Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/1505/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С.М.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Суровицька Л. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
25.12.2012 Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді : Суровицької Л.В.
суддів: Авраменко Т.М., Суржика М.М.
при секретарі : Поповій Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк»про визнання недійсною окремої частини договору.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Альфа-Банк»в особі Кіровоградського відділення банку про визнання недійсною окремої частини договору.
Зазначав, що 18 жовтня 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 800002288, відповідно до якого йому надано кредит в сумі 72 000 доларів США зі строком погашення до 18 жовтня 2022 року. Пунктом 10.3 кредитного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту.
Посилаючись на те, що умова договору в частині вирішення спору третейським судом порушує його права, оскільки позбавляє права на судовий захист, просив суд визнати недійсним п.10.3 кредитного договору від 18 жовтня 2007 року, укладений між ним та Банком.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2012 року позов задоволено . Визнано недійсним з моменту укладення п.10.3 кредитного договору від 18 жовтня 2007 року(а.с.21-23).
В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.77-80).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Банку підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач та його представник, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір на суму 72 000 доларів США зі строком погашення до 18 жовтня 2022 року.
Ухвалюючи рішення про визнання п.10.3 вказаного кредитного договору недійсним, суд першої інстанції вказав, що встановлені в договорі застереження про розгляд спорів між сторонами договору остаточно третейським судом є порушенням конституційних прав і свобод позивача на його захист в судовому порядку.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов цього висновку з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст.17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та /або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з частиною 1 ст.12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди
На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу УШ «Третейське самоврядування»Закону України «Про третейські суди»визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст.17 ЦПК України, ст.12 ГПК України, ст.6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право кожного на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64 Конституції України).
Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз.5 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та в п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.
За таких обставин, оскільки суд, ухвалюючи рішення допустив порушення норм матеріального права, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи позовної заяви про те, що кредитний договір не був підписаний у двох примірниках, спростовуються матеріалами справи.
Посилання позивача на те, що він не був ознайомлений з Регламентом третейського суду, не мають правового значення для вирішення позову про визнання недійсним п.10.3 кредитного договору.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк»задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк»про визнання недійсним пункту 10.3 кредитного договору від 18 жовтня 2007 року, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
Судді:
