Справа № 1-474/11
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2012 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Просалової О.М.,
при секретарі Линичук Ю.П.,
за участю прокурора Василенкова Б.М.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Києві, є громадянином України, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 судимий: 1. 5 серпня 2008 року Ялтинським міським судом АР Крим за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 2. 30 грудня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч.2, 70 ч. 4 КК України до З років позбавлення волі. 6 серпня 2010 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на 10 місяців і 13 днів,
- за ч.2 ст. 185 КК України,
в с т а н о в и в:
5 січня 2011 року приблизно о 7 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, повторно, з знаходячись в приватному будинку розташованому на присадибній ділянці АДРЕСА_2, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_3 знаходився в іншій кімнаті, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний ОСОБА_3 мобільний телефон 5530»в корпусі чорного кольору, імеі НОМЕР_1 в комплекті з флеш-картою пам'яті o SD 4 GB»та адаптером до неї SD ADAPTER»загальною вартістю 2500 гривень, сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 100 гривень, на рахунку якої було 50 гривень, шкіряним чохлом чорного кольору вартістю 300 гривень та медіатором вартістю 100 гривень та з викраденим з місця скоєння злочину зник, заподіявши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 3050 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав частково та суду показав, що 4 січня 2011 року він з друзями, серед яких був і потерпілий ОСОБА_3 відпочивав на дачі, святкували новорічні свята. У них закінчилися гроші і під час вирішення питання де їх взяти одним із варіантів був закласти мобільний телефон або його або потерпілого у ломбард. Наступного дня він прокинувся та в той час коли потерпілий був в іншій кімнаті, взяв його мобільний телефон, оскільки той був кращим за його телефон та заклав його в ломбарді на паспорт ОСОБА_4, якій не пояснював кому належить цей телефон. На отримані за телефон гроші він купив продукти харчування та спиртні напої і повернувся на дачу, де вони відпочивали і коли ОСОБА_3 запитав де телефон він сказав, що заклав його у ломбард, обіцяв його повернути.
10 січня 2011 року коли вони разом з потерпілим прийшли у ломбард забрати телефон, потерпілий відмовився дати 200 гривень, які він мав би заплатити за домовленістю за телефон, замість цього звернувся у міліцію.
Не дивлячись на часткове визнання вини підсудним ОСОБА_2, його вина підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності.
Так, потерпілий ОСОБА_3 в суді пояснив, що 4 січня 2011 року він разом з ОСОБА_2 та друзями відпочивали на дачі у ОСОБА_2, що на АДРЕСА_2 Наступного дня він прокинувся і виявив відсутність свого мобільного телефону. Коли на дачу повернувся ОСОБА_2, то йому він повідомив, що залишив його телефон у себе вдома і поверне пізніше. Потім вони знов відпочивали на вказаній дачі і пізніше ОСОБА_2 сказав йому, що заклав телефон у ломбарді та на ці гроші купив продукти харчування і спиртне, які вони всі вживали на дачі. Ніякої домовленості з ОСОБА_2 про те, що його телефон будуть закладати в ломбарді у них не було. На неодноразові прохання телефон йому ОСОБА_2 так і не повернув.
Свідок ОСОБА_4 у суді пояснила, що 04 січня 2011 року їй зателефонував ОСОБА_2 і запропонував поїхати відпочити на дачу, але було пізно і вони вирішили поїхати наступного дня. 5 січня 2011 року вони зустрілися біля метро «Славутич», ще була з ними ОСОБА_5 ОСОБА_2 у магазині купив продукти харчування та спиртне і всі поїхали на дачу, де вже був потерпілий ОСОБА_6 Відпочивши всі на наступний день поїхали додому. Вона так зрозуміла, що ОСОБА_3 не хвилювався за свій телефон. Через деякий час вони усі знову зустрілися, потерпілий вже тоді написав заяву у міліцію, але при цьому він спокійно розмовляв з ОСОБА_2 та пив з ним спиртні напої. Також пояснила, що вона чула розмову між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про те, щоб викупити телефон 10 числа. Коли вони зустрілися, щоб викупити телефон в ломбарді «Скарбниця», ОСОБА_3 не дав 200 гривень і втік. Пояснила, що телефон у ломбард закладався на її паспорт і вона запитувала у ОСОБА_2 чий це телефон, на що він казав, що все нормально і таким чином позичає гроші.
Свідок ОСОБА_5 під час судового слідства пояснила, що 05 січня 2011 року в першій половині дня вона зустрілася з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та поїхали святкувати новорічні свята на дачу до ОСОБА_2 Перед цим він купив продукти харчування та спритне. Коли приїхали на дачу там вже був друг ОСОБА_2 - ОСОБА_3. На дачі вони відпочивали, вживали спиртні напої. Вона чула як ОСОБА_3 запитував у ОСОБА_2, де його мобільний телефон, на що той казав, що телефон знаходиться за місцем його проживання. Через декілька днів ОСОБА_2 їй зізнався, що заклав у ломбард телефон ОСОБА_3, але чому і при яких обставинах не повідомив. Казав лише, що заклав телефон у ломбард на паспорт ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив, що його брат ОСОБА_2 05 січня 2011 року у нього хотів позичити 500 гривень, однак грошей не було і він відмовив. Після чого брат йому сказав, що закладає телефон. 06 січня 2011 року коли він запитав у брата де його телефон, той сказав, що віддав його ОСОБА_3, а телефон ОСОБА_3 здав у ломбард на паспорт ОСОБА_4 Пояснив, що його брат збирався викупити телефон, але потерпілий не додав суму грошей, і тому вони його не викупили. 22 січня 2011 року він сам викупив мобільний телефон потерпілого з ломбарду.
Зазначені пояснення потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 повністю узгоджуються з поясненнями, які надавалися ними під час досудового слідства (а.с. а.с. 25-26, 35-37, 39-40, 49-51).
Крім вказаних доказів, вина підсудного ОСОБА_2 підтверджується також і письмовими доказами у справі, а саме:
-даними протоколу огляду та вилучення від 21 січня 2011 року, згідно якого у ОСОБА_2 вилучено додаток 1 договору від 19 січня 2011 року ПТЗТ «Скарбниця»(а.с. 20);
-даними протоколу огляду та вилучення від 22 січня 2011 року, згідно якого у ОСОБА_7 вилучено мобільний телефон «Нокіа» (а.с. 48);
-даними протоколу виїмки від 4 лютого 2011 року згідно якого у ОСОБА_3 вилучено сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар»(а.с. 28);
-речовими доказами у справі (а.с.23, 31-32, 57-58).
Твердження підсудного ОСОБА_2 про те, що у нього та потерпілого ОСОБА_3 була домовленість про те, що вони для того, щоб мати гроші, закладуть у ломбард мобільний телефон потерпілого, спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_3 про те, що такої домовленості не було, а також характером дій підсудного ОСОБА_2, який не одразу повідомив потерпілому ОСОБА_3 про те, що заклав його телефон у ломбарді, а сказав, що залишив його у себе вдома. Крім того ОСОБА_2 у ломбарді мобільний телефон заклав не на свій паспорт, а на паспорт сторонньої особи, намагаючись таким чином приховати свою причетність до дій, пов'язаних з мобільним телефоном потерпілого.
Аналізуючи зібрані докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України.
Обставин, які б пом'якшували та обтяжували покарання підсудному ОСОБА_2 судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення підсудному ОСОБА_2 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу підсудного, який має судимість, характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває і вважає правильним обрати йому покарання у виді позбавлення волі.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,
з а с у д и в:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і один місяць.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2009 року та визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і три місяці.
Міру запобіжного ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни -тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 21 січня 2011 року.
Речовий доказ сім -картку мобільного оператора «Київстар», на якій міститься номер НОМЕР_2 та яка передана на відповідальне зберігання ОСОБА_3 -залишити у власності останнього.
Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва, а засудженим ОСОБА_2 -у той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Суддя:
