Справа № 2-3881/12 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я. Провадження № 22-ц/780/4014/13 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 46 28.08.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів: Фінагєєва В.О., Яворського М.А.
при секретарі Антіпову Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа відділ Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, про поділ майна подружжя, визнання права власності, вселення та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації ,
встановила:
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа відділ Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання частково недійсним державного акту на право власності на землю, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю та вселення.
Позов мотивував тим, що 19 квітня 2001 року зареєстрував у відділі РАГС Дніпровського РУЮ в м. Києві шлюб з відповідачкою.
Від шлюбу з відповідачкою вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У березні 2012 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області даний шлюб було розірвано. При розірванні шлюбу питання поділу майна подружжя не розглядалося.
На даний час відповідачка не бажає зареєструвати добудову до житлового будинку та вирішити питання про поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю. Більш того, у липні 2012 року відповідачка змінила замки від вхідних дверей будинку і він не має можливості користуватися будинком.
Окрім цього, під час шлюбу у спільну сумісну власність був набутий житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований на земельній ділянці площею 0,1040 га за адресою: АДРЕСА_1.
Вказаний житловий будинок був придбаний сторонами 02 липня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого у Києво-Святошинському БТІ 17 липня 2002 року за № 929. Договір купівлі-продажу житлового будинку був оформлений лише на відповідачку.
Крім того, сторонами на підставі затвердженого проекту реконструкції житлового будинку та рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2005 року № 119/12 до вищевказаного житлового будинку був добудований новий двоповерховий будинок житловою площею 47 кв. м, загальною - 135,50 кв. м. Будівництво добудованого будинку було завершено в 2007 році.
Дозвіл на добудову до житлового будинку з надбудовою другого поверху також надавався ОСОБА_2, оскільки правовстановлюючі документи на житловий будинок, придбаний в 2002 році та земельну ділянку, на якій розташований будинок, були виготовлені на її ім'я.
Ввести в експлуатацію та зареєструвати добудований будинок, а також вирішити добровільно питання про поділ майна, відповідачка не бажає.
До того ж, колишнім подружжям під час шлюбу, на думку позивача, була набута у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 0,1040 га, вартістю 100 000 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданим 30 жовтня 2003 року на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Горенської сільської Ради народних депутатів від 17 вересня 2002 р. Державний акт був виготовлений на ім'я відповідачки ОСОБА_2
З урахуванням того, що житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці, був придбаний сторонами у період шлюбу і є їх спільною сумісною власністю, то Горенська сільська рада при вирішенні питання про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,1040 га, повинна була врахувати і його право на частину вказаної земельної ділянки відповідно до ч.2 ст. 89 ЗК України.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати об'єктами спільної сумісної власності наступне майно: житловий будинок з приналежними до нього прибудовою, будівлями, спорудами та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1, та зареєстровані на ім'я ОСОБА_2; визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку з приналежними до нього прибудовою, будівлями, спорудами, що знаходяться за вказаною адресою, а також на ? частину земельної ділянки площею 0,1040, кадастровий номер 3222482401:01:003:5001, розташовану за вказаною адресою; вселити його в спірний житловий будинок та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому в подальшому перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження належним йому майном шляхом надання йому ключів від вхідних воріт на земельну ділянку, будинку, прибудови, будівель, споруд та надання доступу до ? частини домоволодіння та ? частини земельної ділянки.
ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації.
Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що спільною сумісною власністю є автомобіль марки «Mitsubishi L200» 2007 року випуску, придбаний ОСОБА_1 за їх спільні кошти 08 квітня 2008 року згідно з біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу. З урахуванням того, що вказаним автомобілем користується ОСОБА_1, просила стягнути половину вартості автомобіля.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено.
Здійснено розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виділивши у власність ОСОБА_1 автомобіль марки «Mitsubishi L200» 2007 року випуску.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60 986 грн. 50 коп. в якості грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності - ? частини автомобіля марки «Mitsubishi L200» 2007 року випуску.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2013 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 19 квітня 2001 року сторони у справі зареєстрували у відділі РАГС Дніпровського РУЮ в м. Києві шлюб за актовим записом № 284. Вказаний шлюб сторони розірвали 10 квітня 2012 року.
02 липня 2002 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу придбала дерев'яний житловий будинок житловою площею 55,6 кв. м з надвірними спорудами (літня кухня, літня кухня-прибудова, погрібник, погріб під погрібником, оглядова яма, вбиральня, огорожа, доріжка), що знаходяться в в АДРЕСА_1.
30 жовтня 2003 року ОСОБА_2 на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Горенської сільської ради від 17 вересня 2002 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю Серії Р2 № 389154 на земельну ділянку площею 0,1040 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на якій розташований спірний будинок.
