437/7256/13а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2013 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Вінтоняк Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, посилаючись на те, що вона є суддею апеляційного суду Луганської області у відставці. Як суддя у відставці вона знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, де отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % заробітної плати судді апеляційного суду.
З 01.01.2013 року змінилася заробітна плата суддів апеляційного суду, працюючих на відповідній посаді, що підтверджується довідкою апеляційного суду Луганської області від 29.03.2013 № 122.
На звернення до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки, виданої апеляційним судом Луганської області, вона отримала рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання. Ця відмова вмотивована тим, що Порядком подання документів для призначення та виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці, який затверджено Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року проведення перерахунку утримання не передбачено.
У зв'язку з цим, просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2013 року згідно з довідкою, наданою апеляційним судом Луганської області від 29.03.2013 № 122, в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді апеляційного суду та виплатити недораховану суму.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справу без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі та розглянути справу без його участі.
На підставі статті 128 КАС України суд ухвалив про подальший розгляд справи у відсутність сторін у порядку письмового провадження
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, де отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно довідки апеляційного суду Луганської області заробітна плата діючого судді на відповідній посаді складала: з 1 січня 2013 року - 21448,90 грн. ( а.с. 4).
Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання, проте рішенням від 15 квітня 2013 року № 5 відповідач повідомив про відсутність законних підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відмовив у перерахунку щомісячого довічного грошового утримання (а.с. 6-7).
Предметом спору у даній справі є відмова відповідача виплачувати раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням підвищення суддівської винагороди працюючим суддям на відповідній посаді.
Згідно п.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів», який діяв на час виходу позивача у відставку, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше 90% заробітку судді.
Відповідно до частини 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668 довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"(в редакції Закону до 03.06.2013) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200М4891 хоча і не передбачений порядок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, але цією постановою і не заборонено нарахування чи перерахунку щомісячного грошового утримання судді.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів над відомчими та урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не відомча Постанова правління Пенсійного фонду України.
Тому суд не приймає посилання відповідача в своїх запереченнях на те, що відсутній нормативний документ, який регулює порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Суд вважає, що оскільки ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлений розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці у відсотках від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, то розмір щомісячного довічного грошового утримання має збільшуватись у разі збільшення розміру заробітної плати відповідного судді.
Отже, відповідач повинен був перерахувати розмір щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру заробітної плати судді за зверненням позивача.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», роз'яснено, що гарантії незалежності і недоторканості суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України. Такими гарантіями, зокрема, є: здійснення правосуддя виключно судами; особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення судів; належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Тобто, належне матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, є однією із гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Крім цього, рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453 в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року №3668.
При цьому в рішенні зазначено, що визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.
Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.
Стосовно обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" Конституційний Суд зазначив, що в Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що‚ залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України" у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року вказано такий порядок виконання цього Рішення:
- частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання";
- дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453;
- дія абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Відповідно до пп.3,4,5 Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від -3.06.2013 року положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів", „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Оскільки діючим законодавством чітко визначено, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною 2 ст.11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Крім того, що позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, та, з урахуванням положень ст.162 КАС України, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.04.2013 № 5 щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати дії відповідача щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді з 1 січня 2013 року протиправними, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.04.2013 № 5 щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язати управління здійснити перерахунок та виплатити позивачеві щомісячне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, з 1 січня 2013 року, у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням фактично виплачених сум.
Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). За таких обставин, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 130 Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про державну службу», статтями 1, 2, 4-11, 14, 17, 69-71, 79 86, 88, 94,159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2013 року протиправними.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 15.04.2013 № 5 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, на підставі довідки Апеляційного суду Луганської області від 29.03.2013 № 122, з 1 січня 2013 року, у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 34 (тридцять чотири) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк
