Єдиний унікальний номер:448/994/14-ц
Провадження № 2/448/311/14
УХВАЛА
про відкриття провадження у справі
18.07.2014 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Джала С.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В:
17.07.2014р. позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 02.09.2006 року, який був зареєстрований у відділі РАЦСу Мостиського районного управління юстиції Львівської області за актовим записом №57. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зазначає, що на початку подружнього життя у них було усе нормально, згодом почались в сім'ї скандали і конфлікти. Стверджує, що відповідач зневажає її як жінку, ображає її, зраджує у подружній вірності.
Вказує, що їхній шлюб існує формально, так як на протязі двох років проживають окремо, втратили почуття любові та поваги одне до одного і у відповідача є інша сім'я в Росії. Приймала міри для збереження сім'ї, однак такі були марними, а тому просить суд постановити рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем і після шлюбу має намір залишити прізвище «ОСОБА_1».
Подана заява за формою та змістом відповідає вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України.
Згідно з ст. 16 Закону України " Про міжнародне приватне право", законом вважається право держави, громадянином якої вона є. Згаданий закон встановлює підсудність справ з іноземним елементом, визначаючи, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку колі дія та подія , що стали підставою для подання позову, мала місце на території України, та в інших випадках визначених законом України та міжнародних договором України.
Відповідно до ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику розгляду судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» передбачено, що позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має місця проживання в Україні або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування (ч.10 ст.110 ЦПК України), коли ж з позивачем проживають малолітні діти, або якщо він за станом здоров'я не може виїхати за місцем проживання відповідача, справа може бути розглянута за місцем проживання позивача.
Проаналізувавши вищевказані норми закону, вважаю, що справа підсудна Мостиському районному суду Львівської області, оскільки місцем проживанням позивачки є м.Мостиська Львівської області, Україна, шлюб укладено на території України і що останнім спільним місцем проживання сторін як подружжя було на території України і позивачка має на утриманні малолітніх дітей.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 110, 122, 127 ЦПК України, суддя -
У Х В А Л И В:
Відкрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Призначити судове засідання в приміщенні Мостиського районного суду на 10.30 год. 28.07.2014р., куди викликати сторони.
На підставі ст.127 ЦПК України копію даної ухвали разом з копіями позовної заяви і доданих до неї матеріалів надіслати відповідачу ОСОБА_2, якому роз'яснити, що відповідно до вимог ст.128 ЦПК України він має право в строк до 28.07.2014р. подати до суду письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до вимог ст.131 ЦПК України вони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до початку розгляду справи по суті.
Ухвала може бути оскаржена лише щодо недотримання правил підсудності у встановлений законом строк і порядок, а в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяС.Ю.Джала
