Президент підписав Закон «Про загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки»
В Україні 1058 гуртожитків планується передати у власність територіальних громад, а вже після цього людям дозволять приватизувати помешкання, в яких вони проживають. У поточному році у власність громад вже буде передано 214 гуртожитків. Кореспонденти «УК» досліджували, які проблеми можуть виникати у людей, адже чимало гуртожитків взагалі не ввійшли до програми приватизації.
Чернігів. Дружними лавами — у безхатьки?
«Захистимо наше право на житло!», «Гуртожитки — в комунальну власність!», «Приватизації — так! Виселенню — ні!», «Владо, допоможи!» — з такими гаслами нещодавно вийшли під Чернігівську міськраду жителі так званих проблемних гуртожитків, у житті яких усе реальнішою стає перспектива поповнити лави безхатьків. Серед мітингувальників були і мешканці дев’ятиповерхівки, що височіє по вулиці Гетьмана Полуботка, 120. Важко порахувати, скільки судів відбулося тут відтоді, коли стало відомо, що люди живуть не у власних квартирах, а в кімнатах гуртожитку. Вони працювали на державному підприємстві і всі роки вважали, що одержали ордери на власне помешкання у спорудженому за державні кошти будинку. Аж тут раптом така трансформація: у першому під’їзді — житловий будинок, а другий під’їзд включено до статутного фонду під час приватизації підприємства «Чернігівоблбуд».
— Заселялися ми у 1989 році, квартиру одержали мої батьки, — розповіла при зустрічі Наталія Доброходова. — Мама працювала малярем, а тато — зварювальником. Коли одержали ордер, тут були повністю голі стіни, усе добудовували власноруч. А потім стало відомо, що у 1994 році було змінено статус будинку — включено його до статутного фонду підприємства. Торік тато помер, і нам надійшла вимога від власника житла укласти угоду оренди. Ми написали колективну відмову, адже платимо квартплату...
«Трансформер» з вулиці Гетьмана Полуботка: одна половина — житловий будинок, друга — гуртожиток. Фото автора
— Після цього мені прийшов виклик до суду, де розглядатимуть питання мого виселення, — говорить Геннадій Хватов. — Я військовий офіцер у запасі, 30 років відслужив в армії. Після звільнення 15 років відпрацював на підприємстві «Теплокомуненерго». Рішенням його адміністрації та профспілкової організації одержав у цьому будинку квартиру. А тепер от власник хоче мене виселити: районний суд уже приймав таке рішення, апеляційний його зупинив. Днями знову виклик надійшов…
На звернення мешканців будинку фахівці Департаменту житлової політики Мінрегіон України, посилаючись на статті Житлового кодексу України, відповіли: «Не передбачено укладання договорів оренди на проживання у гуртожитку». Але це тільки один документ із величезного стосу паперів, які то обнадіюють, то засмучують.
Наталія Доброходова: «Невже наші діти залишається без даху над головою?»
Усі проблеми вирішила б передача будівлі міській громаді, аби її жителі реалізували своє право на приватизацію житла. Тим більше, що прецедент такий уже є: у 2003 році мешканцям однієї з квартир спірного під’їзду вдалося зробити її своєю власністю. У решти такий «номер» не пройшов…
На засіданні комісії з питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло Чернігівської ОДА йшлося про те, що в області планується розробити Програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад, у тому числі й тих, що ввійшли до статутних фондів підприємств. Найближчим часом планується провести переговори з власниками гуртожитків, що були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
ПРЯМА МОВА
Олександр БУЦКО, заступник Чернігівського міського голови:
— Питання розглядалося в усіх інстанціях — аж до Верховного суду України. Було прийнято таке рішення, що гуртожиток залишається в приватній власності. Відмінити це рішення місцева влада не може. Позиція міської ради така: ми готові сьогодні прийняти в комунальну власність усі гуртожитки, які будуть передані громаді. А от щодо ситуації з будівлею по вул. Гетьмана Полуботка, 120, то її власник категорично проти.
Починаючи з 2003 року до комунальної власності прийнято 11 гуртожитків. Міською радою надано згоду на передачу 12 гуртожитків до комунальної власності, але з ряду причин (відсутність документації, проведення ремонтних робіт, відсутність газопостачання) процес передачі затримується. 13 гуртожитків знаходяться у власності акціонерних товариств і передача їх до комунальної власності може здійснюватись за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку.
ОФІЦІЙНО
Мешканці гуртожитків державної форми власності зможуть приватизувати кімнати, в яких вони проживають понад 5 років і не мають власного житла. Згідно з чинним законодавством, безкоштовно можна буде приватизувати приміщення із розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на кожну особу в родині та додатково 10 кв. м на сім’ю. Надлишок площі дозволяється докупити. «1058 гуртожитків планують передати у власність територіальних громад, і вже після цього людям можна приватизувати помешкання», — повідомив міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк, коментуючи Закон «Про загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012—2015 роки», який Президент підписав днями. Необхідний обсяг видатків становить 1 млрд 224 млн 400 тисяч грн. З них кошти державного бюджету становлять 612 млн 200 тисяч грн.
Проте, на думку міністра, виконання програми буде справою непростою. Йдеться про відсутність коштів у місцевих бюджетах, технічної документації тощо.
Міністр зазначив, що торік із державної форми власності до комунальної перейшли 158 гуртожитків. За цільовою програмою планується передати 214 гуртожитків поточного року, 263 — у 2013-му, 294 — у 2014-му, 287 — у 2015-му.
За повідомленням прес-служби Мінрегіону, станом на квітень цього року дозволи на приватизацію кімнат надано 1329 гуртожиткам, а це приблизно 70,1% від їх загальної кількості. Найвищий цей показник в Івано-Франківській (100%), Дніпропетровській (99%) та Київській областях, а найнижчий у Києві (13,2%) та на Черкащині (14,3%).
Суми. Тимчасове житло поступово передають в комунальну власність
У пам’яті сумчан ще свіжі події дворічної давності, коли мешканці кількох гуртожитків у відповідь на протизаконні дії власників будівель категорично заявили про свої права на приватизацію кімнат, у яких проживають багато років поспіль. Довелося не тільки мітингувати і страйкувати, а й створювати місцеві загони самооборони, як, наприклад, у гуртожитку по вулиці Шишкарівській, 11, власник якого продав будівлю разом із… мешканцями. До честі останніх, їм вдалося відстояти свої права, а ті, хто живе в гуртожитку на вулиці Кірова, 143, навіть одержали право на приватизацію житла.
На щастя, ці події в минулому, і сьогодні Суми поступово завершують передачу гуртожитків до комунальної власності. Як розповів заступник Сумського міського голови Костянтин Єфименко, затверджена три роки тому відповідна програма дала змогу вести цю роботу планомірно, юридично грамотно і впевнено. До того ж усе житло мало і поки що почасти має відомчу власність, що по-своєму спростило відповідальну роботу.
Головні власники гуртожитків — ВАТ «Сумбуд», «Сумихімпром», «Центролит», «Selmi» та деякі інші товариства й організації. Програмою передбачено до кінця нинішнього року прийняти до комунальної власності 23 житлових об’єкти. За інформацією управління майном міськради, станом на 1 липня цього року передано 13 будівель, а приватизацію дозволено мешканцям 14-ти гуртожитків (у ході реалізації програми 4 з них набули статусу житлових будинків). Цим правом уже скористалися сотні сімей, термін проживання яких становить 5 і більше років. Тож сьогодні можна стверджувати, що понад дві третини мешканців гуртожитків можуть приватизувати такі потрібні й дорогі для них квадратні метри.
Але залишається ще одна третина, за якою сотні сімей з маленькими і старшими дітьми, різними проблемами і негараздами. То невже перед ними постає загроза опинитися якщо не на вулиці, то на пташиних правах у кімнатах, де проживають упродовж багатьох років? Зовсім ні. За словами К. Єфименка, місто докладає великих зусиль, аби всі без винятку мешканці скористалися своїм правом на житло. Щоправда, виборювати це право не зовсім просто і обходитися без судового втручання поки що не вдається.
Основне гальмо — деякі власники ніяк не хочуть чи не можуть змиритися з тим, що «їхні гуртожитки» перейдуть до комунальної власності міста. Мовляв, на яких підставах? Чинне законодавство, яким керуються позивачі, тобто місто, не переконує і не впливає. Відтак залишається розраховувати на судові органи, які нині розглядають низку справ головним чином стосовно ВАТ «Сумбуд». Це стосується будинків на вулицях Курська, 143, Харківська, 22, Рибалка, 2, Римського-Корсакова, 10.
По-друге, власники гуртожитків свого часу встигли продати підприємцям та бізнесменам кімнати перших поверхів, де вже обладнані магазини, офіси, приймальні тощо. Як бути з ними, адже на руках ті мають відповідні дозвільні документи?
По-третє, «зринають» мешканці, які поселялися за так званими вказівними дзвінками тих чи тих керівників: мовляв, поселіть, а вже потім оформимо ордери на проживання. Але те «потім» розтягувалося на роки, а нині, коли постало питання прописки, почали виникати не тільки непорозуміння, а й конфлікти.
Подібні «по-…» можна продовжувати, оскільки немає жодного готового рецепта стосовно вирішення тих чи тих питань. Як, наприклад, щодо гуртожитку на вулиці Декабристів, 76, власник якого ПП «Пономаренко В. П.» визнаний судовим рішенням як недобросовісний набувач. Однак і ця справа просувається, й не за горами той час, коли всі без винятку гуртожитки стануть повноправним житлом для тисяч сумчан.
Істотного імпульсу процесу неодмінно додасть щойно підписаний Президентом Закон «Про загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012—2015 роки». Щоправда, експерти містобудівної галузі особливого оптимізму не поділяють з однієї причини: для цього потрібні чималі кошти, навіть за умови співфінансування з державного та місцевих бюджетів. По-перше, такі гроші не передбачено кошторисами, по-друге, якщо й скоригувати «гаманці», то звідки брати доволі великі суми? Адже, наприклад, персоніфікація споживання води, природного газу, електроенергії потребує значного фінансування.
Хоч би як там було, але й це поки що відкрите питання все одно доведеться «закривати». І що швидше — то краще.
