донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.01.2014 справа №908/3459/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Ушенко Л.В. Дучал Н.М., Склярук О.І.при секретарі судового засідання:Федоріщевій І.О.за участю представників сторін: від позивача - Денисенко С.О., довіреність №1649 від 20.06.2012р.; від відповідача (скаржника) - не з'явився; розглянувши апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької області від21.11.2013р.(повний текст підписано 26.11.2013р.)у справі№908/3459/13 (суддя Носівець В.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», м. Донецькдо Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», м. Мелітополь Запорізької областіпро cтягнення 512 164,95 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», м.Донецьк звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р. в розмірі 512 164,95грн., в тому числі: 472449,97грн. - заборгованості за кредитом, 11254,67грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 28460,31грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2013р. у справі №908/3459/13 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнено з ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» 372449,97грн. заборгованості за тілом кредиту, 28330,72грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 8015,61грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване частковим погашенням відповідачем заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками за його користування та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», м. Мелітополь Запорізької області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2013р. у даній справі та викласти її в наступній редакції: «Стягнути з ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» суму основної заборгованості за кредитним договором (по «тілу кредиту») у розмірі 372449,97грн. та 7448,92грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовити. Надати відстрочку виконання вказаного рішення строком на 3 (три) місяці з моменту набрання чинності рішення суду».
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено розрахунки суми пені, яка була заявлена до стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань. Надані суду акти звірки взаєморозрахунків підтверджують лише факт наявності заборгованості станом на 09.10.2013р. у загальному розмірі, без деталізації розрахунків. Крім того зазначає, що суд мав би скористатися передбаченим законом правом на списання або зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, відстрочити або розстрочити відповідачу виконання рішення у даній справі, у зв'язку із скрутним фінансово-економічним становищем ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА».
Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., суддів: Богатиря К.В. та Склярук О.І.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №908/3459/13, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.01.2014р.
Через канцелярію суду від представника відповідача - Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», м.Донецьк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2013р. у даній справі - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., суддів: Дучал Н.М. та Склярук О.І.
В судовому засіданні 28.01.2014р. представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Через канцелярію суду відповідач - Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», м. Мелітополь Запорізької області надав клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутністю уповноваженого представника за наявними у справі доказами.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача (скаржника) за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
02.06.2011р. між ПАТ «Перший український міжнародний банк» (далі - банк) та ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №257/16.1-К/11 (з урахуванням додаткових угод №1 від 28.01.2011р., №2 від 28.04.2012р., №3 від 02.07.2012р., №4 від 30.01.2013р.).
Відповідно до п. 1.1.договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 1000000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Згідно із п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 02.07.2012р.), позичальник зобов'язався повернути кредит в повному обсязі не пізніше 03.06.2013 р.
Пунктом 7.2.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 02.07.2012р.) передбачено, що процента ставка за користування кредитом становить 20,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).
За приписами п.7.2.1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 02.07.2012р.), у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених п.10.3.6.7 або п.10.3.6.8 або п.10.3.6.9 кредитного договору, незважаючи на положення пункту 7.2.1 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 21,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).
Згідно із п. 7.2.1.3 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 02.07.2012р.), у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь яких підстав (в тому числі форс-мажорного характеру) двох або більше зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.6.1 та/або 10.3.6.7 та/або п. 10.3.6.8 та/або п. 10.3.6.9 кредитного договору у сукупності (разом одночасно), незважаючи на положення п. 7.2.1, 7.2.1.1, 7.2.1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 23,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).
Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.4 договору).
Відповідно до п.10.3.6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 02.07.2012р.), позичальник зобов'язався укласти договір страхування майна, що буде передане банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором і докази виконання зобов'язань надати позивачу, як вигодонабувачу.
Згідно із п. 12.1 договору, у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням зобов'язання за весь час прострочення.