Також встановлено, що рішенням виконкому Горенської сільської ради № 119/12 від 30 вересня 2005 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виконання до житлового будинку добудови розміром 10,00х10,50 м та добудови розмірами 4,20х4,20 м з надбудовою другого поверху, в результаті чого житлова площа по будинку буде складати 101,9 кв. м, загальна 238,9 кв. м., а також дозвіл на проведення капітального ремонту даного житлового будинку з внутрішнім переплануванням при умові зміцнення несучої здатності будинку (підсилення фундаменту).
З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спору в суді на земельній ділянці, де знаходився дерев'яний житловий будинок житловою площею 55,6 кв. м з надвірними спорудами (літня кухня, літня кухня-прибудова, погрібник, погріб під погрібником, оглядова яма, вбиральня, огорожа, доріжка, знаходиться будівля двоповерхова, цегляна, яка складається вже із 7 кімнат, загальною площею 229,9 кв. м, житловою площею 106,4 кв. м.
Відповідно до технічного паспорту на спірний житловий будинок від 17 липня 2012 року загальна площа житлового будинку становить 229,9 кв. м, житлова - 106,4 кв. м, кількість житлових кімнат - 7. Як вбачається з декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої ІДАБК у Київській області 06 серпня 2012 року за № КС14212133386:, яка додана до матеріалів справи, реконструкцію індивідуального житлового будинку здійснено на замовлення ОСОБА_2, а будівельний паспорт № 242/2012 було видано відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 15 травня 2012 року.
Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі в період шлюбу придбали дерев'яний житловий будинок житловою площею 55,6 кв. м з надвірними спорудами (літня кухня, літня кухня-прибудова, погрібник, погріб під погрібником, оглядова яма, вбиральня, огорожа, доріжка. На даний час внаслідок реконструкції будинку загальна площа житлового будинку становить вже 229,9 кв. м, житлова - 106,4 кв. м, кількість житлових кімнат - 7. Надвірні будівлі: літня кухня під літерою «Б», літня-кухня-прибудова під літерою «В», погрібник «Г», погріб «під Г», оглядова яма «Д», вбиральня «Є» та гараж, як стверджує сам позивач у своєму позові, були взагалі знесені. Вказаний житловий будинок після реконструкції в установленому порядку не введений в експлуатацію і не зареєстрований.
За таких обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання права власності на вказаний будинок за сторонами в розмірі по 12 частині кожному.
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3емельного кодексу, 377 Цивільного кодексу".
З урахуванням заявлених вимог та відсутності правових підстав для визнання Державного акту на право приватної власності на землю недійним, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні таких вимог.
Разом з тим відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про вселення, суд першої інстанції не врахував, що сторони в період шлюбу придбали будинок, що підтверджується договором купівлі-продажу від 2 липня 2002 року. Вказаний будинок, як зазначає позивач і вбачається з технічного паспорту на нього, було реконструйовано лише в частині підсобних приміщень. За таких обставин позивач, як співвласник житлового будинку, який сторони придбали у шлюбі, має право на вселення в нього і користування ним.
Рішення суду в цій частині необхідно скасувати і ухвалити відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в частині вселення. Інші вимоги щодо надання йому ключів від вхідних воріт на земельну ділянку, будинку, прибудови, будівель, споруд та надання доступу до ? частини домоволодіння та ? частини земельної ділянки, не можуть бути задоволенні, оскільки позивачу в позові про визнання права власності на будинок, який не прийнятий в експлуатацію, а також у визнанні права власності на земельну ділянку, відмовлено.
Судом також встановлено, що в період шлюбу сторони придбали автомобіль марки «Mitsubishi L200» 2007 року випуску. Судом для визначення вартості спірного автомобіля у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, яка не була проведена у зв'язку з тим, що не було надано автомобіль для дослідження.). На підставі ч. 1 ст. 146 ЦПК України, суд визнав той факт, що вартість автомобіля становить 121 973 грн., як зазначено у довідці з оцінки транспортного засобу від 29 травня 2013 року, складеної експертом-оцінювачемта наданої в судовому засіданні представником відповідачки. В апеляційній інстанції позивач погодився з такою оцінкою транспортного засобу і надав у судовому засіданні для огляду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким він користується.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 71 СК України та ст. 364 ЦК України стягнув з позивача на користь відповідачки 60 986,50 грн. в якості грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на даний автомобіль.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не можуть бути враховані, оскільки судом першої інстанції спір розглянуто відповідно до заявлених вимог і встановлені судом обставини не дають підстав для задоволення вимог про визнання права власності на житловий будинок який в установленому порядку не зареєстрований та визнання недійсним державного акта на право власності на землю.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2013 року в частині відмови у задоволення вимог про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим будинком задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 в житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування житловим будинком.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
