Від чого залежать ціни на харчі і чого чекати у 2013-му?
За статистикою, пересічна українська родина із середньомісячного доходу на заощадження (купівля валюти, цінних паперів, ощадкнижка тощо) витрачає приблизно 11%, а майже 90% — на споживання, з них 65% — виключно на харчі. Отже, можна сказати, що ми не дуже швидко, але доволі впевнено перетворюємося на націю споживачів.
Чиновники намагаються нас запевнити й переконати, що вартість різних груп товарів, особливо продовольчих, останніми роками істотно не змінюється. Тож буцімто немає приводу для хвилювання в людей, які більшу частину зарплати чи пенсії змушені витрачати на хліб, молоко і картоплю. Та чи це насправді так?
Від чого залежали ціни на продукти харчування у минулому році і які прогнози на цінову політику 2013-го? Із цими запитаннями «Урядовий кур’єр» звернувся до експертів.
Цього року прогнозують збільшення експорту м’яса птиці за кордон. А що ж залишиться на вітчизняних продуктових полицях? Фото Володимира ЗАЇКИ
ТОЧКА ЗОРУ
Дорого — не завжди якісно
Тетяна ШАЛЬМАН, голова ВГО «Спілка споживачів України»:
— Громадські експерти бачать і не приховують інформацію від споживачів про те, що ціни на продукти харчування постійно зростають. Так, це подорожчання не шокує, всього на 2—3 копійки на місяць, і споживач встигає до цього звикнути. Але ж це відбувається щомісяця. Тому з упевненістю прогнозую: цього року в Україні подорожчають усі без винятку продукти. І захистять вітчизняного споживача лише від цінової шокотерапії, але ніяк не від зростання цін.
До всього, навіть дорогі продукти не завжди якісні. Я повсякчас раджу людям купувати лише ті, які мають супровідні документи. Виробник, який поважає споживача і відповідає за якість свого товару, ці документи обов’язково надає. І немає значення, вітчизняний товар чи імпортний: якщо продавець не хоче показати документи на нього, з такого магазину або ринку слід піти геть, не озираючись. Адже якщо так не вчинимо, й далі формуватимемо про себе думку як про споживачів, що залюбки купуватимуть найнизькосортніші товари ще й за завищеними цінами.
Також маємо підтримувати вітчизняного виробника, адже в Україні виробляють 87,2% усіх продуктів, які продаються на ринку. Так можемо врятувати країну від імпортозалежності, а отже, й від підвищення цін.
ЕКСПЕРТНА ДУМКА
Пиво подорожчало, приготуватися молоку
Олександр ЯРОСЛАВСЬКИЙ, заступник гендиректора Української аграрної конфедерації:
— Щодо продуктової складової індексу споживчих цін, торік особливих шокових моментів не спостерігалося. Хіба що протягом року коливалися ціни на овочі. Та це й не дивно: товар сезонний, а від цього й ціна змінюється. Щодо цукру, то торік навіть мали рекордне зниження ціни на нього — до 16%. Як похідна здешевіли й інші продукти, до складу яких він входить (торти, тістечка, цукерки, печиво). Та не обійшлося і без подорожчання. Лідером у цьому рейтингу в 2012-му стало пиво. Улюблений багатьма українцями напій «набрав» ще 18%. На мою думку, собівартість продукту навряд чи підвищилась. Скоріше це було пов’язано з державним регулюванням ціни. Другу сходинку «посіло» борошно пшеничне — ціна на нього торік зросла на 12%. І знову ж від цього подорожчали макаронні вироби і хліб. Решта продуктів харчування цінової ваги хоч і набрала, та неістотно: максимум 3—4%. Молоко й продукти з нього — на 0,1—0,5%.
Загальною тенденцією минулого року було те, що ціни на продукти на світових ринках або знижувалися, або трималися без змін на доволі низькому рівні. Отже, активність вітчизняних експортерів також відчутно знизилася. Більше, ніж зазвичай, залишалося продукції на внутрішньому ринку, тому й ціни на неї знизилися. Стосувалося це здебільшого молока та молокопродуктів.
Проте у 2013-му бачимо тенденцію до подорожчання масла, сиру та сухого молока. Нині ціни на них уже відчутно зросли на ринках Європи. Мають активізуватися й вітчизняні експортери. Вартість молока зросте. А отже, можна спрогнозувати, що від цього піднімуться й ціни на готову молокопродукцію на ринку України — до 15%.
Проте остаточний прогноз щодо цінової політики поки що робити зарано. Це матиме сенс ближче до кінця березня. Особливо щодо ціни на хліб, адже вона прямо залежатиме від майбутнього врожаю.
