його представника неправомірно не було запрошено на огляд пошкодженого автомобіля та відремонтовано його без огляду представником відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.08.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 04.08.2014) позивачу та відповідачу - 06.08.2014, долучені до матеріалів справи.
21.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні представника через існуванням обставин об'єктивного характеру.
27.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.
27.08.2014 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 - без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з огляду на відсутність ґрунтовних пояснень в клопотанні щодо неможливості бути присутнім представника відповідача, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2012 між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір №ТП74440Га/12п добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем НОМЕР_1.
Як зазначено у відомості про дорожньо-транспортну пригоду №9163952 27.02.2013 сталася ДТП - зіткнення легкового автомобіля НОМЕР_1 (власник та водій ОСОБА_3.) з легковим автомобілем НОМЕР_2 (належить ОСОБА_4, водій ОСОБА_5.) в зв'язку з недотримання Правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_2.
14.03.2013 ТОВ "Автогалс" виставлено рахунок-договір від 14.03.2013 №СФ-АГ-13/03331, відповідно до якого вартість ремонтних робіт автомобіля НОМЕР_1, становить 15853,33 грн.
18.03.2013 позивач на підставі заяви страхувальника від 27.02.2013 склав страховий акт №1.002.13.02488/VESKO9505 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких визнав, що сплаті підлягають 15853,33 грн.
Позивач перерахував ТОВ "Автогалс" 15853,33 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 19.03.2013 №18 022, з призначенням платежу "згідно акта VESKO9505, ОСОБА_3, зг.рах. №СФ-АГ-13/03331".
Після здійснення страхової виплати, 05.04.2013 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Експерт" складено звіт№599 про оцінку транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_3, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, складає 14794,75 грн.
26.04.2013 постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області у справі №3/269/310/2013 винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_5, водія легкового автомобіля НОМЕР_2.
Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.
Отже, дії водія ОСОБА_5, що керував автомобілем НОМЕР_2, знаходяться у зв'язку зі скоєнням ДТП, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди ОСОБА_3, що підтверджується постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26.04.2013 у справі №3/269/310/2013.
Оскільки, згідно полісу серії АВ №9821109, цивільна відповідальність винного у ДТП ОСОБА_5 застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Україна", 29.01.2014 позивач звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Україна" з регресною вимогою №916/2 про відшкодування шкоди в сумі 15853,33 грн.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму відшкодування не сплатив.
В зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14853,33 грн (фактично сплачена сума страховою компанією - 15853,33 грн за мінусом 1000,00 грн франшизи (що є правомірним) згідно полісу серії АВ №9821109 (витяг з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ).
Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується ст.27 Закону України "Про страхування").
Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У частині 1 ст. 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).
Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.
Як визначено в абз. 1 п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").
Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.
Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для відшкодування шкоди в порядку регресу, звертаючи увагу на відсутність доказів перерахування суми страхового відшкодування відповідачем позивачу, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення судом.
Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
1) Твердження відповідача про обов'язковість присутності його представника під час огляду та ремонту пошкодженого автомобіля, оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки п 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, передбачає повідомлення та виклик заінтересованих осіб для технічного огляду автотранспорту у разі такої потреби, що робить даний пункт Методики диспозитивним.
2) Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").
Наявність страхового акта від 18.03.2013 №1.002.13.02488/VESKO9505, платіжного доручення від 19.03.2013 №18 022 та рахунку-договору від 14.03.2013 №СФ-АГ-13/03,331, виставленого ТОВ "Автогалс", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.01.2014 у справі №910/11450/13.
3) Відповідач ставить під сумнів виплату страхового відшкодування позивачем в сумі 15853,33 грн згідно платіжного доручення від 19.03.2013 №18 022 на виконання рахунку-договору від 14.03.2013 №СФ-АГ-13/03,331, виставленого ТОВ "Автогалс".
Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що сума виплати у платіжному дорученні співпадає з сумою у рахунку-договорі, а у призначенні платежу вказано номер страхового акта VESKO9505 та вірний номер рахунку-договору, що виключає підстави для сумніву у здійсненні позивачем страхової виплати на рахунок СТО.
4) Щодо заперечень проти включення ПДВ до суми страхової виплати колегія суддів зазначає, що згідно листа Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" сума ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.
З рахунку-договору від 14.03.2013 №СФ-АГ-13/03331 вбачається, що ТОВ "Автогалс" здійснив розрахунок вартості послуг та товарів для ремонту з врахуванням 20% ПДВ в сумі 2642,22 грн, що свідчить про те, що надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ (слід розрізняти платника податку на прибуток на загальних підставах та включення виконавцем ремонту 20% ПДВ у вартість послуг та товарів).
Таким чином, у відповідача виник обов'язок відшкодування страхової суми з врахуванням 20% ПДВ за мінусом франшизи.
Ґрунтовних пояснень щодо обставин, які перешкоджають здійсненню страхового відшкодування відповідач не навів, доказів на звільнення його від такого обов'язку не надав.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 у справі №910/7811/14 - без змін.
2. Матеріали справи №910/7811/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Л.Г. Сітайло
Л.М. Ропій
