Чому українці не довіряють документам, які гарантують безпеку товару
Вже не раз «УК» звертав увагу, що перед тим, як купувати товар, особливо з дитячого асортименту, необхідно попросити продавця показати документи на нього. Це може бути як сертифікат, так і декларація відповідності. Проте більшість споживачів нехтують цими порадами. Як наслідок — наражають своїх близьких на небезпеку.
Паспортизації підлягає…
Варто нагадати, що у будь-якого товару, як і в людини, має бути документ, у якому міститиметься вичерпна інформація. У людей цей документ іменують паспортом, для товарів — декларацією чи сертифікатом відповідності.
— Декларацію відповідності може видавати як вітчизняний, так і закордонний відповідний орган, — зазначає Тетяна Шальман, голова Київської обласної організації «Союз споживачів України». — Натомість сертифікат відповідності видають лише в Україні. Але обидва ці документи мають однакову юридичну силу і гарантують якість та безпеку товару.
Проте, опитавши знайомих, вкотре з’ясувала: з десяти покупців лише один просить у продавців показати вищеназваний документ. Інші не розуміють, навіщо це робити. Причому ці інтерв’юери розділилися на два табори: одні не вірять у те, що такий документ справді захистить від купівлі неякісного товару. І це попри те, що отримати такий сертифікат не так уже й легко, як здається багатьом. Приміром, для того, щоб виробник чи імпортер отримав сертифікат відповідності, він повинен надати, наприклад, іграшку в лабораторію, де фахівці ретельно досліджуватимуть її з усіх боків. Обов’язково з’ясують, із яких саме матеріалів її виготовлено, чи, бува, не токсичні вони, наскільки добре закріплені частини «тіла» тощо.
Інші покупці просто не вважають за потрібне зайвий раз заморочуватися.
— Я неодноразово просила показати мені цей документ у торговельній мережі. Але щоразу у відповідь чула казки, мовляв, він є, але не тут і треба трохи почекати. Довго чекала, і коли мій терпець уривався, я або йшла до іншого магазину, або вірила продавцям на слово, — розповідає киянка Анастасія Маркова. — Тому навіщо питати, якщо я завчасно знаю відповідь?!
Перед купівлею одягу варто подивитися документи на нього. Фото Володимира ЗАЇКИ
Склад товару: здогадайся сам
Проте захисники прав споживачів усе-таки наполягають на купівлі товарів, безпечність яких офіційно підтверджена.
— Згідно з чинним законодавством, якщо у підприємця немає декларації відповідності на товар, він не має права провозити його через український кордон, — зазначає генеральний директор Українського науково-дослідного нав?чального центру з проблем стандартизації, сертифікації та якості Олег Кононенко. — Це по-перше. А по-друге, не варто продавцям прикриватися продажем «брендів». Мовляв, якщо товар відомої торгової марки, то він не може бути неякісним і шкідливим. Це помилкова думка. Для прикладу, торік служба безпеки в Київській області виявила кілька цехів, у яких виготовляли товари відомих торгових марок. Хто може дати гарантію, що вони не потрапили в торговельну мережу?
На жаль, навіть відома назва бутику не гарантує, що на його полицях — лише якісні та безпечні товари. Як показує досвід, браком необхідних документів «грішать» не лише бутики, а й великі торговельні мережі. І це стосується всіх товарів, починаючи від одягу і закінчуючи продуктами харчування. Вкотре це яскраво продемонструвала нещодавня перевірка, проведена представниками Інспекції з питань захисту прав споживачів м. Києва. Вони навідалися до ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 43.
— Ми перевірили в супермаркеті «Метро Кеш енд Кері Україна» 595 найменувань товарів і виявили відсутність сертифіката відповідності у 88,9%, — зазначає начальник Інспекції з питань захисту прав споживачів Антон Кляцький. — Варто пояснити: якщо немає декларації відповідності, немає й чіткої відповіді на запитання, з якої сировини зроблено ту чи іншу продукцію, чи відповідає вона якісним характеристикам, чи не становить серйозної загрози життю та здоров’ю громадян. У разі відсутності цього документа законодавство дозволяє органам ринкового нагляду вживати обмежувальних заходів, один з яких — призупинення реалізації товару.
Справді, після проведення перевірки товари-«нелегали» тимчасово «заблоковували» для продажу. Про це свідчили відповідні наклейки. Проте через деякий час (після того, як перевіряючі пішли із супермаркету), наклейки кудись зникли і продукцію спокійно продавали.
