Справа № 1-2115/11
В И Р О К
іменем України
"27" грудня 2012 р.
Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі Козаковій І.В., за участю прокурора Марича Є.В., підсудного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської обл., громадянина України, українця, освіта середня, неофіційно працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, -
В с т а н о в и в :
27 жовтня 2011 року приблизно о 00 годині 30 хвилин, підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння та знаходячись по вул. Володимирській, 19, в м. Києві, звернув увагу на раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_3, який в стані алкогольного спяніння, проходив біля нього. Побачивши на шиї у останнього золотий ланцюжок, у підсудного ОСОБА_1 виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, підсудний ОСОБА_1, несподівано для потерпілого ОСОБА_3 схопив рукою за ланцюжок та ривком зірвав з його шиї золотий ланцюжок вартістю 9000 гривень, завдав при цьому останньому фізичного болю. В цей же час підсудний ОСОБА_1 застосував до потерпілого ОСОБА_3, насильство яке не є небезпечним для життя чи здоровя, яке виявилося в тому, що він схопивши потерпілого ОСОБА_3 за куртку, звалив останнього на землю. Після чого, підсудний ОСОБА_1 намагався з місця вчинення злочину з викраденим майном зникнути, однак довести свій умисел до кінця і розпорядитися викраденим не зміг, оскільки був затриманий працівниками міліції.
Крім того, 13 листопада 2011 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, підсудний ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні пабу «Голден Гейт», який розташований по вул. Золотоворітській, 15 в м. Києві, звернув свою увагу на мобільний телефон марки «НТС», який знаходився на столі та належав потерпілому ОСОБА_4. Побачивши вказаний телефон, а також звернувши увагу, на те що потерпілий ОСОБА_4 відійшов, у підсудного ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне, повторне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 відійшов від столу на якому залишив свій телефон, підсудний ОСОБА_1 непомітно для потерпілого ОСОБА_4 та оточуючих взяв зі столу, та тим самим таємно, повторно викрав майно яке належить потерпілому ОСОБА_4, а саме:
-мобільний телефон марки «НТС»вартістю 5000 гривень, з сім картою оператора мобільного звязку «Київстар», вартістю 300 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 300 гривень.
А всього підсудний ОСОБА_1 таємно повторно викрав приватне майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 5600 гривень, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
У подальшому, 13 листопада 2011 року, після вчинення крадіжки мобільного телефону марки «НТС»який належав потерпілому ОСОБА_4, у підсудного ОСОБА_1 виник злочинний умисел на повторне заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 шляхом обману. В той час, коли потерпілий зателефонував з проханням повернути телефон, зателефонувавши на номер свого викраденого телефону, підсудний ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, з метою введення в оману потерпілого ОСОБА_4, запропонував останньому за грошову винагороду повернути телефон. Того ж дня, приблизно о 10 годині 00 хвилин, в м. Києві по вул.. Володимирській, 42, потерпілий ОСОБА_4, будучи введеним в оману в дійсності намірів підсудного ОСОБА_1, передав останньому за повернення мобільного телефону, грошові кошти в сумі 120 грн. та 40 злотих, що згідно курсу НБУ станом на 13.11.2011 року становило 99 гривень 20 копійок, отримавши які підсудний ОСОБА_1 не маючи наміру виконувати взяте на себе зобовязання, розпорядився грошима на власний розсуд, не повернувши телефон.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, викладені вище, при цьому пояснив, що 27 жовтня 2011 року випивши попередньо пива, по дорозі додому, а саме на вул. Володимирській,19, він побачив потерпілого ОСОБА_5, у якого в подальшому зірвав з шиї золотий ланцюжок та одразу ж був затриманий працівниками міліції. Також підсудний ОСОБА_1 пояснив, що 13 листопада 2011 року, відпочиваючи в пабі «Голден Гейт»він помітив на столику залишений без нагляду мобільний телефон «НТС», що належав потерпілому ОСОБА_4 і переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає викрав даний телефон. Зранку того ж дня, як далі пояснив підсудний, він зустрівся з ОСОБА_4, шляхом обману заволодів грошовими коштами останнього пообіцявши повернути телефон, однак телефон він не повернув, а грошима розпорядився на власний розсуд. Одночасно додав, що він щиро кається у скоєному, просить суворо його не карати та обіцяє, що в подальшому не вчинить жодних протиправних дій.
Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 не оспорює вказані вище фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників процесу та розяснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно цих обставин.
У відповідності з зібраними доказами, суд приходить до висновку, що винність підсудного ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів повністю доведена та його дії суд кваліфікує:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого;
- за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно;
- за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинені повторно.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного та обставини, що помякшують покарання, до яких суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування збитків.
Обставиною, яка обтяжує покарання підсудному ОСОБА_1 є вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, у стані алкогольного спяніння.
Суд приймає до уваги, що підсудний скоїв низку злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжких, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності; має постійне місце реєстрації та проживання; за місцем проживання характеризується позитивно; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; перебуває на медичному обліку з діагнозом: хронічний вірусний гепатит «С»; має мати пенсіонерку.
Аналізуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, відсутність тяжких наслідків злочину, те, що в судовому засіданні підсудний негативно оцінив власну протиправну поведінку та обіцяв у подальшому не порушувати закон, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але під наглядом органів кримінально-виконавчої системи, а тому вважає можливим застосування до призначеного підсудному покарання у вигляді позбавлення волі, вимог ст. ст. 75, 76 КК України, що є підставою до звільнення його від призначеного покарання з іспитовим строком.
При цьому суд вважає, що призначення підсудному ОСОБА_1 більш мякого покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді арешту або обмеження волі, ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді штрафу, виправних робіт або обмеження волі, є недостатнім для виправлення підсудного та попереджання вчинення ним нових злочинів.
Речовий доказ по справі: золотий ланцюжок переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3, підлягає залишенню останньому за належністю.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки «НТС»та сім карту оператора «Київстар», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4, підлягають залишенню останньому за належністю.
Судових витрат по справі не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 321-324 КПК України, суд, -
З а с у д и в :
Підсудного ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточно призначити підсудному ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, поклавши на нього обовязки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком чинності змінити: з утримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з під варти з зали суду негайно.
Речовий доказ по справі: золотий ланцюжок переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3, залишити останньому за належністю
Речові докази по справі: мобільний телефон марки «НТС»та сім карту оператора «Київстар», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4, залишити останньому за належністю.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а для засудженого в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
