КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ

Про схвалення Концепції створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації)

1. Схвалити Концепцію створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації), що додається.

2. Міністерству енергетики та вугільної промисловості і Міністерству соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Прем'єр-міністр України

М. АЗАРОВ

Інд. 70

СХВАЛЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2012 р. № 990-р

КОНЦЕПЦІЯ створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації)

Проблема, яка потребує розв’язання

Структурну перебудову вугільної галузі розпочато у 1996 році. Внаслідок ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств протягом 1996-2008 років кількість працівників підприємств галузі скоротилася з 670 тис. до 250 тис. осіб. Соціальна підтримка, як правило, у формі компенсаційних виплат надавалась лише працівникам зазначених підприємств, які звільнялись.

Сьогодні в регіонах, на території яких розміщуються підприємства вугільної галузі, відбувається звуження сфери застосування праці у зв’язку з ліквідацією неперспективних шахт без створення нових робочих місць, що призводить до зниження попиту на робочу силу. Так, на 1 січня 2012 р. співвідношення чисельності незайнятих громадян і вакантних робочих місць у Донецькій області становило сім осіб на одне місце. Дисбаланс між попитом і пропонуванням робочої сили має місце також у Львівській та Луганській областях, у яких на одне вакантне робоче місце претендує відповідно 12 і сім осіб.

У результаті здійснення заходів із структурної перебудови вугільної галузі не вдалося досягти необхідного технічного та економічного рівня виробництва, внаслідок чого склалася ситуація, коли кошти, отримані від реалізації готової товарної вугільної продукції, не покривають витрат на її виробництво, що зумовлює істотне навантаження на державний бюджет, пов’язане з наданням державної підтримки вугільній галузі. Значна кількість населених пунктів, на території яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, перебувають у депресивному стані.

За прогнозними розрахунками, кількість працівників, які будуть вивільнені в результаті ліквідації неперспективних шахт у 2012-2015 роках, становитиме 8,5 тис. осіб, з них лише близько 750 осіб (9 відсотків) матимуть можливість подальшого працевлаштування на шахти, що працюють. Крім того, скоротиться чисельність працівників на допоміжних та обслуговуючих підприємствах вугільної галузі. Найгірша ситуація щодо подальшого працевлаштування вивільнених працівників державних вугледобувних підприємств склалася у Волинській і Львівській областях.

Подальше реформування вугільної галузі передбачає розв’язання таких основних проблем:

створення цілісної системи та розроблення дієвого механізму соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації), для забезпечення належної координації діяльності відповідних соціальних інститутів;

фінансування у повному обсязі заходів, спрямованих на подолання соціально-економічних наслідків ліквідації (консервації) збиткових підприємств вугільної галузі;

забезпечення ефективного перерозподілу вивільнених у результаті ліквідації (консервації) шахт трудових ресурсів;

Для реалізації Концепції необхідно:

визначити черговість ліквідації (консервації) вугільних підприємств залежно від можливостей відповідного регіону щодо адаптації до її наслідків і перерозподілу вивільнених трудових ресурсів;

забезпечити зниження рівня соціальної напруги серед працівників вугільних підприємств та членів їх сімей, пов’язаної з їх ліквідацією (консервацією);

посилити соціальну підтримку працівників підприємств вугільної галузі та забезпечити здійснення соціальних виплат, дотримання соціальних гарантій;

залучити роботодавців та представників громадськості до розв’язання проблем розвитку територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації), і надання підтримки підприємствам вугільної галузі;

забезпечити стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, умов для самозайнятості населення та підтримки підприємницької ініціативи.

З метою розв’язання зазначених проблем необхідно розробити скоординовану стратегію діяльності Міненерговугілля, Мінсоцполітики, МОЗ, МОНмолодьспорту, Мінфіну, Мінрегіону, Мінекономрозвитку, а також органів місцевого самоврядування територіальних громад населених пунктів, на території яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації), галузевих профспілок, Українського фонду підтримки підприємництва і його регіональних відділень, громадських об’єднань, зокрема Асоціації шахтарських міст України та Асоціації регіонального розвитку.

Мета і основні завдання Концепції

Метою Концепції є створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації), згідно з пріоритетами державної економічної та соціальної політики.

Основними завданнями Концепції є:

визначення найважливіших засад і стратегічних напрямів функціонування системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

забезпечення виконання соціальних зобов’язань під час здійснення заходів з реформування вугільної галузі;

удосконалення законодавства в частині створення та забезпечення функціонування системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

запобігання виникненню негативних соціально-економічних наслідків, пов’язаних з ліквідацією (консервацією) допоміжних та обслуговуючих підприємств вугільної галузі.