А щодо м’яса — можу сказати, що ціна на нього залежатиме від конкуренції між виробниками на внутрішньому ринку та імпортерами. Так, торік імпорт в Україну, наприклад свинини, зріс у 2,4 раза, м’яса птиці — майже удвічі. Ціна на імпортовану свинину в середньому 2,2 долара за кілограм, на експортовану ж — 4,6 долара. Висновок сумний: до нас завозять низькоякісну продукцію, яку може дозволити собі гаманець більшості українців. Та завдяки тому, що імпортованого м’яса було багато, ціна на нього у 2012-му відчутно не зростала.
Цього року ціна на м’ясо відчутно залежатиме від зовнішньої торгівлі, а та, у свою чергу, — від курсової політики. Якщо гривня девальвуватиме, обсяги імпорту знижуватимуться, експорту — зростатимуть. Якщо ж курс гривні залишиться стабільним, напевно, нічого відчутно не зміниться. Вітчизняні виробники нарощуватимуть виробництво, збільшиться експорт, особливо м’яса птиці, як це і прогнозує Міністерство економічного розвитку і торгівлі. До того ж, навесні (у березні — квітні), можливо, вітчизняна продукція вже вийде на ринки ЄС, і це було б дуже корисно для нашої економіки. Проте час покаже, багато залежатимете і від курсу долара.
КОМПЕТЕНТНО
Інфляція — дама примхлива
Микола ІВЧЕНКО, керівник інформаційно-аналітичного центру Forex Club в Україні:
2012-й: як це було
— Спробую оцінити ситуацію з погляду макроекономіки. Ціни на товари та послуги залежать від рівня інфляції. Чим вона вища, тим більше грошей витрачають люди на найнеобхідніше. Економісти розраховують і прогнозують інфляцію з огляду на сім ключових чинників.
Існує експертна думка, що чим нижче безробіття, тим вищі доходи громадян, а отже це провокує зростання інфляції. За даними МОП, торік середній рівень безробіття в Україні становив 8%. Називати його дуже низьким я б не став. Як кажуть, бувало й краще: 7—7,6%. А позаяк рівень безробіття підвищився, а доходи людей через це зменшилися, це не спричинило інфляції.
Також впливає на рівень інфляції монетарний чинник. Чим більше грошової маси вливається в економіку країни, тим швидше зростають ціни. У 2012-му приріст грошової маси становив 12,5%. Проте не секрет, що Нацбанк проводить політику утримання курсу гривні від відчутних коливань. І саме завдяки цьому збільшення грошової маси також істотно на інфляцію не впливає.
Ще один показник — вартість житлово-комунальних послуг. У середньому за рік за умови економічного об∂рунтування (а в нас воно є, ніде правди діти) ціни мали б зростати на 8—10%. Та торік це зростання стримували штучно, можна сказати, вручну. Становило воно всього 0,7%. Для порівняння: у 2011 році — 11%. Отже, й ціни на комунальні послуги на інфляцію фактично не вплинули.
Неабияк впливає на рівень інфляції й зростання доходів та заробітної плати. Тут є дуже тісна економічна залежність — майже на 80%. І чим більше зростає зарплата, тим вагомішою стає інфляція. Так, у 2012-му темп середньомісячного зростання заплати в Україні становив 15% (для порівняння: у 2011-му — 17,6%, у 2010-му — 18,6%). Отже, як бачимо, і цей показник у 2012-му до збільшення інфляції не причетний.
А ось якість та ефективність праці людей в Україні за останні кілька кварталів, за оцінками фахівців, відчутно знизилася. І це інфляції сприяє. Також зібраний у 2012-му врожай був меншим, ніж прогнозували експерти й очікували аграрії.
Тож якщо всі ці сім чинників взяти до уваги й вивести з них баланс, побачимо, що макроекономічних передумов для значного зростання інфляції, а отже, і споживчих цін, у 2012-му не було.
2013-й: чого чекати
У цьому році, за прогнозами економістів, ситуація має змінитися.
Обов’язково матимемо відчутне зростання цін на послуги у сфері ЖКГ. По-перше, це є передумовою для поновлення співпраці України з МВФ, адже останній на цьому наполягає. По-друге, у самій країні маємо для цього економічні передумови. Адже якщо раніше в середньому ціни за рік підвищувалися на 8—10%, а торік фактично не змінилися, цього року «отримаємо» за два роки одразу.
Також до кінця року експерти прогнозують пришвидшення економічного зростання та збільшення грошової маси в країні.
Ще, нехай не дуже істотно, та все-таки має зрости заробітна плата (на 16—17%) і знизитися рівень безробіття (з 8% до 7,8%).
