Через невиконання ДП «Енергоринок» розпорядження Президента та постанов Кабміну зупинилися Запорізький і Стахановський феросплавні заводи
Василь ТУГЛУК, «Урядовий кур’єр», Київ — Запоріжжя — Київ
«Завод зупинено. Прохідна зачинена», — таким оголошенням на склі дверей, якими ще недавно проходили тисячі працівників підприємства, зустрів нас, журналістів, Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ). Ще гнітючіше враження справляють порожні цехи унікального, одного з найбільших у Європі, виробника феросплавів і єдиного, що виплавляє весь асортимент цієї продукції та металевий марганець. Точніше, виплавляв, оскільки з 1 грудня завод зупинено. Як, до речі, і Стахановський завод феросплавів (СЗФ) — головне бюджетоутворююче підприємство міста, в якому воно розташоване. Навіщо і кому це вигідно? Відповідь на ці запитання ми намагалися одержати, спілкуючись із керівництвом та працівниками ЗЗФ.
Небезпечний прецедент
Керівники Запорізького та Стахановського феросплавних заводів робили і роблять все для того, щоб підприємства працювали, модернізувалися, випускали конкурентоспроможну високоякісну продукцію, а багатотисячні колективи мали стабільну роботу й гідну зарплату. Приміром, на Запорізькому феросплавному протягом останніх 5 років на 15 відсотків знизили споживання електроенергії, планували вкласти у модернізацію виробництва 1,3 мільярда гривень, на 70% підвищити зарплату працівникам. І всі ці плани могли перейти в практичну площину, якби в нашій країні реально дбали про підтримку вітчизняного товаровиробника. Насправді ж проза життя докорінно відрізняється від того, про що говорять із високих трибун. Бо замість преференцій вітчизняна феросплавна галузь одержала перманентне підняттям тарифів на електроенергію, яка у собівартості феросплавів становить інколи понад 50%.
Приміром, за останніх два з половиною роки її ціна в Україні зросла на 76%, а феросплави на міжнародному ринку подешевшали на 20%. І коли взяти до уваги, що українські феросплавники платять 93 дол. за 1 МВт/год. а іноземні — від 20 дол. до 65 дол., то стає очевидним, що в таких умовах конкурувати на рівних просто нереально. Тому цілком умотивованими були неодноразові звернення Української асоціації виробників феросплавів (Укр?ФА) до керівництва держави і уряду з проханням сприяти у встановленні економічно об∂рунтованих тарифів на електроенергію. Адже від того, яке рішення буде прийнято на загальнодержавному рівні, залежала передусім доля багатьох тисяч працівників заводів та їхніх сімей.
І ось нарешті феросплавників почули: 30 серпня цього року Президент України дав письмове доручення (№11/2340) Кабінету Міністрів до 1 жовтня вжити заходів з «розробки і впровадження справедливих тарифів для великих електрометалургійних підприємств». Уряд у відповідь прийняв постанову №912, якою зобов’язав ДП «Енергоринок» у період з 1 жовтня 2012 року до 1 березня 2013 року продавати Запорізькому і Стахановському феросплавним заводам електроенергію за «оптовою ринковою ціною без урахування обсягу дотації для компенсації втрат, пов’язаних з поставками електричної енергії за регульованим тарифом». Ринкова ціна для галузі мала б коливатися в межах 62—67 доларів за МВт/год., що давало можливість підприємствам працювати з мінімальною рентабельністю.
Однак виявилося, що доручення глави держави та дві урядові постанови нічого не означають для ДП «Енергоринок». Рада цього підприємства фактично заблокувала їх виконання. Засідання, на якому мали розглядати питання реалізації постанов Кабінету Міністрів щодо надання нових тарифів феросплавним підприємствам, переносили п’ять разів, а коли воно відбулося, то рішення так і не було ухвалено. Цим, на думку експертів, в Україні створено прецедент умисного невиконання чиновниками завдань, поставлених перед ними Президентом та Кабінетом Міністрів. Оскільки вони поставилися до доручення глави держави та урядових постанов як до звичайних папірців, що для них нічого не значать.
Ще зовсім недавно в цьому цеху ЗЗФ кипіла робота. Нині тут безлюдно і холодно. Фото Укрiнформу
Що в сухому залишку?
Навряд чи хто-небудь із чиновників визнає, що лобіює інтереси приватних структур на шкоду державним. На словах усі вони за збільшення робочих місць, ритмічну роботу заводів і фабрик. Однак наслідки їхньої діяльності діаметрально протилежні тому, що вони говорять. Приміром, уже згадувана рада ДП «Енергоринок» дозволяє продавати електроенергію на експорт за ціною, що на 50 відсотків нижча, ніж для українських феросплавних заводів. Водночас коли останні звернулися до ДП «Енергоринок» із пропозицією, що вони готові купувати електроенергію за експортною ціною на кордоні України і транспортувати до своїх підприємств власним коштом, їм у цьому відмовили. Якесь логічне пояснення таким діям знайти фактично неможливо. Напрошується висновок, що такі дії нагадують економічну диверсію.
А наслідком блокування радою «Енергоринку» розпорядження глави держави та урядових постанов стали величезні як матеріальні, так і моральні втрати. Так, після підняття цін та переведення найбільшого цеху на другий клас енергоспоживання Запорізький феросплавний завод у 2011 році одержав чистий збиток у розмірі 758,9 млн грн, тоді як у 2010 році прибуток становив 105,4 млн грн. Чистий збиток Стаханівського становив 235,1 млн грн, тоді як 2010 рік підприємство закінчило з 5,5 млн грн прибутку. За 11 місяців цього року збитки Запорізького феросплавного заводу вже сягнули 653,27 млн грн, а Стахановського — 241,63 млн грн.
Окрім того, внаслідок зупинки ЗЗФ втрати міського бюджету через невиплати підприємством пенсійних відрахувань, а також податків на доходи фізосіб становитимуть 112,21 млн грн на рік. Завод буде змушений відмовитися від придбання електроенергії на суму 758,37 млн грн на рік та закупівлі імпортної сировини, з якої сплачує 48 млн грн митних платежів. Значних збитків зазнає і залізниця, оскільки за перевезення сировини і готової продукції вона могла б одержувати 85 млн грн на рік. Річна ж сума ПДВ, яку сплачувало б підприємство, становить 624 млн грн.
І нині, при існуюючому профіциті електроенергії чим компенсуватимуть неотримані кошти? Невже знову за рахунок підвищення цін для населення?
