ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1390/11/0211
Головуючий у 1-й інстанції: Патраманський І.О.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 березня 2011 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 березня 2011 року, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, з наступних підстав.
При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зобов'язання здійснення перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 3-ти мінімальних заробітних плат, передбачених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначенні та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, та перебуває на обліку у відповідача.
Відповідач виплатив позивачу суму допомоги на оздоровлення в розмірі, меншому, ніж це передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Колегія суддів зазначає, що вищевикладені приписи статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції станом на 05.07.2007 року є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.
Разом з цим, постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати), встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів справи, про своє порушене право позивач дізнався з довідки Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради від 18.02.2011 року. Строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України, позивач не пропустив.
З огляду на наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі, передбаченому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 березня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