Факт виконання банком своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором по наданню кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами №1010735056 від 03.06.2011р., №1010734909 від 03.06.2011р., №1010734624 від 03.06.2011р., №1010738816 від 08.06.2011р., №1010739235 від 08.06.2011р., №1010740438 від 09.06.2011р., №1010741616 від 10.06.2011р., №1010745003 від 15.06.2011р., №1010744748 від 15.06.2011р., № 1010746452 від 16.06.2011р., №1010746421 від 16.06.2011р. та випискою операцій і оборотів за позичковим рахунком відповідача (а.с. 24-30).
На виконання умов п. 10.3.6.1 кредитного договору №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р., ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» був укладений договір страхування майна №7465026 від 11.06.2012р., зі строком його дії - до 14.06.2013р.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, у ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», відповідно до наданого банком розрахунку, станом на 09.10.2013р. утворилась заборгованість в розмірі 512 164,95грн., в тому числі: 472449,97грн. - заборгованості за кредитом, 11254,67грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, та нараховано 28460,31грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань (28372,52грн. - пеня за порушення строків сплати суми кредиту та 87,79грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом).
27.08.2013р. ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» з листом №ZAP-61/666 від 27.08.2013р. з вимогою щодо погашення вказаної простроченої заборгованості за кредитним договором №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р.
Відповідач на зазначену вимогу відповіді не надав, погашення заборгованості не здійснив, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», м.Донецьк звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р. в розмірі 512 164,95грн., в тому числі: 472449,97грн. - заборгованості за кредитом, 11254,67грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 28460,31грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, до подачі позову у період з 21.10.2013р.-22.10.2013р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості по тілу кредиту у сумі 100 000,00грн., повністю погашено заборгованість по відсотках та частково заборгованість по пені на загальну суму 129,59грн., що підтверджується наданим сторонами на виконання ухвали суду першої інстанції актом взаєморозрахунків від 04.11.2013р. та письмовими поясненнями позивача від 05.11.2013р. (зареєстровані в канцелярії суду 07.11.2013р.).
ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» звернулось до ПАТ «Перший український міжнародний банк» з листом №808/бух від 28.10.2013р. про затвердження нового графіку погашення заборгованості за кредитним договором №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р. Доказів узгодження між сторонами зазначеного графіку не надано
Заява про зменшення розміру позовних вимог (з урахуванням часткової сплати заборгованості) позивачем не надавалась.
У відзиві на позов (зареєстрованому у канцелярії 21.11.2013р., а.с. 78-79) відповідач фактично погодився із сумою основного боргу у розмірі 372 449,97грн., який залишився несплаченим, та пені у сумі 28 330,72грн. В іншій частині позовних вимог просив відмовити.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», м. Мелітополь Запорізької області не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2013р. у даній справі підлягає залишенню без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та, на виконання умов кредитного договору №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р., надав відповідачу кредит у сумі 1 000 000,00 грн. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та банківськими виписками по особовим рахункам.
Позичальник належним чином покладені на нього зобов'язання за кредитним договором не виконав, в обумовлені строки не здійснив повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом у розмірах та в терміни, передбачені п.п. 6.1, 7.2.1.1, 7.2.1.3 договору в редакції додаткової угоди №3 від 02.07.2012 р., у зв'язку з чим, станом на 09.10.2013р., він мав перед позивачем заборгованість за тілом кредиту в сумі 472449,97грн.
Разом з тим, 21.10.2013р. та 22.10.2012р. відповідачем в добровільному порядку була частково погашена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками актом взаєморозрахунків, у зв'язку з чим, сума заборгованості за кредитом склала 372449,97 гривень.
Оскільки відповідач здійснив часткову сплату суми заборгованості за кредитом до звернення банком з позовом до господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 372449,97 грн. В частині стягнення 100 000,00грн. суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Крім того, факт наявності у нього заборгованості за кредитним договором у вказаній сумі не спростовується відповідачем.
Відповідно до приписів ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 7.2.1 кредитного договору №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р. (в редакції додаткової угоди №3 від 02.07.2012р.) передбачено, що процента ставка за користування кредитом становить 20,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).
