Пам’ятка архітектури на Печерську відзначила 111-ту річницю
Створений 1901 р. талантом архітектора Володимира Ніколаєва, маєток на вулиці Шовковичній став архітектурною окрасою Києва й отримав ніжну назву Шоколадний будинок за характерний колір, який справді нагадує шоколад.
Господар будинку Семен Могильовцев бачив його як місце для зустрічей та спілкування друзів, однодумців. Утім, історія Шоколадного будинку, як і багатьох інших архітектурних цінностей України, може здатися досить неочікуваною. Протягом ХХ століття, від приходу більшовицької влади й до 60-х років, у будинку розташовувалися різні державні установи, а з 1960 р. по 1982 р. — Центральний палац одружень.
— Половина киян втратила тут свою свободу, — жартує генеральний директор Київського національного музею російського мистецтва Юрій Вакуленко.
Нині Шоколадний будинок відроджує традиції в статусі філії Київського національного музею російського мистецтва «Дитяча картинна галерея».
Дитяча творчість зворушить кожного. Фото Володимира ЗАЇКИ
— Це унікальний музей, адже він створювався як кунсткамера. Особливу архітектурно-художню цінність, яким нема аналогів у Києві, мають інтер’єри особняка. У їхньому декорі чергуються мотиви майже всіх історичних стилів, які й дали назви кожному із залів: мавританський, ренесанс, модерн, рококо, візантійський, французький. Стелі й стіни залів прикрашені розписами, ліпниною, дерев’яними панелями. Викликають захоплення автентичні венеціанські дзеркала, різьблені двері й підвіконня, рами фасадних вікон, фігурне литво огорожі парадних сходів. У залі модерну збереглися віконні вітражі. Крокуючи залами, немов подорожуєш світом, — розповідає Юрій Вакуленко.
Спроби реставрації будинку були впродовж багатьох років, але тільки із січня 2010-го робота над його відновленням активізувалася. Згодом, після розчищення залів від будівельного сміття, Шоколадний будинок відчинив свої двері киянам і гостям столиці у статусі Дитячої картинної галереї. За словами директора музею Шоколадного будинку Тетяни Скирди, з моменту відкриття тут відбулося чимало культурних заходів — як національних, так і міжнародних. У старовинних інтер’єрах — мистецтво класичне та сучасне, чарівна музика у безперервному потоці концертів фестивалю «Шоко-Класика», поетичні рядки літературних вечорів, гомін дітвори під час казкових вистав, атмосфера просвітницьких лекторіїв, копітка робота руки маленького художника, яка тримає пензлик під час майстер-класу. Все це — складові творчого життя, що відбувається у Шоколадному будинку нині.
