Справа № 2-7616/12
РІШЕННЯ
іменем України
"08" жовтня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва складі:
головуючого судді Лужецької О.Р.
при секретарі Снігур Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності на автомобіль та зняття з нього арешту, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 20.08.2012 року звернувся з зазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на автомобіль марки «Ford Sierra», 1988 року випуску, д/н НОМЕР_1, та зобов'язати ВСВС Дарницького РУЮ у м. Києві зняти арешт з вищезазначеного автомобіля.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.08.2010 року позивачем на підставі усного договору придбано автомобіль марки «Ford Sierra», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за який позивач сплатив відповідачу 5000,00 грн., а відповідач ОСОБА_2 в цей же день видав на його ім'я довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3, зареєстровану в реєстрі за №733, з правом розпоряджатися зазначеним автомобілем.
На підставі вищезазначеного, відповідач ОСОБА_2 передав позивачу ключі від автомобіля, відповідні документи на нього та розписку про отримання грошей за автомобіль, що фактично свідчить про укладення відповідного договору купівлі-продажу.
Однак нещодавно позивач, вважаючи себе власником автомобіля та маючи намір зняти його з обліку, отримав відмову у здійсненні відповідних дій у зв'язку з тим, що на вказаний автомобіль постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві в межах виконавчого провадження накладено арешт.
Проте враховуючи, що фактичним власником спірного автомобіля є саме позивач, який сплатив його вартість та користується ним в законному порядку протягом двох років, але на даний час не може ним розпоряджатися, тому просить задовольнити його вимоги та визнати за ним право власності на автомобіль марки Sierra», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, та зобов'язати ВСВС Дарницького РУЮ у м. Києві зняти арешт з цього автомобіля.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, пояснивши, що 05.06.2009 року він видав довіреність, зареєстровану в реєстрі №733, засвідчену приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3 з правом розпоряджатися автомобілем марки «Ford Sierra», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1.
Таким чином, враховуючи, що позивач є власником спірного автомобіля та ніякого відношення до виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на автомобіль, немає, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про залишення позову без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, позивач звертаючись до суду з вимогами визнати за ним право власності на автомобіль марки «Ford Sierra», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, мотивує свої вимоги тим, що між ним та відповідачем відбулося відчудження відповідного автомобіля, що підтверджується виданою на його ім'я довіреністю та розпискою про отримання від позивача грошових коштів за проданий автомобіль.
Судом встановлено, що автомобіль марки «Ford Sierra», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого МРЕВ-7 м. Києва 28.11.2001 року зареєстрований за відповідачем.
Згідно довіреності від 05.06.2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3, відповідач на підставі усного договору, уповноважив позивача розпоряджатися належним йому транспортним засобом. Для чого надав йому право: керувати, продавати, отримувати гроші за проданий автомобіль, знімати з обліку та ставити на облік в органах МРЕВ ДАІ УВС, здавати в оренду, заставляти в банку, обмінювати, бути представником в страхових установах, біржах, комісійних магазинах, проводити заміну номерних агрегатів, переобладнання автомобіля на іншу модель, заміну кольору, проходження технічного огляду, одержувати дублікати реєстраційних документів. Для чого надав право представляти його інтереси у відповідних установах та організаціях, у тому числі органах Державтоінспекції, станціях технічного обслуговування, нотаріальних конторах, комісійних магазинах, будь-яких інших установах з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та переобладнанням автомобіля, укладати та підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем та виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї угоди (а.с.5).
На підставі довіреності, як зазначено у ній та визначено положеннями ст.ст. 237,244,245 ЦК України, здійснюється представництво.
За своїм юридичним змістом довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Крім того, на підставі доручення повірений не має права укладати угоду від імені особи, яку він представляє, відносно себе особисто (ст. 238 ч. 3ЦК України).
Отже, довіреність на керування та розпорядження спірним автомобілем не є правочином, згідно з яким відбувається перехід права власності і видачу такої довіреності не можна вважати договором купівлі-продажу.
Розписка, як форма договору, положеннями ЦК України передбачена тільки при укладанні договору позики (ст. 1047 ч. 2).
Разом з тим, відповідно до ст.203 ч. 1,4 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Однак, п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно зі ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу спірного автомобіля і видана довіреність необхідних умов щодо купівлі-продажу не містять.
Представник позивача стверджує, що вищезазначена довіреність на право користування та розпорядження автомобілем також є підтвердженням переходу саме до нього права власності на автомобіль.
Але слід зазначити, що відповідно до Правил дорожнього руху власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачу реєстраційних документів і номерних знаків.
Так, пунктом 6 Порядку передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції.
Згідно п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі Порядок) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Правомірність придбаного транспортного засобу підтверджується зазначеними у п. 8 Порядку документами, у переліку яких не міститься довіреність або розписка. У разі зміни власників транспортних засобів проводиться їх перереєстрація за правилами п. 33 Порядку. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень, що передбачено п. 2 Порядку.
Відповідно до п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 перед відчуженням, передачею транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. При реєстрації автомобіля також сплачуються відповідні податки та збори.
Підстави набуття права власності на майно чітко визначені цивільним законодавством. Відповідно до пп. 2, 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання абооспорювання. Однак, згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищезазначене, сукупність зібраних та досліджених судом доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобілю між його власником і позивачем по справі не укладався, відповідна перереєстрація транспортного засобу не проводилась, а посилання позивача на фактичне виконання договору купівлі-продажу та видану на його ім'я довіреність не є тими законними підставами для набуття права власності в встановленому законом порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на автомобіль марки «Ford Sierra», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача зобовязати ВСВС Дарницького РУЮ у м. Києві зняти арешт з спірного автомобіля, то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. При цьому за приписами ч. 1ст. 60 вказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення цього майна з під арешту.
Між тим, як встановлено в судовому засіданні, власником автомобіля марки «Ford Sierra», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на даний час є відповідач ОСОБА_2, а не ОСОБА_1, а тому вимоги позивача про зняття арешту з автомобіля є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.328, 655 ЦК України, ст. 3, 10-11, 57- 61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Р. Лужецька