За приписами п.7.2.1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 02.07.2012р.), у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених п.10.3.6.7 або п.10.3.6.8 або п.10.3.6.9 кредитного договору, незважаючи на положення пункту 7.2.1 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 21,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).
У зв'язку з невиконанням відповідачем п. 10.3.6.8 кредитного договору, на підставі п. 7.2.1.1 кредитного договору, відсотки за користування кредитом з 01.06.2013р. нараховувалися за ставкою 21,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).
Відповідно до п. 10.3.6.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №3 від 02.07.2012р.), відповідач зобов'язався укласти договір страхування майна, що буде передане банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором і докази виконання зобов'язань надати позивачу, як вигодонабувачу.
На виконання умов зазначеного п. 10.3.6.1. кредитного договору, відповідач уклав договір страхування майна №7465026 від 11.06.2012р., зі строком його дії - до 14.06.2013р.
Таким чином, за умовами договору страхування, він припинив свою дію з 15.06.2013р. Доказів укладання додаткових угод про продовження строку договору страхування, або нових договорів страхування, після закінчення строку дії договору страхування відповідачем банку не надавалося.
Згідно із п. 7.2.1.3 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 02.07.2012р.), у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь яких підстав (в тому числі форс-мажорного характеру) двох або більше зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.6.1 та/або 10.3.6.7 та/або п. 10.3.6.8 та/або п. 10.3.6.9 кредитного договору у сукупності (разом одночасно), незважаючи на положення п. 7.2.1, 7.2.1.1, 7.2.1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 23,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).
Оскільки ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» не було забезпечено належним чином страхування майна, переданого банку у заставу на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р., у відповідності до п. 10.3.6.1 кредитного договору, з 01.07.2013р. проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою 23,50 % річних (із розрахунку 365 днів на рік).
Відповідно до розрахунку позивача, сума заборгованості відповідача по відсоткам за користування кредитом у період з 27.08.2013 р. по 09.10.2013 р. складає 11254,64 грн.
Разом з тим, як зазначалося вище, відповідачем до моменту звернення банком до господарського суду з позовом у даній справі, а саме, 21.10.2013р., в добровільному порядку в повному обсязі було погашено суму заборгованості за відсотками за користування кредитом, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції щодо безпідставності вимог позивача про стягнення з ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» заборгованості по процентам та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 28460,31грн. пені за прострочене тіло кредиту та сплату відсотків за період з 11.04.2013р. по 09.10.2013р., в тому числі: 28372,52 грн. - пені за порушення строків сплати суми кредиту, 87,79 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно із ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 12.1 кредитного договору №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р. передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням зобов'язання за весь час прострочення.
Отже, в кредитному договорі сторони передбачили інший період нарахування пені, ніж передбачено в ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно з розрахунком позивача, за період з 11.04.2013р. по 09.10.2013р. до стягнення з відповідача пред'явлені суми пені за порушення строків сплати суми кредиту в розмірі 28372,52 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 87,79грн.
Факт прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором підтверджується матеріалами справи, наданий позивачем розрахунок пені виконаний з дотриманням умов кредитного договору.
Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідачем до звернення банком до суду з позовом у даній справі 21.10.2013р. та 22.10.2013р. було здійснено часткове погашення суми пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за його користування у розмірі 129,59грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог банку про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 28330,72 грн. та відмову в частині стягнення пені у сумі 129,59грн.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника відносно неправильності зазначених в акті звірки взаємних розрахунків та в рішенні суду першої інстанції розрахунків суми пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування, як безпідставні. Більш того, відповідач в акті звірки взаєморозрахунків погодився з розрахунком пені, акт підписав без розбіжностей.
Судовою колегією також не приймаються до уваги доводи скаржника відносно того, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі мав би скористатися передбаченим законом правом на списання або зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, відстрочити або розстрочити відповідачу виконання рішення у даній справі, у зв'язку із скрутним фінансово-економічним становищем ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно із ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції.
При вирішенні питання зменшення суми штрафних санкцій, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, ст. 83 ГПК України надає суду право зменшувати розмір неустойки (пені, штрафу) лише у випадках порушення суб'єктом підприємницької діяльності зобов'язань за цивільно-правовими угодами, а не будь-яку неустойку взагалі.
Встановлений п. 12.1 кредитного договору розмір пені за порушення зобов'язань відповідає вимогам чинного законодавства, не є завищеним, оскільки не перевищує розмір заборгованості за кредитом.
Надані скаржником апеляційній інстанції в підтвердження скрутного фінансово-економічного становища товариства копії наказів голови правління про встановлення режиму простою на ПАТ «РЕФМА» протягом 2013 року та постанов виконавчої служби про арешт рахунків та майна товариства є суб'єктивними причинами невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, які залежать від ведення ним своєї господарської діяльності і належних розрахунків з іншими кредиторами, а не з ПАТ «ПУМБ». Крім того, дані документи не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Крім того, як зазначає відповідач, арешт був накладений не на всі рахунки ПАТ «РЕФМА», на відкритих у ПАТ «ПУМБ» рахунках арешт відсутній, що дозволяє товариству здійснювати свою господарську діяльність.
Виходячи з викладеного, наведені скаржником обставини не є винятковими у господарській діяльності, оскільки недотримання ПАТ «РЕФМА» своїх зобов'язань перед іншими контрагентами не є винятковою чи об'єктивною обставиною і не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення кредитних зобов'язань, що є предметом спору у даній справі.
Судова колегія також наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій за ініціативою суду в порядку ст. 83 ГПК України є правом, а не обов'язком суду. Крім того, ст. 83 ГПК України не дає права суду на списання нарахованих штрафних санкцій.
Одночасно, відповідно до ст. 121 ГПК України, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням. За своєю ініціативою суд не розглядав питання надання ПАТ «РЕФМА» відстрочки або розстрочки виконання рішення суду у даній справі, і це є правом суду, а не його обов'язком.
Крім того, в матеріалах справи наявні листи №676/н від 29.08.2013р. та №808/бух від 28.10.2013р. ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» до ПАТ «Перший український міжнародний банк» про затвердження нового графіку погашення заборгованості за кредитним договором №257/16.1-К/11 від 02.06.2011р., які підтверджують наявність у відповідача платоспроможності і можливість виконання своїх фінансових зобов'язань перед банком.
Крім того, відповідач не позбавлений права на стадії виконавчого провадження при наявності підстав звернутись до місцевого господарського суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання даного рішення після набрання ним чинності.
Колегія суддів також звертає увагу скаржника на те, що, у відповідності до п.п.2.6.10 та 2.6.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Державною судовою адміністрацією України №28 від 20.02.2013р., оригінал судового рішення з підписом судді долучається до матеріалів справи, а учасникам судового процесу надсилаються копії судових рішень, засвідчених відміткою «Згідно з оригіналом» із зазначенням посади, особистого підпису відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціалів, прізвища, дати засвідчення копії, що і було здійснено помічником судді Самойленко О.П.
Інші доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, також не приймаються колегією суддів, як безпідставні, оскільки правомірність висновків місцевого господарського суду підтверджується фактичними обставинами справи та наявними у справі матеріалами.
З огляду на викладене, судом першої інстанції повно з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи, норми матеріального права місцевим господарським судом застосовані правильно. За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», м.Мелітополь Запорізької області є такою, що не підлягає задоволенню.
Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2013р. у справі №908/3459/13 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2013р. у справі №908/3459/13 - залишити без змін.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий Л.В. Ушенко
Судді Н.М. Дучал
О.І. Склярук
Повний текст постанови складено та підписано 31 січня 2014 року.
Надруковано: 6 прим.
1 прим. -скаржнику;
2 прим. - позивачу;
1 прим. - у справу;
1 прим. - ГСЗО
1 прим. - ДАГС