Основні напрями реалізації Концепції

Основними напрямами реалізації Концепції є:

- надання соціальних послуг, зокрема з пошуку роботи, вивільненим працівникам підприємств вугільної галузі та населенню територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

- розроблення і виконання програм перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників шахт, допоміжних і обслуговуючих підприємств вугільної галузі, які підпадають під скорочення;

- сприяння добровільному переселенню сімей працівників підприємств вугільної галузі, які втратили роботу, до іншої місцевості з метою працевлаштування;

- інформування населення та роботодавців у населених пунктах, на території яких передбачається ліквідація (консервація) підприємств вугільної галузі, про вільні робочі місця, перелік професій, які користуються попитом на ринку праці, послуги, що надаються державною службою зайнятості;

- удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у професійно-технічних навчальних закладах і на виробництві з метою реалізації принципу навчання впродовж життя;

- проведення профорієнтаційної роботи з молоддю із залученням організацій роботодавців та їх об’єднань, організацій профспілок та їх об’єднань з метою її мотивації до вибору робітничих професій, затребуваних у реальному секторі економіки;

- забезпечення адресного надання соціальної допомоги і соціальної підтримки вивільненим працівникам підприємств вугільної галузі та населенню територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

- проведення оцінки попиту на соціальні послуги в регіонах, у яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

- підвищення рівня обізнаності населення з питань соціальних прав;

- організація та проведення заходів з протидії вживанню алкоголю, наркотиків, із запобігання насильству в сім’ї, ранньому припиненню навчання в школі, злочинності, а також з охорони здоров’я населення регіонів, у яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

- здійснення заходів, спрямованих на підтримку ініціатив жіночих громадських організацій;

- організація навчання та обміну досвідом з вирішення соціальних питань та самоорганізації членів громад шахтарських населених пунктів;

сприяння розвиткові малого і середнього бізнесу та самостійній зайнятості населення як необхідна умова для диверсифікації економіки регіонів, у яких розміщуються підприємства вугільної галузі;

формування сприятливого інвестиційного клімату в регіонах, у яких розміщуються підприємства вугільної галузі, з метою створення робочих місць з належними умовами та гідним рівнем оплати праці;

залучення міжнародної технічної допомоги для розв’язання соціально-економічних та екологічних проблем в регіонах, у яких розміщуються підприємства вугільної галузі;

розроблення програм сприяння започаткуванню малого і середнього бізнесу працівниками шахт, що вивільняються у зв’язку з їх ліквідацією, зокрема шляхом надання державної допомоги, пільгових кредитів з державною гарантією, запровадження податкових канікул, створення бізнес-інкубаторів;

розроблення програм, спрямованих на відтворення соціальної інфраструктури шахтарських населених пунктів, на території яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" ( n0004100-10 ) реформування вугільної галузі, зокрема, передбачає проведення приватизації вугільних підприємств, передачу їх в оренду або концесію, ліквідацію (консервацію) збиткових підприємств, які перебувають у стадії ліквідації, ліквідацію 20 неперспективних вугільних підприємств, здійснення заходів щодо підвищення мобільності працівників, які вивільняються, орієнтування роботи служб зайнятості на перерозподіл кадрів у регіональному та міжрегіональному масштабі з використанням міжнародного досвіду, поетапне припинення субсидування операційних витрат державних шахт за умови одночасного збільшення обсягу фінансування робіт з ліквідації шахт і соціальної підтримки працівників, які вивільняються.

Для організації надання соціальної підтримки у процесі реформування вугільної галузі необхідно створити систему соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації).

Створення зазначеної системи передбачається здійснити за участю Мінекономрозвитку, Мінфіну, Мінсоцполітики, Міненерговугілля, Мінрегіону, МОНмолодьспорту, МОЗ та інших заінтересованих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, донорів та підприємств вугільної галузі.

Сторонами соціального діалогу є:

профспілка працівників вугільної промисловості, незалежна профспілка гірників, територіальні профспілкові організації та первинні профспілкові організації підприємств вугільної галузі;

Всеукраїнське галузеве об’єднання організацій роботодавців вугільної промисловості "Укрвуглероботодавці", Всеукраїнське об’єднання обласних організацій роботодавців підприємств гірничодобувної галузі "Федерація роботодавців гірників України", територіальні організації роботодавців та їх об’єднання, керівники підприємств вугільної галузі.

У рамках формування інституційної основи для здійснення заходів соціальної підтримки працівників вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації), необхідно утворити консультативний, дорадчий орган Кабінету Міністрів України.

Очікувані результати

Реалізація Концепції дасть змогу:

забезпечити надання першочергової підтримки працівникам вугільної галузі, членам їх сімей та населенню територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації), соціально відповідальним і економічно обґрунтованим способом;

створити умови для збереження висококваліфікованих кадрів у вугільній галузі та їх професійного розвитку, знизити рівень соціальної напруги серед населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації), сприяти працевлаштуванню працівників гірничих професій різних вікових категорій;

забезпечити отримання працівниками підприємств вугільної галузі доступних послуг належної якості з питань зайнятості, соціальних виплат, надання пільг і гарантій;

підвищити рівень зайнятості населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації). Такий підхід дасть змогу підвищити рівень добробуту населення, пом’якшити негативний вплив процесу ліквідації (консервації) зазначених підприємств, у тому числі внаслідок структурної перебудови вугільної галузі у попередні роки, відтворити соціальну інфраструктуру шахтарських міст, створити умови для підтримки малого та середнього бізнесу, забезпечити розвиток центрів соціальної підтримки.

Фінансові ресурси, необхідні для реалізації Концепції

Фінансування заходів з реалізації Концепції здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел.

Обсяг фінансування, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції, визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів.