Справа 760/4434/14-к
Кримінальне провадження 1-кп/760/318/14
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2014 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Агафонова С.А.,
при секретарі судового засідання Наконечній Т.В.
з участю:
прокурора Корінь Б.І.
потерпілого ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110090013354 від 22 листопада 2013 року по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Kpoлевець Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не одруженого з середньою освітою, маючого на утриманні малолітню дитину (зі слів), раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, -
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_2, 21.11.2013 приблизно о 06:15 годині, керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем марки «ВАЗ - 210994», д.н.з. НОМЕР_1, рухався по вологому асфальтобетонному покриттю проїзної частини вул. Гетьмана, в м. Києві, зі сторони вул. Довженка, в напрямку бульвару Чоколовського. Під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя вул. Гетьмана та вул. Борщагівська в м. Києві, водій ОСОБА_2, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін та здійснюючи маневр повороту праворуч на вул. Борщагівську в напрямку Політехнічного інституту, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, який обладнаний дорожньою розміткою 14.1 та інформаційно-вказівними знаками 5.35.1., 5.35.2 Правил дорожнього руху України, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, чим грубо порушив вимоги п. п. 1.5., 2.3. /б/,/д/ 16.2., 18.1. Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо, відносно руху автомобіля, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2001/е від 08.01.2014 встановлено, що при вивченні медичної документації у ОСОБА_1, виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритої травми правого колінного суглобу - перелом латерального (зовнішнього) мищелку великогомілкової кістки зі зміщенням уламків. Вказане тілесне ушкодження відноситься до середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п.п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил».
Згідно висновку автотехнічної експертизи №100/ат від 27.02.2014, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ - 210994», д.н.з. НОМЕР_1 вимогам пункту 18.1 ПДР України.
Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5 ПДР: «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- п. 2.3 /б/ ПДР: «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 2.3 /д/ ПДР: «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;
- п. 16.2. ПДР: «На регульованих і нерегульованих перехрестях дій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає».
- п. 18.1 ПДР: «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають походи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати рогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;
Порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 1.5, 2.3 (б), (д), 16.2, 18.1 правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Потерпілим від кримінального правопорушення є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець Київської області, Макарівського району, село Боровка, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4, пенсіонер.
На підставі ч. 1 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України до суду надійшла угода від 27 лютого 2014 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1
Виходячи із змісту даної угоди, ОСОБА_2 визнав свою вину у інкримінованому злочині, в суді обвинувачений визнання ним вини підтвердив.
Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст.286 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі строком до 1 року без позбавлення права керування транспортними засобами із звільненням від відбування покарання з випробовуванням на 1 рік згідно ст. 75 КК України та покладення на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_2 із запропонованою видом та мірою покарання згоден, прокурор, проти затвердження угоди не заперечував.
У судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 5 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз'яснені судом в ході судового засідання.
Також в судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання.
Потерпілий також беззастережно підтримав угоду.
На підставі пояснень обвинуваченого, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема вимогам ст. 471 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином, виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 349, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України та на підставі ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді у виді обмеження волі строком на 1 рік без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк - 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів - 734,16 грн.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України
Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
Суддя С.А. Агафонов
