Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/4903/14-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2014 року Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючого судді - Швиденко В.А.,
з участю секретаря - Ханенко Ю.Я.,
прокурора - Хавіна В.О.,
захисників - ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
потерпілого - ОСОБА_3,
законного представника потерпілого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження відносно
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чорнорудка Ружинського району Житомирської області, українця, громадянина України, студента другого курсу Державного професійно-технічного закладу «Міжрегіональний центр ювелірного мистецтва», неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Піщане Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, студента третього курсу Київського професійного енергетичного ліцею, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у невстановлений органом досудового розслідування час, у невстановленому місці, вступили між собою в змову, спрямовану на відкрите викрадення чужого майна.
Так, 12 квітня 2014 року приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в парку «Березовий гай», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 19, побачили неповнолітнього ОСОБА_3, який проходив по сходах парку разом зі своїми подругами, та у них виник умисел на здійснення відкритого викрадення його майна, а саме, грошових коштів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підійшли до неповнолітнього ОСОБА_3 та почали наносити йому тілесні ушкодження, вимагаючи надати їм наявні у нього грошові кошти. Неповнолітній ОСОБА_3, бажаючи щоб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 припинили наносити йому удари, віддав їм всі наявні у нього грошові кошти в сумі 14 грн., після чого, останні з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, щиро розкаявся і показав, що він дійсно 12 квітня 2014 року приблизно о 16 годині 00 хвилин разом з ОСОБА_6 знаходився в парку «Березовий гай», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 19. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вони побачили неповнолітнього ОСОБА_3, який проходив по сходах парку разом зі своїми подругами, після чого, підійшли до нього та почали наносити тілесні ушкодження, вимагаючи надати наявні у нього грошові кошти, що останній і зробив, віддавши їм грошові кошти в сумі 14 грн. Після чого, вони залишили місце вчинення злочину.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, щиро розкаявся і показав, що він дійсно 12 квітня 2014 року приблизно о 16 годині 00 хвилин разом з ОСОБА_5 знаходився в парку «Березовий гай», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 19. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вони побачили неповнолітнього ОСОБА_3, який проходив по сходах парку разом зі своїми подругами, після чого, підійшли до нього та почали наносити тілесні ушкодження, вимагаючи надати наявні у нього грошові кошти, що останній і зробив, віддавши їм грошові кошти в сумі 14 грн. Після чого, вони залишили місце вчинення злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особи обвинувачених, те, що вони по місцю проживання характеризуються позитивно, ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем навчання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебувають, раніше не судимі.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинувачених, суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України та добровільне відшкодування завданого злочином збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, що передбачено п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.
Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку вчиненого злочину, суд приходить до висновку про необхідність засудження обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі.
Однак, враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що обвинувачені каються у вчиненому, мають молодий вік, навчаються, запевнили суд у тому, що зробили для себе належні висновки, вибачились перед потерпілим, їх поведінка в суді свідчить про те, що вони не є особами, виправлення яких можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, раніше не судимі, зважаючи на позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні для обвинувачених, суд вважає за можливе звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ст. 75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
В зв'язку з повним відшкодуванням завданих злочином збитків цивільний позов в судовому засіданні не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку два роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно п. 2, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку два роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно п. 2, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити без змін, продовживши на цей час строк дії покладених на них обов'язків.
Речовий доказ по справі - 5 грошових купюр (одна номіналом 10 гривень, чотири номіналом 2 гривні), які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 - залишити у власності ОСОБА_3, як законного володільця.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Подільський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
СуддяВ.А.Швиденко
